1. Векторне і растрове подання даних в геоінформатиці.

2. Джерела даних і їх типи для введення в ГІС:

- Картографічні

- Статистичні

- Аерокосмічні

- Польові

- Текстові

1. Векторне і растрове зображення даних в геоінформатиці

Опис просторових об'єктів у ГІС, тобто формалізоване подання їх властивостей, передбачає вказування їх позиційної і змістової визначеності. Позиційна частина опису даних (позиційні властивості об'єктів, геометричні, метричні, тополого - геометричні або інші їх атрибути) організуються у певні структури (моделі) просторових даних, що пов'язані деякими відношеннями з їх непозиційними (змістовими, семантичними, тематичними) атрибутами, або просто «атрибутами», як їх іменують у комерційних програмних продуктах ГІС, наприклад ARC / INFO.

Просторові об'єкти розділяються на множину атомарних, елементарних об'єктів – примітивів. До них належать точки (точкові об'єкти), лінії (лінійні об'єкти), контури (ареали, полігони), поверхні (рельєфи), чарунки регулярних просторових мереж та елементи роздільної здатності зображень (пікселі).

Перші чотири примітиви (типу об'єктів): нуль, одно-, дво-, тривимірні просторові об'єкти, орієнтовані на їх векторні зображення (коли їхній опис здійснюється шляхом вказування координат об'єктів та складових їх частин), решта примітивів пов'язана з їх растровим зображенням (у вигляді сукупності чарунок (гніздечок), на які розбиваються об'єкти, причому при формально єдиному растровому характері їх опису. З ними пов'язані два принципово різних способи опису: 1) шляхом співвіднесення з чарунками регулярних мереж як елементами території (територіальними чарунками, територіальними носіями інформації) або з елементами растру – регулярної, переважно прямокутної решітки, що розбиває зображення на складові частини – пікселі (скорочено «pixel» від англ. «picture element» - елементи зображення). Очевидно, в загальному растровому форматі подання даних слід розрізняти власне растрові і гніздечкові (кліткові, матричні, решітчасті) зображення.

Векторні зображення.

Векторні зображення (структури) даних точкового, лінійного і контурного типів мають аналогії в картографії, де розрізняють об'єкти з точковим, лінійним і площинним характером просторової локалізації (що визначає вибір графічних засобів їх картографічного зображення), а також історично пов'язані з пристроями цифрування карт векторного типу (векторними пристроями введення) – цифрувачами з ручним обведенням, що генерують потік пар планових координат при русі курсора чи обвідної головки по планшету цифрувача вздовж оригіналу об’єкта на планшеті.

Множина точкових об'єктів, що утворюють шар однорідних даних (наприклад, множина об'єктів, що відповідає населеним пунктам), може бути подана у векторному форматі у вигляді невпорядкованої (необов'язково впорядкованої) послідовності записів, кожна з яких містить три числа: унікальний ідентифікаційний номер об'єкта (ідентифікатор), значення координати Х і значення координати У:

1 Х₁, У₁

2 Х_2, У₂

3 Х₃, У₃

4 Х₄ , У_{4 _}

_{_- - - - - - - - - _ _ _ _ _ _}

N X_N ,У_N

Множина лінійних об’єктів (наприклад, елементів гідромережі) утворює однорідний шар, може бути представлена послідовністю координат точок, що апроксимують криві, які відповідають цим об’єктам, ламаними (дугами, нитками), складеними з лінійних відрізків (прямих). Саме із зображеннями лінійних об'єктів у вигляді послідовності утворюючих їх точок пов'язане першопочаткове поняття про векторний формат: будь-яка крива може бути описана із заданою точністю сукупністю відрізків прямих – векторів. Фіксуючи кількість допустимих напрямків і довжин елементарних відрізків (у даному випадку - векторів), можна отримати картину, подану на рис. 3.

К рива описується послідовністю цілих чисел, що відповідають 8 фіксованим

напрямам векторів :

7,6,0,0,2,1,2,2,1,2

8-зв’язуючий код Фрімена

Рис. 3. Векторний формат зображення кривої з використанням

восьмизв’язуюючого коду Фрімена

У реальній практиці цифрування картографічних джерел зараз немає необхідності використовувати саме таку схему, що жорстко зв'язана із фіксованими векторами переміщення курсора у просторі планшета: розташування утворюючих криву точок із заданими координатами буде залежати від структури (складності) рисунка із прив'язкою до характерних точок кривої. Лінійні відрізки, на які спершу розбивається шар лінійних мереж, можуть бути представлені ідентифікаторами та впорядкованими послідовностями значень координат утворюючих їх точок у форматах подання даних.

А		Б
1	5	1
Х1	У1	Х1	У1
Х2	У2	Х2	У2
Х3	У3	Х3	У3
Х4	У4	Х4	У4
Х5	У5	Х5	У5
		END