2.Грошово – кредитна політика на 2011 рік
Рада Національного банку України (НБУ) може зібратися на засідання після ухвалення Податкового кодексу (ПК) та бюджету на 2011 р., де й ухвалить основні засади грошово-кредитної політики на 2011 р.
Національний банк України, як головний суб’єкт грошово-кредитної політики у процесі її здійснення, використовує певний інструментарій, який охоплює: визначення норм обов'язкових резервів; процентну політику; рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами на відкритому ринку та підтримання курсу національної валюти.
Визначення норм обов'язкових резервів полягає в тому, що НБУ встановлює комерційним банкам та іншим кредитним установам нормативи обов'язкового резервування залучених коштів. Розмір обов'язкових резервів установлюється в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів і зберігається на кореспондентському рахунку комерційного банку в Національному банку.
Визначення норм обов'язкових резервів - досить сильний інструмент грошово-кредитної політики: на грошову масу він впливає не тільки через зміну обсягу ресурсів кожного комерційного банку, а й через зміну грошового мультиплікатора. Крім того, зміна кредитної можливості банків впливає на рівень процентних ставок, що через попит і пропозицію додатково провокує зміни маси грошей в обігу. Тому в країнах з ринковою економікою цей інструмент грошово-кредитної політики використовується з певними обмеженнями і рідко.
Процентна політика як інструмент грошово-кредитного регулювання економіки полягає в тому, що НБУ визначає рівень процентних ставок за ломбардними й обліковими кредитами, які він надає комерційним банкам у порядку рефінансування їхніх активних операцій.
Рефінансування комерційних банків як інструмент грошово-кредитної політики тісно пов'язане з процентною політикою, але має й певні власні риси. Цей інструмент базується на функції НБУ як "кредитора в останній інстанції". Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первинних резервів (коштів на кореспондентському рахунку в НБУ). Такі позики банки просять, як правило, на короткий строк і одержують у порядку переобліку комерційних векселів чи під заставу цінних паперів, у тому числі й комерційних векселів. Надаючи названі кредити, НБУ збільшує первинні резерви комерційних банків, а отже, й загальну суму грошей в обігу.
3.Аналіз грошово – кредитної політики на 2011-2012 роки
У 2010-2012 роках триватиме робота з удосконалення програмно-цільового методу бюджетування шляхом розвитку його нормативно-правової та методологічної бази в частині оптимізації бюджетних програм відповідно до стратегічних завдань урядової політики та довгострокових планів діяльності головних розпорядників бюджетних коштів, удосконалення системи результативних показників виконання бюджетних програм, створення системи оцінки ефективності і результативності використання бюджетних коштів у рамках бюджетних програм.
Протягом 2010-2012 років прогнозується стабілізація цінової ситуації та збереження високих темпів економічного зростання, що буде забезпечено збалансованим розвитком усіх сфер та секторів економіки. В умовах поступового зростання цін на імпортний природний газ до світового рівня очікується подальше впровадження нових енергозберігаючих технологій, скорочення фізичних обсягів споживання енергоресурсів. Обсяги вітчизняного виробництва зростатимуть як в секторах, орієнтованих на задоволення внутрішнього попиту, так і на зовнішньому ринку в результаті його розширення. Державна політика спрямовуватиметься на створення сприятливих умов для розвитку науки, заохочення до провадження інноваційної діяльності, сприяння технологічній модернізації та забезпеченню конкурентоспроможності промислового та аграрного комплексу, формування потужного національного капіталу, впровадження європейських стандартів регулювання економічних відносин. Поліпшення інвестиційного клімату та стимулювання інвестиційної діяльності, підтримка експортної діяльності та просування вітчизняних товаровиробників на зовнішній ринок, розвиток фінансового ринку, а також інтеграція у світовий економічний простір сприятимуть формуванню потужного національного капіталу. Підвищаться темпи зростання валової доданої вартості в будівництві. Зростанню попиту на виконання будівельних робіт сприятиме, з одного боку, подальше зростання обсягів житлового будівництва завдяки підвищенню доходів населення та схильності його до заощадження в умовах поступового уповільнення інфляційних процесів, а з іншого, - активізація будівництва об'єктів транспортної інфраструктури, закладів торгівлі, готелів та спортивних споруд, зокрема у зв'язку з підготовкою до проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Продовження роботи з проведення структурних реформ у ключових сферах, істотне вдосконалення та наближення до європейських стандартів ринкових інститутів, функціонування нової системи податкових взаємовідносин бізнесу і влади забезпечать підвищення ефективності внутрішніх факторів економічного зростання, що сприятиме поліпшенню умов для розвитку промислового і сільськогосподарського виробництва, будівельної та транспортної сфери, створенню високооплачуваних робочих місць та підвищенню доходів населення.
