6.Історична періодизація та типологія культурного процесу. Поняття культурної епохи

Історія використовує різні періодизації як інструментарій та типології досліджень..Періодизації відбивають різні методологічні чинники,які цікавлять істориків.Загальноісторичним є поділ історії людства на кам’яний,бронзовий та залізний віки.Камяний вік найбільш тривалий.Його поділяють на менші.Палеоліт(перехід від ант ропо до культурогенезу)В добу верхнього палеоліту формування кроманьйонця..Мезоліт та неоліт(датування для різних тер-рій різні ) Неоліт характеризується принциповою зміною типу діяльності від збирання ,полювання до землеробства,скотарства. Наступна періодизація характеризує специфіку господарської діяльності по Моргану:стан дикості,варварства,цивілізації. В марксизмі застосовується 5 процесів:первин,рабовласн,феодальний,капіталіст,соціалістичний.Раймон Арон виділяє 5 етапів:аграрне,до аграрне,промислове.В історії Європи послідовно змінилися і типи господарювання(античність,середньовіччя,новий час(модерн),Новітній час(з 2пол.20ст))

7.Діалектика загальнолюдського та національного в культурі.Проблема культурної ідентифікації.

Національна культура - продукт матеріальної та духовної праці певної нації, синтез культур, її соціальних груп, верств, її історія, відносини. соціальна пам'ять, самосвідомість. = синтез етнічного, народного і національного, переробленого, засвоєного як такого, що збагачує національне. Національна культура визначається сімейно-родинними зв'язками, спільною територією мешкання (рідна земля), духовною культурою народу, мовою, музичним і словесним фольклором, рисами національного характеру, звичаями, традиціями, мистецтвом тощо. Національна культура - продукт праці Інтелектуальної еліти нації. В ЇЇ основі лежить національна самосвідомість - особливе розуміння ролі культури а консолідації нації, формуванні її національних інтересів. Культурна ідентифікація є найбільш складною формою самовизначення особистості. Вона припускає не просто усвідомлення, а й високий рівень рефлексії культурних підвалин власного життя. Багато людей у своєму повсякденному житті над цими питаннями просто ніколи не замислюються. Вони не знають і не розуміють, що таке «мова як засіб мислення» – для них достатньо того мовного рівня, який забезпечує просте взаєморозуміння. У стабільних і благополучних соціальних умовах життя такий феномен виявляється досить позитивним – самовизначення культурне замінюється державним.

8.Культура і особистість .Елементи внутрішньої культури особистості.

Тріада “культура - суспільство – особистість” являє собою соціально-філософську і культурологічну проблему, яка включає в себе безліч аспектів. Наприклад, питання про те, яку роль відіграє особистість в культурі того або іншого історично конкретного суспільства, як узгоджуються інтереси особистості і суспільства, яке існувало ставлення до людини протягом даної епохи.Кожна культурно-історична епоха по-своєму розглядає людину та її місце у світі. Світогляд античності -людина уявлялася частиною світу (космосу).Світогляд Середньовіччя -в центрі світу і над світом знаходиться Бог. Людина тут - раб Божий. Культура Середньовіччя передусім є культом, а людина – служителем. Гуманісти Відродження вперше в історії західної культури ставлять у центр світу особистість, яка об'єднує у собі почуттєве, інтелектуальне і творче начала. Новим етапом у самопізнанні людства є епоха Просвітництва. Для Гердера, Канта, Гегеля людина цікава передусім як суб'єкт культури. Особистість - втілення творчої спрямованості людини, а культура - це звільнення людини через творчість.Сьогодні поняття “людина” і “особистість”, “індивід” і “індивідуальність” розмежовуються. Необхідно їх конкретизувати і встановити співвідношення між ними.Людина - вищий рівень у розвитку живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури, тобто, з одного боку, це - біологічна істота, з іншого - творець специфічного світу, який є результатом творчої діяльності всього людства.Особистість - це стійка система соціально-значущих рис, які характеризують індивіда, вона є продуктом суспільного розвитку і включення індивідів в систему соціальних відносин шляхом предметної діяльності.Пояснюючи поняття “особистість” можна сказати, що це людина зі сформованим світоглядом (системою поглядів на світ), самосвідомістю і здатністю до творчої самореалізації через діяльність. Самосвідомість являє собою свідомість і оцінку людиною самої себе як суб'єкта практичної, пізнавальної, культурної діяльності, як особистості. На шляху самоусвідомлення як особистості людина обов'язково стикається з визначенням своєї самості, окремості, індивідуальності (що розуміється як одиничність, неповторність, винятковість) і спільності, подібності до інших.

Індивід - поняття, яке вказує на приналежність даної конкретної людської істоти до людського роду. Поняття “індивід” несе в собі як ознаку цілості суб'єкта, так і наявність у нього особливих (індивідуальних) властивостей. Але, вживаючи слово “індивід”, ми робимо акцент на родових ознаках, а не на особистісних властивостях.

До культурно-історичних якостей особистості належить здатність судження як основа інтелектуальної культури, моральна рефлексія і совість як обов'язкові складові етичної культури особистості, смак як специфічна здатність, що лежить в основі естетичної культури особистості і суспільства, пам'ять і традиції як умова і потреба міжособистісного спілкування, моральність і право як регулятиви поведінки людей і гаранти забезпечення їх безпеки.