12.Облік операцій з переоцінки та втрати корисності о.З

Підприємствам надано право на кінець року здійснювати переоцінку основних засобів за справедливою вартістю.

При цьому в разі переоцінки окремого об'єкта основних засобів переоцінці підлягають всі інші активи, які належать до даної групи. Переоцінена первинна вартість і знос об'єкта основних засобів визначаються як добуток відповідно первинної вартості або зносу на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається шляхом ділення справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів відображається в складі додаткового капіталу (рахунок 42 «Додатковий капітал», субрахунок 423 «Дооцінка активів»), а сума уцінки — в складі витрат звітного періоду (рахунок 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»).

У разі вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості таких об'єктів включається до складу нерозподіленого прибутку (кредит рахунка 441 «Прибуток нерозподілений») з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Відображення результатів дооцінки основних засобів

10 «Основні засоби» 423 «Дооцінка активів»

423 «Дооцінка активів» 131 «Знос основних засобів»

Відображення результатів уцінки основних засобів 131 «Знос основних засобів» 10 «Основні засоби» 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових Інвестицій» 10 «Основні засоби»

Відображення результатів уцінки основних засобів раніше дооцінених 131 «Знос основних засобів» 10 «Основні засоби»

423 «Дооцінка активів» 10 «Основні засоби»

975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій» 10 «Основні засоби»

Відображення результатів дооцінних засобів раніше уцінених

10 «Основні засоби» 746 «Інші доходи від звичайної діяльності»

10 «Основні засоби» 423 «Дооцінка активів»

423 «Дооцінка активів» 131 «Знос основних засобів»

13.Порядок відображення та розкриття інформації у бух. Звітності та примітках.

Потреби користувачів взначають обсяг інформації, а, відповідно, і склад фінансової звітності, а також її види та форми. Цілком зрозуміло, що користувачам фінансової звітності великого заводу потрібна більш докладна інформація, ніж користувачам фінансової звітності невеликої майстерні, а потреби користувачів звітності банків суттєво відрізняються від потреб користувачів звітності бюджетних установ. Чинні нормативні документи бухгалтерського обліку (у тому числі Закон про бухоблік) враховують це і передбачають різну за складом, видами та формами фінансову звітність для різних категорій суб’єктів господарювання.

Форми фінансової звітності перелічено у Законі про бухоблік. Усього їх п’ять:

баланс;

звіт про фінансові результати;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про власний капітал;

примітки до звітів.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи їх в основні класи згідно з економічними характеристиками. Ці основні класи мають назву елементи фінансових звітів. Елементи, що безпосередньо пов'язані з визначенням фінансового стану підприємства:

активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигід у майбутньому (економічна вигода є потенційною можливістю отримання підприємством грошових коштів внаслідок використання активів).

зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, зумовить зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.