Проблема дефініції міжнародних відносин.
Мацях. Мальський. С. 74-75.
У сучасній теорії досі немає визначень, які були б у змозі прецизійно відображати зміст цього складного та багатогранного суспільного явища, яким є сучасні міжнародні відносини, та поєднували б найрізноманітніші його аспекти і прояви. Однією з принципових проблем, що суттєво утруднює дефініювання міжнародних відносин, є полеміка навколо питання про можливість чітко відмежувати їх від інших суспільних явищ і процесів. Наприклад, Р. Арон вважає, що міжнародні відносини "не мають чітко окреслених меж у реальності, вони матеріально невіддільні й не можуть бути відокремлені від інших суспільних явищ"1.
Міжнародні відносини настільки складні та взаємопов'язані з комплексом інших суспільних взаємин, що намагання лаконічно їх окреслити приречені на невдачу. . Часові межі міжнародних відносин визначити досить просто: вони починаються від моменту появи їхніх учасників і зникають услід за ними. Окреслити їх геопросторові межі значно важче, оскільки механістичне тлумачення поняття "міжнародний" призводить до виникнення твердження про те, що вони не відбуваються в реальному географічному просторі, позаяк він розподілений між територіями окремих держав. Міжнародні відносини реально охоплюють надзвичайно широкий спектр стосунків, оскільки зачіпають будь-яку сферу людської діяльності, яка відзначається участю в ній представників різних держав світу. Вони є інтегральним поєднанням стосунків політичного, економічного, ідеологічного, культурного, мілітарного та будь-якого іншого характеру. Міжнародні відносини мають комплементарний характер і тому неправильно звужувати їх лише до однієї сфери суспільної діяльності — політичної, військової, економічної чи будь-якої іншої. Вони охоплюють практично всі види людської діяльності — від економічних обмінів до спортивних змагань, що дає підстави розглядати їх як особливий тип суспільних стосунків.
Міжнародні відносини – конспект.
Чому м/в є специфічним видом суспільних відносин.
Наприклад, Р. Арон вважає, що міжнародні відносини "не мають чітко окреслених меж у реальності, вони матеріально невіддільні й не можуть бути відокремлені від інших суспільних явищ"1. На його думку, будь-які явища чи процеси вирізняються в міжнародних відносинах специфікою, але не сутністю.
Див питання 1. - Їхні часові межі, Їхні географічні межі.
Отже, міжнародні відносини є об'єктивним суспільним явищем, дефініювання якого полягає у виокремленні його специфічних рис. Визначення, сформульовані у сучасній теорії, переважно побудовані на інтерпретації міжнародних відносин як явища, яке визначається поліцентризмом. Н. Спайкмен уперше вжив поняття "міждержавні відносини" та визначив їх як "відносини між особами (чи групами осіб1)» що представляють різні держави"2. Із його дефініції випливає, що необхідною ознакою міжнародних відносин є те, що їхні учасники є політично приналежними до різних держав світу. Цю ідею досить влучно сформулював також Ю. Кукулка, стверджуючи, що власне держави "матеріалізують можливість вважати... відносини міжнародними"3. Держави у такому розумінні є не лише політичними структурами влади, але й сприймаються як складні суспільні системи, що діють поміж такими, як вони.
Будь-які суспільні відносини у міжнародному середовищі виявляються інакше, ніж у внутрішньо-державному, що й має становити науковий інтерес і закріплюватися у конкретних дефініціях, без яких розвиток науки не можливий. Ще однією суттєвою проблемою, що заважає чіткому розумінню міжнародних відносин, є труднощі, пов'язані з їхнім сприйняттям як об'єктивної реальності. Якщо вони є реальністю, то, як і кожний її вид, повинні виявлятися в часі та просторі, мати у цих вимірах своє місце і межі. Питання, пов'язані з їхнім окресленням, за позірної легкості відповідей на них, призводять до аморфності уявлень про міжнародні відносини.
Поясніть особливості м/в.
