Тема 6. Статистичні джерела

1. Визначення статистики як джерела

2. Радянська статистика

3. Методика аналізу

1. Визначення статистики як джерела.

Статистика – система збирання відомостей для забезпечення зворотного зв’язку в системах управління різного рівня та вироблення управлінських рішень. Це також кількісне відображення того чи іншого явища, облік того, що мається в наявності.

Виходячи із сказаного вище у джерелознавстві має декілька визначень:

1) будь-які масові дані, які можуть бути піддані статистичній обробці;

2) галузь соціальних наук;

3) вид історичних джерел.

Статистика — найскладніший та коварний вид джерел. Англійський політичний діяч Дізраелі говорив: "Есть три способа обманывать людей: уклончивый ответ, прямая ложь и статистика".

Ще одна характеристика статистики: "Статистик: человек, который считает, что если голову сунуть в доменную печь, а ноги — в ледяную воду, то в общем будешь чувствовать себя прилично".

Водночас не має нічого переконливіше, ніж добротні, надійні цифри.

Визначальна особливість – збирається для вироблення управлінських рішень, а також обліку того, що мається в наявності. Тобто, статистика збирається з метою наступної обробки для того, щоб виявити стан економічної, соціальної, демографічної сфери в розвитку. Для проведення статистичних обстежень розробляється спеціальна програма. При цьому враховується можливість порівняння різночасових статистичних даних.

За методами проведення статистичних обстежень поділяється:

За вибором об’єкту обліку це може бути одиничне охоплення, галузеве, суцільне (машинобудівний завод — автомобільна галузь машинобудування — машинобудування в цілому).

За шириною, глибиною, розмаїттям програми обліку – збирання відомостей за окремими показниками (врожайність), групою показників, монографічні описання (т. т., усе сторони господарської діяльності селянського господарства), бюджетні обстеження (т. т., теж саме, що й і монографічні описання, але с включенням статей доходов і витрат).

За кількістю охоплених об’єктів обстеження можуть бути: вибіркові (5-відсоткові, 10-відсоткові), масові або суцільні (переписи).

За часовими межами: одноразові обстеження (переписи та ін.) – разовий часовий зріз на яку-небудь дату; поточні (облік у РАГСАХ, паспортних столах), регулярні звіти (рокові, квартальні, місячні статистичні звіти підприємств); динамічні порокові ряди.

За способом відображення обліку можуть бути абсолютні дані та відносні (т. т., у відсотках).

По принадлежности - государственная, что в огромнейшей мере определяет ее характер, качество, доступность; частная; общественных организаций.

2. Радянська статистика.

У Росії до революції існувала державна, відомча, земська статистика, а також статистика організацій підприємців. За радянських часів буда одержавлена, централізована. Керівний орган – ЦСУ при Раді Міністрів, обласні статуправління. Видавалися «Труди ЦСУ», статистичні щорічники «Народное хазяйство СССР в….. году», «Вестник статистики» та ін.

Радянська статистика мала гарні традиції, успадковані від різноманітних система статистичного обліку ХІХ ст., особливо земської статистики. Це деякий час забезпечувало надійність статистки 20-х років. З середини 20-х років почалися проблеми, що породжувалися радянським режимом – викривлення картини розвитку суспільства. Нові методи керівництва промисловістю зумовили нові завдання, що ставилися перед статистикою, нові форми обліку. Почалася перебудова органів статистики, що спричинили плутанину, падіння достовірності, а в 30-ті роки – розвал статистики. Спробу впорядкувати статистику була застосована в першій половині 30-х років за керівництва М.Осинського. Проте після провалу перепису 1937 р. – репресії, повний крах. Результат – легше назвати галузі, в яких статистичні відомості не викривлювалися (зокрема, залізничні перевезення, вироблення електроенергії).

Промислова статистика. Дві групи – матеріали промислових переписів і поточна статистика.

Промислові переписи:

- 1918 р. – враховувалися підприємства обробної та добувної промисловості, що мали механічний двигун і не менш 16 робітників, або не менш 30 робітників при відсутності двигуна. 13 бланків. Програма складена таким чином, щоб простежити динаміку розвитку промисловості з 1913 по 1918 рр. Охоплено 9750 підприємств 31 губернії європейської частини країни. Результати опубліковано в 1926 р. в «Трудах ЦСУ». Оброблено не всі дані. В Україні не проводився.

- 1920 р. – 12 питань. Відомості групувалися за територіальною ознакою та за групами виробництва. Намагалися виокремити соціальні сектори промисловості.

- 1923 р. - включала питання попереднього перепису, а також відомості про оподаткування, концентрацію промисловості. Групувалися і за соціальною ознакою.

