2. Ярослав Мудрий.

Смерть Володимира Великого призвела до суперечки між його синами за київський князівський престол, яка закінчилася перемогою та утвердженням Ярослава 1019 р. великим князем київським.

Ярослав Мудрий розгромив печенігів і назавжди відкинув їх від кордонів руських земель, відвоював у Польщі червенські міста, провів успішні походи проти ятвягів та литовців. З ініціативи Ярослава в Киє­ві розпочалося грандіозне будівництво. Споруджено нову лінію міських укріплень з трьома ворітьми, яка захищала "місто Ярослава". За своєю до сконалістю і могутністю фортифікації вона не мала рівних на Русі. У місті були величні церкви, розкішні палаци князів та бояр. Головним храмом держави, її найбільш урочистою та високохудожньою спорудою став Софійський собор. Правління Ярослава ознаменувалося небувалим розкві­том давньоруської культури, насамперед книжності. Він відкрив школи, при Св. Софії переписували і перекладали книги, там була і книгозбірня. Засновуються перші монастирі, зокрема Києво-Печерський, які стають осередками духовності і культури. Важливим державним актом був перший писемний збірник норм давньоруського права „Руська правда”.

За Ярослава Володимировича Київська Русь сягнула зеніту свого розквіту і могутності, ставши в ряд з найрозвиненішими країнами світу.

--------------------------------------

Література:

Основна:

1. Алексеева И.С. Введение в переводоведение. – Санкт-Петербург: Академия, 2004.

2. Бархударов Л.С. Язык и перевод. – М., 1975.

3. Белякова Е.И. Переводим с английского / Материалы для семинарских и практических занятий по теории и практике перевода. – Санкт-Петербург: Каро, 2003.

4. Казакова Т.А. Практические основы перевода. – Санкт-Петербург,2001.

5. Карабан В.І. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і технічної літератури на українську мову. – Київ, 2001.

6. Комиссаров В.Н. Теоретические основы методики обучения переводу, - М., 1997.

7. Комиссаров В.Н., Коралова А.Л. Практикум по переводу с английского на русский язык. – М. Высшая школа, 1990. – 127 с.

8. Комиссаров В.Н., Рецкер Я.И., Тархов В.И. Пособие по переводу с английского языка на русский. – Ч. 1, 2. – М., 1960-1963.

9. Коптилов В.В. Теорія і практика перекладу. – К., 1982.

10. Корунець І.В. A Course in the Theory and Practice of Translation. – K, 1986.

11. Корунець І.В. Вступ до перекладознавства. – Вінниця, Нова Книга, 2008.

12. Крупнов В.Н. Курс перевода. Английский язык. – М., 1978.

13. Левицкая Т.М., Фитерман А.Н. Пособие по переводу с английского языка на русский. – М., 1973.

14. Лилова А. Введение в общую теорию перевода. – М., 1985.

15. Миньяр-Белоручев Я.К. Общая теория перевода и устный перевод. – М.,1980.

16. Мирам Г.Э. Алгоритмы перевода. – Киев, 1998.

17. Мирам Г.Э. Практический перевод: заметки к лекциям. – Киев, Ника-Центр, 2005.

18. Мирам Г.Э. Профессия: переводчик. – Киев,1999.

19. Нелюбин Л.Л. Переводческий словарь. – М., 1999.

20. Пронина Р.Ф. Пособие по переводу английской научно-технической литературы. – М., 1973.

21. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М., 1974.

22. Семенец О.Е., Панасьев А.Н. История перевода. – К., 1991.

23. Тетради переводчика. – М., 1962-1988. – Вып. 1-21.

24. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. – М., 1983.

25. Читалина Н.А. Учитесь переводить. – М., 1978.

26. Чуковский К.М. Высокое искусство. О принципах художественного перевода. – М., 1983.

27. Швейцер А.Д. . Теория перевода. – М., 1988.

28. Ширяев А.Ф. Синхронный перевод. – М., 1979.