Висновки.
Набуття незалежності та взятий Україною курс на проведення радикальних реформ у політичній, економічній та правовій сферах обумовлюють зростання значення порівняльно-правових досліджень для забезпечення подальшого розвитку нашого суспільства. Насамперед це стосується практичних, прикладних завдань, які постають перед порівняльним правознавством, — вивчення та узагальнення історичного й міжнародного досвіду правового будівництва з метою полегшення створення оптимальної системи правового забезпечення реформ в Україні.
Глибоке розуміння всіх переваг і недоліків власної системи права можливе лише за умови знання того, чим вона відрізняється і що є спільного з правом інших країн. Саме тому вивчення і порівняння досвіду правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності інших держав дає багатий матеріал для полегшення розуміння сутності і пошуку шляхів вирішення правових проблем своєї країни.
Слід мати на увазі, що при використанні у процесі правотворчості даних порівняльно-правових досліджень трапляються труднощі такого характеру:
1) формально-організаційні — труднощі, пов'язані з пошуком і збиранням відповідних матеріалів, у тому числі мовні труднощі;
2) психологічні — полягають у необхідності переборення певних стереотипів, що сформувались як у суспільстві в цілому, так і в окремих осіб на основі знання і реалізації переважно національного права та відповідного теоретичного забезпечення;
3) прагматичні — труднощі в процесі формулювання путових висновків та моделей;
4) освітні — недостатня юридична підготовка осіб, що приймають участь у правотворчому процесі;
5) труднощі, пов'язані з браком часу. Тобто ситуації, за яких новий нормативний акт слід прийняти у максимально стислі строки, а на глибоке вивчення і узагальнення відповідного зарубіжного досвіду бракує часу.
Але, незважаючи на це, велике теоретичне і прикладне значення правопорівняльних досліджень з необхідністю веде до їх суттєвої активізації в Україні.
Використана література.
Давид Рече. Основные правовые системы современности. — М., 1988.
История политических и правовых учений. — М., 1988.
Мартыненко П.Ф. Сравнительное конституционное право. — К., 1987.
Очерки парламентского права (зарубежный опыт). — М., 1993.
Очерки сравнительного права. — М., 1981.
Правительство, министерства и ведомства в зарубежных странах. — М., 1994.
Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. Справочник. — М., 1993.
Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. — М., 1993.
Сравнительное правоведение. — М., 1978.
Тилле А.А. Социалистическое сравнительное правоведение. — М., 1975.
Туманов А.А. О развитии сравнительного правоведения //Советское государство и право. — 1982. — №11.
Черниловский З.М. Лекции по римскому частному праву. — М., 1991.