Конспект
Зміст поняття «Учасник м/в»
Поняття "учасник" є одним із найважливіших у теорії міжнародних відносин, оскільки воно виражає узагальнену характеристику суспільних одиниць, що їх практично здійснюють. У міжнародні відносини вступають та взаємодіють між собою певні одиниці, які характеризуються тим, що: —їхня діяльність у сфері міжнародних відносин зумовлена власними практичними потребами та інтересами, що випливають із них; —вони є джерелом функціональної активності, спрямованої на інших, їм подібних; —аналогічно вони самі стають об'єктом діяльності інших суспільних одиниць. Керуючись власними інтересами, учасники вступають у взаємодію між собою, тобто у міжнародні відносини.
Функції:
Змінення, збереження певного стану речей
Провокування певних ситуацій
Опосередкована участь у м/в
6.Суб’єкт і об’єкт м/в.
Суб'єкт міжнародних відносин розуміється як певна суспільна одиниця, що є джерелом активної діяльності щодо їй подібних в інших державах світу. Вона не мусить мати формальних ознак правосуб'єктності, а єдиним критерієм її визначення є ствердження факту її діяльності у міжнародному середовищі. Тобто, суб'єктом міжнародних відносин є будь-який діяльний їх учасник, що впливає на когось у міжнародному середовищі.
7. Суб’єкт м/права
Широковживані поняття "суб'єкт міжнародного права" та "суб'єкт міжнародних відносин", незважаючи на їхню близькість, не є тотожними. Кожен суб'єкт міжнародного права є суб'єктом міжнародних відносин, але частина останніх не має міжнародної правосуб'єктності. Суб'єктом міжнародного права, за визначенням І. Лукашу-ка, є "самостійне утворення, яке, завдяки своїм можливостям та юридичним особливостям, здатне володіти правами та обов'язками за міжнародним правом, брати участь у створенні та реалізації його норм"1. Основними атрибутами суб'єкта міжнародного права є легі-тимність, право укладати міжнародні угоди, здатність до самостійних дій та відповідальність за порушення норм міжнародного права. Звідси випливає, що найважливішими ознаками міжнародної правосуб'єктності є суверенність, дієздатність та відповідальність за наслідки дій щодо
- Держави, які є основними суб'єктами, оскільки власне вони мають усі атрибути, що потрібні для визнання їх суб'єктами міжнародного права. За загальним переконанням, суверенна держава характеризується трьома елементами: легітимною публічною владою, територією та населенням. Легітимність публічної влади розуміється як факт її визнання з боку міжнародного співтовариства, тобто досить великої кількості держав світу.
— de facto (де-факто) — тоді, коли публічна влада ефективно контролює державну територію та населення, що на ній проживає, але її не визнало міжнародне співтовариство;
— de jure (де-юре) — держава визнана міжнародним співтовариством. Обмеженою правосуб'єктністю характеризуються держави, що перебувають під протекторатом, позаяк переважно функції їх міжнародного представництва виконує держава-протектор. Суб'єктами міжнародного права не вважають колонії, оскільки колоніальні органи публічної влади підпорядковані владі метрополій. - Державоподібні або специфічні політичні утворення, такі як Ватикан чи вільні міста, які набувають міжнародної правосуб'єктності на підставі угод, що укладаються зацікавленими в їх виникненні державами. Вільними містами свого часу оголошували Краків, Гданськ та Трієст.
-3.Міжнародні організації, правосуб'єктність яких вважається похідною від державної та випливає з угод, на підставі яких вони створені. У межах розробленого зацікавленими державами статуту вони відзначаються легальністю, володіють правом укладати міжнародні угоди, мати привілеї та імунітети, заявляти претензії та бути стороною у міжнародних судових процесах. Тобто суб'єктами міжнародного права можуть бути лише деякі з міждержавних організацій, неурядові ж такими взагалі не вважаються. Окремі ознаки суб'єкта міжнародного права надані лише Міжнародній Організації Червоного Хреста. - Народи, що борються за свою незалежність ("in statu nascendi"), добиваючись збройною силою також утворення власної національної держави. їх правосуб'єктність має перехідний характер, оскільки від моменту створення та визнання міжнародним співтовариством цієї держави вона розглядатиметься як повноправний суб'єкт міжнародних відносин. їх статус визначено додатковим протоколом до Женевських конвенцій 1949 p., що стосувались жертв міжнародних збройних конфліктів, прийнятим 8 червня 1977 р. У ст. 1, § 4 протоколу серед усіх інших виокремлюють конфлікти у яких народи ведуть боротьбу проти колоніального панування та іноземної окупації і проти расистських режимів за здійснення свого права на самовизначення. In statu nascendi мають характеризуватись такими ознаками: —визначеність території, на якій передбачається створення суверенної держави; —наявність органів політичного керівництва, підтримуваного населенням, що проживає на цій території; —наявність формувань, що ведуть збройну боротьбу за незалежність та дотримуються міжнародного права війни (відображеного у Гаазьких та Женевських конвенціях); —підпорядкованість збройних формувань політичним органам влади. 8. Поняття партнер, фактор, сторона.
