24. Програми управління продуктивністю.

В умовах ринкової економіки все більшого значення набувають розроблення й упровадження програм управління продуктивністю праці.Сутністю управління продуктивністю праці є створення умов для її зростання.При цьому важливо зумовлювати зміни і в структурі кадрів, кваліфікації працівників, технології та устаткуванні, ринках збуту, які б сприяли як зростанню продуктивності, так і підвищенню ефективності діяльності організацій.Планування та орієнтація підприємств на досягнення найвищих кінцевих результатів є найбільш оптимальним стилем створення системи управління продуктивністю. Об’єднуючи практичний досвід багатьох країн і організацій, програми підвищення продуктивності становлять консультативну і навчальну методологію чи плановий системний підхід до впровадження позитивних змін. Планування підвищених результатів представляє собою зусилля всієї системи, включаючи вище керівництво, які спрямовані на підвищення ефективності організації, допомагають у виконанні специфічних завдань організації завдяки запланованим втручанням у структуру і процеси організації використовуючи наукові методів управління.У рамках програми підвищення продуктивності (ППП) організація та її керівництво самі визначають цілі і проблеми, а також розробляють плани і програми по вдосконаленню організації.Найбільш загальною метою ППП є забезпечення зв’язку між створенням ефективної системи вимірювання продуктивності і завданням людини щодо підвищення результатів діяльності організації шляхом внесення змін у всі чи деякі елементи організації – людину, структуру, культуру і технологію.Деякими більш специфічними цілями програми можуть бути:

- підвищення кваліфікації і практичного досвіду в сфері управління, планування і вирішення проблем- покращення відносин між членами колективу;- створення ефективної інформаційної системи з питань продуктивності;- зростання основних показників діяльності організації;

- пожвавлення діяльності організації та сприятливий соціально-психологічний клімат Перевагами створення таких програм є :- зростання інформованості робітників та керівництва про чинники, що впливають на продуктивність;- створення зв’язку між наявними методами бухгалтерського обліку, вимірюванням продуктивності і регулярним контролем за результатами діяльності;- встановлення нових конкурентних стандартів і норм;- стимулювання постійної уваги до підвищення продуктивності праці;- більш широке і свідоме використання персоналом методів і техніки підвищення продуктивності праці [6] Структурними елементами процесу підвищення продуктивності праці є:1. Проведення аналізу і оцінювання організаційної системи, для якої розробляється програма. При цьому необхідно визначити внутрішні можливості організації, виявити слабкі і сильні сторони організації, врахувати передбачувані зміни ринкового середовища.

2. Необхідна оцінка зовнішніх умов діяльності організації, які можуть вплинути на проектування і розроблення програми.3. Проведення стратегічного планування. На цьому етапі забезпечується узгодження цілей, завдань управління продуктивністю праці на період 3-5 років. Доцільно виділити першочергові завдання, важливі для подальшого розвитку організації 4. Розроблення критеріїв результативності програми. Визначаються конкретні вимірники, критерії, нормативи, за якими необхідно оцінювати заходи щодо управління продуктивністю.5. Виявлення й аналіз резервів підвищення продуктивності праці, визначення всіх матеріальних і організаційних засобів розвитку організації. 6. Розробка проекту, який передбачає послідовність виконання робіт, оцінювання та аналіз витрат, функції виконавців. 7. Розробка планових заходів щодо подальшого підвищення продуктивності праці.8. Розробка ефективної системи матеріального стимулювання за досягнення запланованих показників продуктивності праці. 9. Зведення всіх результатів планування в єдиний загальний план.10. Здійснення контролю за реалізацією заходів і їх виконанням

25.Вартість життя та її показники. Види доходів, диференціація доходів, доходи домашніх господарств, грошові та натуральні доходи.

Вартість життя — це виражена в грошовій формі кількість матеріальних благ і послуг, які фактично споживаються населенням. Вартість життя можна визначити як сукупність витрат, які робить людина, сім’я чи група населення для придбання товарів і послуг, які необхідні для забезпечення життєдіяльності та відновлення працездатності.