Переписи 1920 і 1923 рр. вважаються методологічно не вірними – велика промисловість в них об’єднана із дрібною, тому не можна їх зіставити з переписом 1918 р. Не можна зіставити і між собою, адже перепис 1923 р. проводився лише в містах.

- 1925, 1927, 1929 рр. – переписи дрібної промисловості – вперше взято на облік дрібних промисловців, ремісників, кустарів.

З 1926 р. переписи промисловості замінено щорічними обстеженнями фабрик і заводів за бланком «Б». Перше обстеження – в 1925/26 році. Вперше запроваджено нову класифікацію галузевої структури промисловості – на дві економічних групи: виробництво засобів виробництва і виробництво засобів споживання.

З 1930 р. статистика промисловості базується на річних звітах підприємств, що включає спеціальні статистичні форми. Дрібна промисловість облічувалася на основі спеціальних переписів. У 1964 р. і тут запроваджено поточний облік.

Публікації: 30-ті роки – «Социалистическое строительство в СССР», з 1956 р. – щорічник «Народное хазяйство СССР». Нова класифікація: добувна та обробна, а також важка і легка. Довідники - «Промышленность СССР».

Статистика промисловості найбільш фальсифікована. Цьому сприяло те, що в радянському союзі обсяг виробленої продукції рахувався не у вироблених одиницях, а в рублях.

У цьому випадку звітність достовірна за таких умов: незмінні оптові ціни, а також номенклатура продукції. Але такого не буває – інакше б спостерігався застій в економіці. Саме в другій половині 20-х років почалося швидке оновлення продукції. У першій п’ятирічці оптові ціни зростали, щорічно у двозначних цифрах, так само швидко оновлювався асортимент продукції, виникали нові галузі індустрії. Все це було ідеальним ґрунтом для збільшення цін.

Тому такий спосіб оцінки ставав все менш достовірним. Проте нічого не змінювалося.

Наслідком цього були парадоксальні ситуації. Так, на одному з великих машинобудівних заводів в Одесі продуктивність праці збільшилася за рік, за звітними даними, на 90%. А якщо врахувати збільшення оптових цін – всього на 10%.

Все це створювало плутанину. Центральне управління дорожнього транспорту СРСР про роботу галузі в 1930 р. повідомляло: "Сколько фактически перевезено — точно неизвестно... Надо признать со всей откровенностью, что мы не знаем, каким хозяйством мы руководим".

Рахування обсягу виробленої продукції не у вироблених одиницях, а в рублях спричиняло фальсифікацію даних вже на рівні виробництва. Якщо план виконати було важко або зовсім не можливо, обсяг продукції, якого не доставало, набирали через підвищення ціни кожної її одиниці. Зокрема, в машинобудуванні, де асортимент продукції змінювався швидко, на «новинки» встановлювали так звані «разові» та тимчасові оптові ціни, таким чином накручуючи будь-яку ціну. Ціни зростали швидше за покращання споживацьких властивостей товару. Це разом з приписками найбільш розповсюджений спосіб викривлення інформації.

Навіть приблизні розрахунки засвідчують величезний обсяг викривлень в статистиці промисловості, зокрема обробляючий. Їх можна перевірити за статистичними щорічниками «Народное хазяйство СССР». Продукція машинобудування за 1956-1975 рр. у вартісному виразі зросла в 9,3 рази. Але, якщо підрахувати випуск тракторів, машин, вагонів та інших виробів у штуках (всього 48 видів продукції), збільшення становить лише 4,2 рази. У 1976-1983 рр. розрив між показниками поглибився: у фізичних одиницях виробництво техніки зросло на 9%, а в рублях – на 75% (підрахунки за сотнею видів машин та обладнання). Офіційно визнана була друга цифра, за нею судили і судять про темпи розвитку машинобудування.

Создавать видимость все возраставшего производства товаров и услуг, неуклонного, из года в год, перевыполняемого плана удавалось с помощью самых удобных, легальных приписок к цене на те или иные виды продукции. Эти процессы не то чтобы прямо наносили вред интересам покупателей — на покупателей часто было как раз наплевать — а ориентировали на интересы выполнения и перевыполнения плановых заданий, на наращивание объемов производства. Последнее зависит от двух параметров: количества и стоимостного выражения (цены) продукции. В опыте Минлегпрома эта практика выразилась в выпуске товаров с индексом Н — новинок "улучшенного качества". Какая-нибудь, например, рубашка с объективно существующей, но не видной глазу "строчкой" или "планочкой" подпрыгнула от пяти рублей до семнадцати; страшненькие, но из перманентно "улучшающейся" ткани или с небрежно подшитым неуклонно дорожающим воротником ядовитых расцветок пальто "улучшилось" на 120 руб. и т. д.; в совсем уже фантастическую группу особо модных товаров попали, удесятерившись в цене, немодные брюки и пр.