"Партнер" застосовують для означення учасників міжнародних відносин, які у той чи інший спосіб співпрацюють між собою. З одного боку, це поняття виявилося досить влучним, але з іншого — вузьким, тому що стосується учасників міжнародних відносин лише у випадку конструктивної співпраці між ними. "Фактор" (чинник) міжнародних відносин як поняття має прикладний характер, означаючи того учасника, який так чи інакше впливає чи навіть визначає їх характер і зміст. Його застосовували, передусім, Г. Шахназаров, Ф. Бурлацький та А. Галкін. "Сторона" — поняття, що застосовувалося, насамперед, у працях Е. Палиги та Р. Вендзеля, має конотативний характер, визначаючи відмінність лише тих учасників міжнародних відносин, між якими вони відбуваються. Е. Палига запропонував оригінальне розуміння цього поняття, вважаючи, що воно окреслює головний елемент міжнародного співтовариства. Сторони залежно від ступеня їх активност, він поділяє на суб'єкти та учасники. Слабкістю цього поняття є абстрагування від внутрішньої сутності учасників міжнародних відносин, яку ним досить складно окреслити, особливо коли це стосується колективних відносин. Водночас поняття "сторона" прекрасно надається до означення форм міжнародних відносин, що і є його традиційною сферою застосування.
9.Держава як головний учасник м/в.
Семінар 2. 1 питання.
10. Ознаки держави.
Див Країнознавство.
11. Ієрархія держав в міжнародній системі.
Розподіл за можливістю захистити свої інтереси за допомогою воєнної сили: наддержави, великі держави, середні держави, малі держави, мікродержави.
12 Поняття державоцентризму та транснаціоналізму.
Державоцентризм, або етатизм, можна трактувати як традиційний чи класичний напрям теорії міжнародних відносин, що стоїть на позиціях ствердження визначальності держави та її впливу в міжнародному середовищі. Держави, з погляду прихильників цього напряму, є структурами, що діють у міжнародному середовищі від імені нації, послуговуючись відповідними інституціями. Внутрішні суспільні структури реалізують власні інтереси в міжнародному середовищі за допомогою інституцій національної держави або під їх контролем. Держава взаємодіє із собі подібними, але при потребі використовує також і міжнародні організації. Тобто всі суб'єкти міжнародних відносин можна розглядати як залежні від національної держави (субнаціональні) або похідні від неї (міжнаціональні). Субнаціональні структури у такому випадку розглядаються як суб'єкти інтересів, держава ж — як суб'єкт міжнародних відносин. Лише держава диспонує необхідними для ефективних дій у міжнародному середовищі засобами, насамперед, дипломатією та воєнною силою. Транснаціоналізм — науковий напрям теорії міжнародних відносин, який розглядає проблему суб'єктності з позицій визнання факту плюралізму та рівнозначності різнотипних суб'єктів. Його виникнення пов'язане, насамперед, з концепцією американського політолога Дж. Розенау, а також із працями К. Кайзера, Дж. Ная, Р. Коохейна, Е. Морзе та багатьох інших, які поділяли та розвивали його погляди на міжнародні відносини другої половини XX ст. 13, 14. Недержавні учасники м/в. Критерії та іхня класифікація.
Семінар 2, питання 2.
15. Недержавні міжнародні організації.
Семінар 2, питання 4.
Дати характеристику Донецькому національному університету як вищому навчальному закладу.
