Порівняльна характеристика типів виробництва подана у таблиці 11.1.

Табл.11.1

Характерні риси	Типи виробництва
	одиничне	серійне	масове
Номенклатура виробів	Широка (необмежена)	Обмежена партіями (серіями)	Невелика у великій кількості
Постійність виготовлення	Повторюється через невизначений проміжок часу або зовсім не повторюється	Повторюється періодично через відповідний проміжок часу	Постійно виготовляється
Спеціалізація робочих місць	Різні операції на одному робочому місці	Обмежена кількість операцій на одному робочому місці	На одному робочому місці одна операція
Спеціалізація устаткування	Універсальне	Універсальне і спеціальне	В основному спеціальне
Форма розміщення робочих місць	Технологічна	Технологічна і предметна	Предметна
Кваліфікація робітників	Висока	Середня. На автоматизованих дільницях – висока.	На простих операціях – невисока; на автоматизованих дільницях – висока

3.Виробничий цикл. Тривалість і структура виробничого циклу.

Виробничий цикл – це час перебування предмета праці в процесі виробництва з моменту його надходження в обробку до виходу у вигляді готової продукції.

Тривалість виробничого циклу дорівнює часу, протягом якого предмет праці піддається обробці з моменту запуску його у виробництво до моменту виходу готової продукції, визначається за формулою:

Т_ц = t_oс + t_доп + t_тex + t_між + t_opг,

де Т_ц – час тривалості виробничого циклу; t_ос – час основних операцій; t_доп – час допоміжних операцій; t_тех – час технологічних перерв; t_між – час міжопераційних перерв; t_орг – час організаційних перерв (час перерв через відсутність інструменту, електроенергії і т.п. при розрахунку тривалості виробничого циклу не враховується).

Також окремо можна визначити тривалість виробничого циклу однієї деталі (Т_обр) за формулою:

Т_обр = t₁+ t₂ + ... + t_n,

де t₁, t₂, t₃, …, t_n – тривалість окремих операцій;

і тривалість виробничого циклу партії деталей, як тривалість циклу однієї операції (Т_оп):

,

де n_д – кількість деталей в партії; Т_обр – час згідно з нормами на обробку однієї деталі, хв.; К_в – коефіцієнт виконання норм виробітку при виготовленні даної деталі (виконання даної операції); n_p – кількість робочих місць, на яких паралельно виконується ця операція; Т_зм – календарний час однієї зміни, хв.; S – змінність (кількість змін на добу).

Тривалість виробничого циклу також залежить від способу переміщення оброблюваних предметів (деталей): послідовного, паралельного і послідовно-паралельного (змішаного).

Відношення тривалості кожної окремої операції до загальної становить структуру виробничого циклу.

Суть послідовного, паралельного і послідовно-паралельного переміщення деталей у процесі обробки.

Суть вказаних видів переміщення деталей у процесі обробки наступна:

• при послідовному русі всі деталі партії після завершення попередньої операції одночасно передаються з однієї операції на іншу; тривалість виробничого циклу при послідовному переміщенні деталей (Т_ц^посл) визначається за формулою:

,

де n_g – кількість деталей в партії у натуральних одиницях; t_g – сума тривалості всіх операцій, які проходила деталь під час обробки з врахуванням рівня виконання норм виробітку;

• при паралельному переміщенні партії деталей в технологічному процесі кожна деталь після виконання однієї операції, без перерв у часі, передається на другу, не очікуючи закінчення обробки всієї партії. При цьому тривалість виробничого циклу визначається за формулою:

,

де t_гол – найбільший час виконання операції; Т_ц^пар – тривалість виробничого циклу при паралельному переміщенні деталей;

• при послідовно-паралельному переміщенні партії деталей обробка предметів праці на наступній операції починається до закінчення обробки всієї партії на попередній. Тривалість виробничого циклу партії деталей при послідовно-паралельному переміщенні визначається за формулою:

де t_с.о. – тривалість виконання суміжних операцій.

Після визначення тривалості технологічного циклу встановлюють час на допоміжні операції і перерви і додають його до тривалості технологічного циклу. Час виконання допоміжних операцій залежить від конкретних виробничих умов і встановлюється шляхом замірів – методом технічного нормування.

Сутність потокового виробництва. Його характерні оціночні критерії.

Потокове виробництво – передовий метод виробництва, при якому вироби виготовляються на робочих місцях, розміщених у технологічній послідовності операцій з поступовим рухом вперед.

Характерні риси потокового виробництва – ритмічний або рівномірний випуск продукції і ритмічне виконання всіх операцій. Показником ритмічності є ритм.

Ритми є наступні:

• Середній ритм – це проміжок часу між випуском з потокової лінії двох, що виходять один за одним, виробів.

• Операційний ритм – це середній проміжок часу виконання операцій.

• Робочий ритм – це проміжок часу між випуском з потокової лінії двох чергових партій, якщо вироби передаються з однієї операції на іншу не поштучно, а партіями із декількох типів.

Середній ритм (Р_сер) визначається за формулою:

Р_сер = (Т_зм - T_nep):Q_зм або Р_сер = Т_зм× K^кон:Q_зм ,

де Т_зм – тривалість зміни, хв. або сек.; Q_зм – кількість продукції, яка повинна бути виготовлена протягом зміни; Т_пер – час перерв, у хв. або сек.; К^кон – коефіцієнт використання робочого часу конвеєра, який визначається відношенням:

К^кон = (Т_зм - Т_пер):Т_зм ; Т_зм – Т_пер = Т_зм×К^кон

З практики роботи складальних конвеєрів

Т_пер=30 хв., тоді К^кон = (480 - 30):480 = 0,94

Організація потокового виробництва дає змогу автоматизувати технологічні операції і виробничі процеси.

Виробнича структура підприємства.

Виробнича структура підприємства залежить від структури сукупного процесу виробництва.

Для управління і керівництва виробничим процесом підприємство ділиться на цехи (основні, допоміжні, підсобні, побічні), цехи – на майстерські (виробничі) дільниці, дільниці – на робочі місця.

Цех – це частина підприємства, територіально й адміністративно відокремлена від його частин.

Робоче місце – це частина виробничої площі з відповідним матеріальним забезпеченням, що служить для виконання однієї або кількох споріднених операцій. Робочі місця є: ручними, механізованими і автоматизованими.

Структура підприємства може бути і безцеховою. Виробництво поділяється на дільниці, які безпосередньо підпорядковані відповідним функціональним службам заводоуправління.

6