
- •1.Культурологія як наука, її специфіка, структура та завдання
- •4. Світова культура як синтез національних, регіональних, локальних культур
- •5.Поняття культурного регіону .Сучасна регіональна типологія культури.
- •6.Історична періодизація та типологія культурного процесу. Поняття культурної епохи
- •7.Діалектика загальнолюдського та національного в культурі.Проблема культурної ідентифікації.
- •8.Культура і особистість .Елементи внутрішньої культури особистості.
- •10 Неолітична революція.Ії значення.Трипільська культура.
- •12.Культури кочовиків Украіни.
- •13 Досягнення доби античної класики.
- •14.Значеня культури Греції і Риму.
- •15. Культура Візантії.
- •16. Загальна характеристика середньовiчної культури
- •17. Культура Київської Русi як синтез язичницької та християнської культур
- •18. Художня культура Київської Русi, її мiсце у скарбницi художньої культури.
- •19. Значення культури Київської Русі для становлення української культури.
- •20. Художня культура епохи Вiдродження, її гуманiстичний змiст та здобутки.
- •21. Пiвнiчне Вiдродження, його діячі та здобутки художньої культури.
- •22. Реформацiя, її місце і значення для духовної культури Західної цивілізації.
- •23. Соціально-політичні обставини становлення української національної свідомості і культури хіv – хvіі ст.
- •24. Діяльність і значення братств для розвитку української культури хvі – хvіі ст.
- •25. Внесок у культуру ренесансної Європи вихідців з України.
- •26. Гуманiстичнi та реформацiйнi iдеї в культурi України XVI - першої половини XVII ст. (на прикладі Острозького культурного осередку).
- •27. Місце і значення літературно-філософської полеміки в українській культурі хvіі ст.
- •28. Промислова революцiя I розвиток науки як чинники формування новоєвропейської культури.
- •29. Iдеологiя Просвiтництва I культура хviii ст.
- •30. Художнi напрями та стилi європейської культури хvii - хviii ст.
10 Неолітична революція.Ії значення.Трипільська культура.
Неолітична революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням скотарства, тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності. Останній етап кам'яного віку — неоліт (новий кам'яний вік) — охоплює орієнтовно VI — IV тисячоліття до н. е. Використовувався перший штучний матеріал — кераміка. Зародилося прядіння і ткацтво, з'явився ткацький верстат. У неоліті остаточно завершилося формування техніки обробки каменю (шліфування, пиляння, свердління), вдосконалилися лук і стріли, з'явилися кам'яні сокири. Виник наземний транспорт — лижі, віз, сани, волокуша. Худобу використовували як тяглову силу. Наслідком неолітичної революції стала досить розвинена система обміну. Поява загального еквіваленту на рубежі доісторичних і стародавніх часів означала зміну в характері обміну. За таких умов можна говорити про появу перших ознак торгівлі. Виникає прагнення накопичувати предмети, що є загальним еквівалентом. Володіння значною кількістю таких предметів свідчило про наявність багатства. Існування загального еквіваленту поступово приводить до виникнення такого явища як гроші. За стародавніх часів гроші набувають домінуючу роль і обмін набуває ознак власне торгівлі. В 90-х рр. 19 ст. український археолог чеського походження В.Хвойко відкрив нову культуру, датовану 4-2 тис. до н.е. і названу трипільською, по місцю перших археологічних знахідок (село Трипілля на Київщині). Спершу її поширювали на територію Дніпровсько-Дністровського межиріччя. Згодом, коли румунські археологи біля села Кукутени розкопали стародавні людські поселення з подібними ознаками, ареал поширення людності цієї культури було розповсюджено на територію Дунайського басейну, Балканський півострів, острова Середземномор'я та Малої Азії і вона отримала ще назву трипільсько-кукутенська культура. Виділяють три етапи її розвитку: 1)ранній - 3500-3000, 2)середній - 3000-2000, 3)пізній - 2000-1700 до н.е.
Характерні особливості матеріальної культури трипільців такі: поселення зводилися на відкритих місцях без оборонних споруд. Житло будувалося по колу, одне біля другого, середина кола залишалася незабудованою. Будинки споруджувалися каркасні, двоповерхові, проміжки між каркасом запліталися лозою та мастилися ззовні і зсередини товстим шаром глини. Розмір їх сягав 100-140 кв.м. Житло ділилося на кімнати, які опалювалися печами, складеними з глини. В кожному будинку проживало по 20 осіб. Все поселення нараховувало по 500-600 чоловік. Центр селища використовувався як загін для худоби. Це були скотарсько-землеробські племена з колективною власністю на стада худоби.Значного поширення у трипільців набуло виготовлення керамічних виробів побутового призначення - столовий та господарський посуд: миски, глечики, горшки, макітри, декоративна кераміка.Художня культура трипільців обмежувалася декоративно-ужитковим мистецтвом та культовими статуетками і малюнками на камені та стінах печер. Вона відзначається високим художнім смаком та технікою.
11.Традиціоналізм як тип культури.Загальні риси розвитку культур Стародавнього Сходу. Традиційний іслам. Взятий на озброєння консервативними силами, які прагнуть зберегти існуючі відносини, у країнах Сходу, де збереглися залишки феодалізму. Консервативне духовенство настроєне проти будь-яких нововведень, проповідує повернення до ісламу в його «первозданній чистоті й простоті», заперечує використання наукових і технічних досягнень інших країн, вважаючи, що прогрес у суспільному житті забезпечать Коран і шаріат. Традиціоналісти нетерпимі до інаковіруючих, настроєні проти надання жінкам рівних прав з чоловіками. Вони прагнуть теократії. Традиціоналізм в ісламі поширений переважно серед найвідсталішої частини мусульман. Однією із загальних закономірностей історичного процесу є нерівномірність його розвитку як у часі, так і в просторі. В історії людства на певних етапах окремі народи ставали носіями суспільного прогресу. До того ж на ранніх стадіях, коли людина ще сильно залежала від природи, дуже важливим був географічний чинник.
Наприкінці IV — III тис. до н. е. творцями перших цивілізацій на Землі стали народи, які заселяли долини великих рік — Тигру, Євфрату, Нілу, Інду, Гангу, Янцзи і Хуанхе. Вирішальну роль у цьому відіграла наявність наносних родючих земель, які утворювалися завдяки періодичним розливам рік. В такій місцевості індивідуальна обробка землі неможлива. Разом з тим об'єднання зусильселянських общин, накопичення спостережень за часом розливу рік, іригаційні роботи забезпечували дуже багаті врожаї. Навіть кам'яні, дерев'яні або мідні знаряддя дозволяли вести тут великообсяговіземляні роботи і одержувати значний додатковий продукт. Отже, створювалися умови для майнового розшарування і виникнення держави. Склався особливий тип держави — східна деспотія. Її особливості зумовлені саме необхідністю створювати і підтримувати іригаційну систему: жорсткацентралізація влади, повне всевладдя і навіть обожнювання правителя, існування бюрократичного апарату, застосування рабської праці, але при цьому — збереження сільської общини.