Подобная ситуация возникла и в машиностроении. Нередко с внедрением новых марок тракторов отпускная цена на них повышалась в большей мере, чем производительность машин. Так, выработка гусеничного трактора Т-150 по сравнению с трактором ДТ-75 повышалась на 60-65%, а расходы на его приобретение — более, чем в 2 раза. Отпускная цена зерноуборочного комбайна СК-5 "Нива" оказалась на 45,5% больше, чем цена на комбайн СК-4, при этом производительность труда увеличилась лишь на 30-35%.

Производство фиктивных стоимостей активно велось во всех отраслях экономики. В результате с 1970 по 1985 г. доля ценового фактора в приросте товарооборота составила половину, а средние розничные цены выросли на 35%.

Механизм приписок вскрыть непросто. Один из способов составления "липы" — с помощью повторного счета — раскрывается в книге экономиста Дмитрия Валового "Экономика в человеческом измерении" (М., 1988). Анализируя структуру валового общественного продукта в 1965, 1975 и 1985 гг., он пришел к выводу, что в 1985 г. "воздушный вал" составил 39,2%.

"Воздушный вал" — это "липа", раздуваемая повторным счетом. Например, сделали ткань — ее стоимость посчитали, сшили пальто – посчитали стоимость ткани второй раз, пристегнули меховой воротник – стоимость ткани взята на учет по третьему заходу. Так создавалось бумажно-чернильное богатство.

Соціальна статистика.

Передусім – статистика робітничого класу, а також селян, службовців, інтелігенції.

Групи матеріалів – професійні переписи і поточний облік, єдиночасний (единовременный?) облік, вибіркові обстеження.

Переписи:

- 1918 р. – Всеросійський професійний перепис у межах промислового. В Україні не проводився. Матеріали повністю не оброблено.

- 1929 р. – профспілковий перепис робітничого класу за дуже широкою програмою, адже питання про склад робітничого класу набуло політичного характеру. Збиралися відомості про заняття робітників до приходу в промисловість, участь в революції, війнах, стажі роботи, соціальному походженні, зв’язках з селом, партійності, громадської діяльності тощо (період!). Охопила лише металістів, гірників і текстильників.

- 1930-1931 рр. – перепис на ряді підприємств чорної металургії та машинобудування Москви, Ленінграду, України та Уралу.

- 1930 р. – вибірковий перепис робітників легкої промисловості, гірників Донбасу, робітників радгоспів.

- 1931 р. – відомості про поповнення робітничого класу збиралися по заявам про вступ до профспілок.

- 1932/33 р. – суцільний профспілковий перепис.

Одноразовий облік промислово-виробничого персоналу – більш оперативна форма статистичного обстеження порівняно з переписом. Але програма – вужча. Проводилися в 1925 і 1927 рр.

З 40-х років – систематичний профспілковий облік робітників і службовців – раз на 2-3 роки.

Проводилися також систематичні вибіркові обстеження, що характеризували рівень матеріально добробуту робітників. В Україні – з 1922 р. З 1928 р. – цілорічні обстеження бюджетів робітників. Фальсифікації.

З середини 20-х років – облік заробітної платні. Вибіркові обстеження.

Результати друкувалися в загальних статистичних щорічниках, а також довіднику «Труд в СССР»

З 60-х років соціальну статистику додають матеріали конкретно-соціологічних обстежень. Проводилися за спеціальними програмами. Характеризують різні сторони соціального розвитку робітників, селян, інтелігенції. Мають вибірковий характер. Значення залежить від репрезентативності.

Інші соціальні верстви населення облікувалися не так докладно. У перші роки радянської влади було проведено декілька переписів службовців радянських установ, громадських організацій, установ народної освіти. У 1927 р. – всесоюзний шкільний перепис. У середині 30-х років – спеціальний перепис робітників охорони здоров’я, бібліотек, торгівлі тощо. У 1963 р. – перепис робітників охорони здоров’я.

Наукова інтелігенція – 1928 р. – перепис наукових установ і вузів.

Також проводився облік керівного складу і спеціалістів СРСР – систематично, з 1968 р. – щорічно.

Статистика сільського господарства.

Мета – облік продовольчих ресурсів країни, планування виробництва сільгосппродуктів, аналіз соціально-класової структури селянства.

Етапи розвитку – до 1930 р. і після. Межа – колективізація.

- 1920 р. – сільськогосподарський перепис. Враховувався розмір родини, стать, вік її членів, посівні площі, промисли, використання найманої праці. Обстежили від 20 до 70% дворів по різних губерніях. Відомості по Україні не публікувалися.

- У 20-ті роки проводилися вибіркові обстеження: динамічні і весняні переписи («весняні опитування»).

