Розрізняють поточне, аграрне і застійне перенаселення.

Поточне перенаселення породжують структурні, технологічні зміни в економіці, кризи над- і недовиробництва та ін. До цієї категорії безробітних належать особи, які мають необхідну загальноосвітню і професійну підготовку фізично й психологічно здорові. Безпосередньою причиною їх безробіття є перевищення пропозиції робочої сили над попитом внаслідок нерівномірного і диспропорційного розвитку продуктивних сил у різних сферах, галузях і районах народного господарства. Найчастіше поточне перенаселення — це коротко- і середньотермінове безробіття.

Аграрне перенаселення зумовлене відсутністю достатньої кількості робочих місць у містах, що змушує сільських працівників залишатися в селі та підробляти у містах, оскільки доходів від праці на селі недостатньо для нормального існування.

Застійне перенаселення характеризується нерегулярністю зайнятості окремих категорій населення (сезонні роботи, надомна праця). Нижчим прошарком цієї категорії безробітних є паупери (непрацездатні й ті, хто тривалий час не може знайти роботу).

Відповідно до похідних причин (щодо основної) виокремлюють:

— технологічне безробіття — спричинене витісненням працівників внаслідок впровадження нової, переважно автоматизованої техніки;

— фрикційне безробіття — пов'язане з плинністю робочої сили, зумовленої її професіональними, віковими та регіональними переміщеннями;

— структурне безробіття — зумовлене структурними змінами, що спричиняють невідповідність структури робочих місць і професійну невідповідність;

— циклічне безробіття — спричинене економічними циклами і насамперед кризами;

— конверсійне безробіття — зумовлене закінченням військових дій, значним скороченням виробництва військової продукції;

— регіональне безробіття — пов'язане з недостатнім розвитком промисловості в окремих регіонах, наявністю в них надлишку робочої сили тощо.

У розвинутих країнах майже 50% приросту безробітних зумовлено структурною формою безробіття. Залежно від віку людей розрізняють молодіжне безробіття, безробіття серед людей старшого віку та ін.

Безробіття заподіює значних економічних збитків державі. Згідно із законом Оукена, збільшення безробіття на 1% призводить до втрати річної продукції більш як на 2%, а щорічний приріст ВПП в обсязі 2,7% утримує частку безробітних на постійному рівні. На безробітних це справляє значний психологічний тиск, збільшує кількість серцевих захворювань, трагічних випадків. Втрата робочого місця в розвинутих країнах рівнозначна за психологічним впливом смерті близького родича.

У західній літературі широкого визнання набула концепція А. Філіпса, що пояснює обернену залежність між темпами інфляції та часткою безробітних на нетривалому проміжку часу. Протягом тривалого періоду, за висновками сучасних економістів, такого зв'язку не існує.

Кількість офіційно зареєстрованих безробітних у розвинутих країнах зросла з 11,7 млн. осіб у 1965 р. до понад 50 млн. осіб на початку XXI ст. Якщо у США під повною зайнятістю в 1946 р. розуміли обмеження безробіття рівнем 4% робочої сили, то на початку 90-х років — 7%. Крім того, значна кількість безробітних перестала шукати роботу, втративши надію її знайти. У США таких осіб майже 2 млн. Лише у США за 1946—1966 pp. особи найманої праці втратили від безробіття до 230 млрд. дол. У країнах, що розвиваються, кількість безробітних сягає понад 800 млн. осіб. В Україні у 1994—2004 pp. налічувалося понад 2 млн. офіційно зареєстрованих безробітних, а приховане безробіття (вимушені неоплачувані відпустки, скорочений робочий день) становили приблизно 20% від сукупної робочої сили. Наведені дані свідчать про дію капіталістичного закону народонаселення, який полягає у зростанні промислової резервної кількості працюючих. Його особливістю є зростання інших «загонів резервної армії праці» — працівників сфери освіти, охорони здоров'я, нематеріального виробництва.

Значна роль у працевлаштуванні в Україні належала системі професійно-технічної освіти. На початку 90-х років XX ст. 1185 професійно-технічних училищ готували понад 300 тис. кваліфікованих робітників. В наступні роки система професійно-технічної освіти занепадала, її матеріальна база не оновлювалась, недостатня увага приділяється переорієнтації на нові, потрібні сучасній і майбутній економіці професії.

Ситуація після 2000 р. стала змінюватись на краще, але деструктивні явища в економіці у попередній період водночас із масовою міграцією робочої сили призвели до гострої нестачі багатьох робітничих професій.