2. Вимоги міжнародного гуманітарного права щодо ведення

бойових дій на морі

Ведення бойових дій це дії ВМС у війні. У відповідності з Гаазькою Конвенцією про початок воєнних дій 1907 року (Україна бере участь) держави визнають, що воєнні дії між ними не повинні починатись без оголошення війни.

Відповідно до Конституції України (ст.106 п.19) Президент вносить у ВР України представлення про оголошення стану війни, а Верховна Рада відповідно до п.9 статті 85 Конституції на підставі даного представлення оголошую стан війни.

Визначимося з театром війни.

Театр війни на морі (морської війни) – це внутрішні морські води, територіальне море воюючих держав і відкрите море. Забороняється використовувати в якості театру морської війни територіальне море і повітря над ним нейтральних держав.

Відповідно до норм МП право сторін у збройному конфлікті (війні) вибирати методи або засоби ведення війни не є необмеженими.

Цей принцип, сформульований IY Гаазькою конвенцією 1907 року, знайшов своє підтвердження в 1 Додатковому протоколі 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року.

Таким чином, МП обмежує законні засоби і методи ведення війни. Дано визначення, а що таке засоби та методи ведення війни?

Засоби ведення війни – це зброя й інші засоби застосовані збройними силами і ВМС в тому числі у війні для заподіяння шкоди і поразки супротивника.

Методи ведення війни – це способи застосування засобів війни.

В разі, коли війна розпочалась, то засоби і методи її ведення на морі повинні бути правомірними, тобто повинні обумовлюватись і обмежуватись юридичними нормами права війни, які передбачають наступне:

1. Дозволяється застосовувати тільки той рівень і вид сили, який є необхідний для підкріплення ворога з мінімальними втратами часу, життів та ресурсів і який не заборонений законом.

2. Яке - не будь надмірне застосування сили для часткового чи повного підкорення ворога, що перевищує мінімальні трати часу, життів та ресурсів заборонено.

Право збройних конфліктів (ПЗК) базується головним чином, на різниці між комбатантами і не комбатантами, Збройними силами і цивільним населенням. Ця різниця ділить населення країни, що знаходиться у воєнному конфлікті, на дві загальні групи: Збройні сили (комбатанти) і цивільне населення (не комбатанти).

Термін “комбатанти” охоплює тих осіб, які мають право згідно міжнародно-правових норм приймати безпосередню участь у збройних конфліктах та застосовувати зброю під час бойових дій. До них відносяться усі члени регулярних збройних сил, які є сторонами конфлікту, за винятком медичного персоналу, персоналу цивільної оборони та військових священиків. До комбатів також слід відносити нерегулярні підрозділи, які перебувають під командуванням, відкрито носять зброю під час бойових дій чи мають якісь ознаки, що відрізняють їх від цивільного населення.

Термін “не комбатанти” охоплює тих осіб, які є частиною збройних сил (входять до складу збройних сил), які не беруть участь і безпосередньо не підтримують воєнні дії. До не комбатантів можуть відноситись і особи, які відряджені до збройних сил чи супроводжуються їх, такі як медичний персонал, військові священики і цивільні військові кореспонденти. Не комбатанти не можуть бути об’єктами нападу.

Морська блокада – це система дій ВМС і авіації, що перешкоджають допуску з моря до портів і берегів противника і виходу з цих портів і берегів у море.

Щоб набрати легітимності згідно з традиційними правилами МП,

блокада повинна відповідати таким вимогам:

1.Встановлення блокади оголошується офіційною заявою (декларацією) уряду країни-учасниці ЗК чи командуванням ЗС від імені Уряду. В неї повинно бути: дата початку блокади, її географічні межі та час, який дається нейтральним суднам і літакам на те, щоб залишити заблоковану зону.

2.Країни- учасниці ЗК повідомляють про встановлення блокади всі зацікавлені країни . Командування блокуючи сили звичайно також сповіщає про блокаду місцеву в ладу в заблокованому районі.

3. Блокада повинна бути ефективною (дійсною). Покаранням за спробу прориву блокади може бути захоплення або конфіскація судна і/або вантажу або знищення судна-блокадопроривача.

4. Блокада повинна бути застосована однаково до суден і літаків усіх країн (неупередженість блокади). Дискримінація не допускається. Обмеження що до блокади. Блокада не повинна припиняти доступ до нейтральних портів та берегів або відхід від них. Нейтральні країни зберігають право вести нейтральну торгівлю, яка не розповсюджуватиметься на блокований район.

Разом з цим, здійснення блокади не повинно перешкоджати таким гуманним діям, як доставляння в порт, що блокується, посилок із ліками, одягом і продовольством для дітей до 15 років, вагітних жінок і які народили за умови, що цім правом не зловживають.

Блокада, яка здійснюється державою-агресором, завжди протиправна.

В сучасних умовах блокада вважається законною, якщо вона здійснюється в порядку самооборони згідно статті 51 Статуту ООН або за рішенням Ради Безпеки ООН на підставі статті 42 Статуту ООН.

Бомбардування з моря – це обстріл військовими кораблями і літаками об’єктів ворога на суші з використанням не забороненої законом зброї, включаючи морські гармати, ракети і зброю, що постачається повітрям.

Загальні положення щодо бомбардування визначені Гаазькою конвенцією 1907року. Вона визначає правила обстрілу наземних цілей, а саме:

1. Свавільне руйнування густо населених районів, включаючи міста і селища, заборонено. Військові об’єкти на цих територіях можуть бути обстріляні, але випадкові поранення цивільних осіб, побічні руйнування цивільних об’єктів не повинні бути надмірними.

2. Обстріли з метою тероризування цивільного населення заборонено.

3. Захищені від обстрілу:

– завчасно обумовлені демілітаризовані зони, незахищені міста, відкриті для безперешкодного захисту своїх або союзних сил;

– медичні заклади та частини;

- спеціально створені шпитальні і нейтральні зони;

- релігійні, культурні, історичні пам’ятки за умови, що вони не використовуються у військових цілях;

- дамби, греблі, ядерні електростанції і інші спороди, пошкодження яких призведе до повені або інших небезпечних для цивільного населення наслідків.

1. Якщо воєнні обставини дозволяють , командири повинні докладати всіх зусиль для попередження цивільного населення, яке знаходиться, у безпосередній близькості до військового об’єкта, про майбутній обстріл