Доходи населення — це сукупність грошових коштів та натураль­них надходжень, спрямованих на підтримку фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини і на задоволення їх потреб. Залежно від форми отримання розрізняють грошові та натуральні доходи. Формування грошових доходів здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплати із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від власності, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів, благодійної допомоги тощо). Грошові доходи поділяються на загальні й чисті.Загальні доходи містять усі надходження і розраховуються до сплати податків та обов’язкових платежів.Чисті доходи населення — результат перерозподільних процесів. Це ті доходи, що залишаються після здійснення зазначених платежів. Чисті доходи коригуються з урахуванням натуральних соціальних трансфертів. Натуральні доходи включають продукцію особистого підсобного господарства, що використовується на особисте споживання, трансферти в натуральній формі, а також заробітну плату в натуральній формі.Виділяють номінальні і реальні доходи.Номінальні доходи — це величина нарахованих виплат і натуральних видач.Реальні доходи — це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги. Їх величина залежить від величини номінальних доходів та рівня заробітної плати. Індекс споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення таким чином

Доходи домашніх господарств. В умовах ринкової економіки чітко охарактеризувати обсяг і структуру доходів домогосподарств досить складно. Є дві позиції:

1. наймана праця, й особисті господарства, й індивідуальні промисли вважаються своєрідним видом бізнесу й належать до структури підприємницьких фінансів. У цьому разі до складу фінансів населення входять хіба що соціальні трансферти (пенсії й допомоги інвалідам тощо);2) до фінансів домогосподарств належать усі доходи й видатки окремої особистості або групи людей, і фактично всі види підприємницьких доходів і видатків входять до складу фінансів домогосподарств і включаються в цю сферу.

26. Структура вартості робочої сили. Заробітна плата (тарифний заробіток, посадовий оклад, преміальні виплати, надбавки, доплати).

Вартість робочої сили — це є розмір фактичних видатків наймача на утримання робочої сили.

До складу вартості робочої сили входить:безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток, посадова платня, преміальні виплати, надбавки та доплати);натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам підприємцями;витрати роботодавців на соціальне страхування. Встановлені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв'язку з інвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейної допомоги). Добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування. Безпосередні виплати трудівникам у зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартість медичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору);витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги);податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід).

Заробі́тна пла́та, скорочено зарплата — винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Тарифна частина зарплати визначається за тарифно-кваліфікаційною сіткою і виплачується працівникові, якщо він відпрацював необхідний час. Ця частина зарплати повинна бути гарантованою і складати не менше 60% від рівня зарплати. Посадовий оклад - щомісячний розмір погодинної оплати праці, установлюваний , як правило, для керівників, фахівців і службовців

Преміальні виплати - грошові виплати в нагороду за працю або особливий вчинок чи дію, та ін.

Призначення надбавок з основної оплати праці полягає в тому, щоб стимулювати працівників:

1) до підвищення ділової кваліфікації і росту майстер­ності;2) до тривалого виконання трудових обов'язків у певній сфері трудової діяльності. Працівники підприємств крім заробітної плати і премій одержують доплати і надбавки, що обчислюються на базі встановлених їм тарифних ставок (окладів). Переважна більшість компенсаційних і стимулюючих доплат і надбавок визначається підприємствами самостійно і виплачується в межах наявних коштів. Розміри й умови виплат обумовлюються в колективних договорах.

27. Соціально-економічна суть заробітної плати, номінальна і реальна заробітна плата, реальні доходи.

Заробітна плата забезпечує прямий та безпосередній зв’язок доходів з кількістю і якістю вкладеної праці. За допомогою ЗП оцінюються і кваліфікація робітника, і складність виконуємих ним робіт, обсяг і якість вироблених товарів та послуг. Безпосередньо оцінити працю всіх неможливо. Праця керівників, спеціалістів, службовців оцінюється опосередковано, виходячи із результатів роботи працівників підприємства.

Розрізняють номінальну, реальну ЗП та реальні доходи працюючих.

Номінальна ЗП – це сума грошових коштів, що отримує робітник на підприємстві за виконання обсягу робіт у відповідності з кількістю і якістю вкладеної праці. Проте на однакову ЗП в різні періоди можна придбати різну кількість товарів.

Більш чіткою характеристикою доходів працівників є реальна ЗП, що являє собою сукупність матеріальних і культурних благ, які може придбати робітник на номінальну ЗП.

Розмір реальної ЗП залежить від розміру номінальної ЗП та рівня цін на предмети споживання та послуги. Ця залежність виражається формулою:

I_нЗП

I_{рЗП =} ------------,

I_ц

I_нЗП, I_рЗП – індекси номінальної та реальної ЗП, I_рЗП – індекс цін.