Донецький національний універсітет – вищий навчальний заклад IV рівня акредитації. Факультети ДонНу:
Математики та інформаційних технологій
Фізико-технічний
Хімічний
Біологічний
Філологічний
Історичний
Іноземних мов
Економічний
Обліково-фінансовий
Економіко-правовий
Міжнародний
Суміжних та додаткових професій (ФСДП)
Перепідготовки та підвищення квалифікації керівних педагогічних працівників
Сьогодні в університеті навчаються близько 25 тисяч студентів. Підготовка проводиться за 39 спеціальностями.
У навчальному процесі беруть участь:
2 академіки,
1 член-кореспондент НАН України,
25 академіків та членів-кореспондентів галузевих академій,
150 докторів наук,
15 заслужених діячів науки та заслужених працівників вищої школи,
550 кандидатів наук, доцентів.
Університет підтримує активні творчі зв’язки з 17 навчальними закладами світу, є членом асоціацій університетів Європи, Євразійської асоціації, учасником регіональних Європейських наукових програм.
У розпорядженні студентів — 12 навчальних корпусів, велика лабораторна база, сучасний обчислювальний центр, 37 комп’ютерних класів, найбільша серед вищих закладів Донецька бібліотека з 7 читальними залами та книжковим фондом, який складається з 1 млн. примірників.
Студенти мешкають у 5 гуртожитках, один з яких надано сімейним студентам; працюють студентська їдальня на 750 місць, санаторій-профілакторій «Бадьорість», плавальний басейн з 50-метровою доріжкою, 3 спортивних зали та база відпочинку на узбережжі Азовського моря.
Підготовка фахівців здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями «Бакалавр», «Спеціаліст», «Магістр» за спеціальностями:
— Банківська справа.
— Біологія.
— Біофізика.
— Біохімія.
— Документознавство та інформаційна діяльність.
— Екологія та охорона навколишнього середовища.
— Економіка підприємства.
— Економічна кібернетика.
— Журналістика.
— Інтелектуальні системи прийняття рішень.
— Інформатика.
— Історія.
— Комп’ютерний еколого-еконо-мічний моніторинг.
— Маркетинг.
— Математика.
— Менеджмент організацій.
— Метрологія та вимірювальна техніка.
— Міжнародна економіка.
— Міжнародні відносини.
— Мова та література (англійська).
— Мова та література (німецька).
— Мова та література (російська).
— Мова та література (французька).
— Облік і аудит.
— Переклад.
— Політологія.
— Правознавство.
— Прикладна лінгвістика.
— Прикладна математика.
— Прикладна статистика.
— Психологія.
— Радіофізика та електроніка.
— Статистика.
— Українська мова та література.
— Управління персоналом і економіка праці.
— Фізіологія.
— Фізика.
— Фінанси.
— Хімія.
Що стосується бібліотечного обслуговування, до послуг читачів 3 абонементи, організовані за видами літератури:
♦ Абонемент наукової літератури (голов.корпус, ауд.104, 302-92-25, anl@dongu.donetsk.ua, зав.відділом Чуєнкова Тетяна Дмитрівна) Сектор пропаганди літератури і культури; Група МБА (міжбібліотечний абонемент), відповідальна Рокоман Наталія Миколаївна.
♦ Абонемент навчальної літератури (голов.корпус, ауд.107, 302-92-73, aul@dongu.donetsk.ua, зав.відділом Кудіна Маргарита Віталіївна) Сектор запису читачів у бібліотеку; Сектор обслуговування студентів молодших курсів; Сектор обслуговування студентів старших курсів.
♦ Абонемент художньої літератури (4 корпус, фізичний факультет, ауд.106, 302-07-17, axl@dongu.donetsk.ua, зав.відділом Карташова Наталія Миколаївна), «Літературна вітальня» з читальним залом.
Наукова бібліотека має фонд, який містить більш мільйону друкарських джерел. Сьогодні бібліотечний фонд має мультипредметний напрямок і комплектується літературою за профілем дисциплін, що викладаються в ДонНУ. Поряд з фондом рідкої книги (біля 5500 примірників, в т. ч. 1500 періодичних видань ХIХ і початку ХХ століття) бібліотека формує фонд електронних видань, який зберігається на лазерних дисках та у файлосховищі.
Щорічно Наукову бібліотеку університету відвідують більше 500 тис. читачів, які отримують більше мільйону різноманітних видань.
За рейтингом ВНЗ України «Компас» за 2011 рік займає 6 місце