Динамічні переписи проводилися щорічно в 1921-1929 рр. в одних і тих же типових для певної природно-господарської зони групах поселень, які охоплювали 3-5% селянських господарств (завбільшки 600 тис. господарств по 40 територіальних одиницях). Завдання – систематичне спостерігання за певною групою господарств, фіксація змін. Широка програма, включала і соціально-класові характеристики села.

Детальний облік економічних чинників, однак недостатня доля господарств, що вивчалися. Тому недостатньо репрезентативні.

«Весняні переписи» мали на меті отримання відомостей про стан селянських господарств на момент завершення весняного посіву, передусім землеробства і скотарства (тварини, інвентар, посіви різних культур, відносини найму). Відбирали 3%, потім 10% господарств.

«Осінні опитування»: відомості про врожайність, продуктивність тварин.

Достовірність проблематична, адже селяни занижували розміри посівів, кількість тварин, урожайність. Тому в первісні показники вносилися поправки, що сягали в1927 р. 19%.

Матеріали друкувалися в збірках ЦСУ.

Бюджетні обстеження селянських господарств ставили за мету вивчити становище селян-одноосібників. Мали детальну програму, що враховувала баланс прибутків і витрат кожного господарства, особливості землекористування, ведення господарства, баланс робочого часу, використання найманої праці, ринковий обіг тощо. Працювали кваліфіковані статистики. Недолік – обмежена кількість господарств, що обстежувалися ( у Степовій Україні – 1814). Наприкінці 20-х років запроваджено їх групування за розмірами прибутків.

Перелічені обстеження разом із відомостями місцевих статистичних органів і добровільних кореспондентів були підґрунтям для обліку валового збору зерна, посівної площі, тваринництва та загалом сільгоспвиробництва у 20-ті роки. Друкувалися в статистичних збірках «Социалистическое строительство в СССР», щорічнику «Сельское хазяйство в СССР. Ежегодник … г.»

Радянська влада намагалася з’ясувати рівень соціального розшарування села, що особливо важливо було напередодні колективізації. Тому вже в 1926-1927 рр. в ході здійснення та розробки динамічних переписів і бюджетних обстежень було використано соціально-економічне групування селянських господарств: пролетарські (батраки), напівпролетарські (біднота), дрібні товаровиробники (середняки), дрібні капіталісти (куркулі). Враховувався і факт експлуатації найманої праці.

З початком колективізації умови та методи сільськогосподарської статистики суттєво змінилися. Її основою став господарський облік в колгоспах і радгоспах та їх щорічна звітність. Одноосібні господарства облікувалися шляхом переписів і вибіркових обстежень.

Окрім того, в 1929-1930 і 1931 рр. було здійснено суцільний облік колгоспів за їх рапортами-звітами за підсумками весняного сіву. У 1930 р. рапортували ХVI з’їздові партії. В решті-решт керівництво зрозуміло їх кон’юнктурність. Тому від цього варіанту збирання відомостей про колгоспи відмовились.

Проте наприкінці 30-х років публікація статистичних відомостей припинилася. Відновилася з 1956 р. (статзбірка «Народное хазяйство СССР»), також збірка «Сельское хазяйство СССР».

Тваринництво: суцільні переписи тварин по всіх категоріях господарств. Щорічно з 1932 р.

З початку 30-х років статистика сільського господарства фальсифікована. З 1933 р. – рахування врожайності «на корню» (біологічна врожайність). Результат – значно завищені дані про виробництво зерна. Зокрема, в 1933 р. – за цією методикою зібрано 89,4 т млн. т збіжжя, перерахували у 80-ті роки – 68 млн.т. План рахували від фальсифікованої врожайності. А трудодні колгоспникам нараховували за фактичним намолотом.

Ця практика розрахунків засуджена на Пленумі ЦК КПРС у 1953 р. Проте, з 1954 р. – рахується амбарна врожайність, що вона також розходилася з фактичною приблизно на 30%, адже рахувалася вага «брудного зерна». Результат – видимість могутньої держави.

Перерахували валові збори збіжжя у передвоєнні роки.

Демографічна статистика.

Два різновиди - переписи населення і поточні дані. Здійснюється переважно державою, що вона і формулює програми переписів, анкети-опитувальники.

Принципи переписів: 1) суцільність; 2) єдність програми (про всіх жителів країни в один і той же час); 3) знеособлення відомостей при обробці та використанні в узагальненому вигляді; 4) отримання відомостей через безпосереднє опитування; 5) головне джерело інформації – людина сама про себе; 6) таємниця зібраних відомостей.

Первісний документ – анкета-опитувальник.

Головна перевага – одноразовий зріз суспільства дуже високої достовірності. Один перепис статичний, а декілька, що їх можна зіставити, дають можливість виявити динаміку розвитку населення.