Пріоритетом в економічній політиці в середньостроковій перспективі буде також забезпечення енергетичної безпеки країни, розбудова конкурентоспроможного агропромислового комплексу, реформування житлово-комунального господарства, формування конкурентного середовища в зазначеній сфері та підвищення якості послуг. Зниженню енергоємності виробництва сприятиме проведення ефективної державної політики, спрямованої на оптимізацію споживання енергоресурсів та зменшення залежності національної економіки від їх імпорту. Це відбуватиметься на фоні збільшення обсягів видобутку (виробництва) власних паливно-енергетичних ресурсів, диверсифікації джерел постачання енергоресурсів, забезпечення надійності і якості енергопостачання, розширення експортних можливостей та інтеграції об'єднаної енергетичної системи України до відповідної європейської зони. У середньостроковій перспективі динаміка споживчих цін визначатиметься проведенням виваженої грошово-кредитної та податково-бюджетної політики, збалансованістю попиту і пропонування на внутрішньому ринку, що сприятиме поступовому зниженню рівня інфляції з 9,2 відсотка у 2010 році до 7 відсотків у 2012 році. На динаміку формування цін у промисловості впливатиме перехід до цінової політики, за правилами якої функціонують внутрішні промислові ринки ЄС (у рамках формування зони вільної торгівлі з ЄС), а також ефективне функціонування внутрішнього енергетичного ринку та коливання світових цін на енергоносії. За таких умов процес підвищення цін виробників у промисловості уповільниться з 12 відсотків у 2010 році до 9 відсотків у 2012році. Прогнозується також збереження мінімальної заробітної плати на рівні не нижчому за прожитковий мінімум, зростання реальної заробітної плати темпами, що відповідатимуть реальним можливостям економіки - підвищенню продуктивності праці. Посилення соціальної підтримки з боку держави, реформування системи пільг окремим категоріям населення сприятиме підвищенню рівня добробуту найменш захищених верств населення. Водночас з метою наближення якості життя громадян до європейських стандартів передбачається подальший розвиток системи соціального та пенсійного страхування, вдосконалення недержавного пенсійного забезпечення, відновлення тенденції до зростання зайнятості населення та відповідно зниження рівня безробіття. Підвищенню якості людського капіталу та продуктивності праці також сприятимуть здійснення заходів, спрямованих на поліпшення якості освітніх та медичних послуг, популяризацію здорового способу життя, розвиток фізичної культури та спорту, поліпшення екологічного стану територій. Уряд і надалі стимулюватиме становлення середнього класу як основи стабільності суспільства. Зростання доходів населення дасть змогу підтримувати високий платоспроможний попит і позитивно вплине на рівень життя населення та економічне зростання в цілому. В умовах поглиблення торговельно-економічних відносин між Україною і ЄС, зокрема в результаті створення зони вільної торгівлі, у 2012 році очікується зниження від'ємного сальдо товарів і послуг. Темпи зростання експорту товарів і послуг в середньому становитимуть 19,4 відсотка, що перевищить темпи зростання імпорту товарів і послуг (17,8 відсотка) за цей же період. Водночас ризиками макроекономічних показників, урахованих у прогнозі показників зведеного бюджету України на 2010-2012 роки, є можливі зміни в зовнішньоекономічній кон'юнктурі, більш стрімке зростання цін на газ та відповідно зростання собівартості виробленої продукції та тарифів на житлово-комунальні послуги, а також суттєве погіршення зовнішньоторговельного балансу, зростання інфляції понад цільові показники. Розвиток економіки за песимістичним прогнозом призведе до значних ризиків під час виконання бюджету в середньостроковій перспективі. З метою мінімізації таких ризиків та забезпечення збереження у найближчому майбутньому високих темпів розвитку економіки шляхом надання можливості вітчизняним товаровиробникам з мінімальними втратами пристосуватись до нових умов розвитку Урядом вживатимуться заходи щодо створення стимулів для розширення внутрішнього попиту, насамперед інвестиційного, активізації процесів просування вітчизняних товарів на зовнішній ринок, стимулювання розвитку нових високотехнологічних виробництв.
Висновок:
Отже, грошово-кредитна політика є головним результатом функціонування економіки країни, вона повинна бути спрямованою на досягнення економічного зростання, поліпшення суспільного добробуту. Вона повинна стимулювати ділову активність в умовах депресії і знижувати економічний зріст при “перегріві” ринкової кон’юнктури.
Грошово-кредитна політика останніх років нестандартна за своїми параметрами, з огляду на функціональну незрілість грошово-кредитної системи України, яка ще не набула рис розвиненої системи ринкового типу.
Грошово-кредитна політика являє собою одну із ключових категорій фінансового права. Важливість монетарної політики визначається тим, що головні положення щодо її розроблення і реалізації отримали конституційне закріплення (ст. 99 – 100 Основного Закону), а більш детально розвинуті у Законі України ²Про Національний банк України". Крім того, положення про грошово-кредитну політику як частину економічної політики держави містить в собі Господарський кодекс України. В результаті розгляду правових основ грошово-кредитної політики можна сформулювати деякі висновки узагальнюючого характеру.
В юридичній літературі з фінансового і банківського права питання правового регулювання відносин у сфері грошово-кредитної політики, звичайно, розглядаються, але здебільшого недосить широко як частина банківського законодавства. Тим часом група правових норм, які регулюють ці відносини, заслуговує того, щоб зайняти своє місце як окрема структурна частина як фінансового, так і банківського права.
Для ефективного здійснення грошово-кредитної політики, перш за все, необхідне її однозначне розуміння, що в правовому аспекті означає чітке виділення кола відносин, які складають предмет правового регулювання в даній сфері, і виділити з-поміж усіх грошових відносин саме ті, які складають об’єкт грошово-кредитної політики. В літературі можна зустріти як занадто розширені, так і занадто звужені тлумачення поняття грошово-кредитної політики. На наш погляду, слід приєднатися до точки зору тих вчених, які розглядають грошово-кредитну (монетарну) політику як комплекс заходів, спрямованих на досягнення певних суспільних цілей щодо регулювання грошового обігу, які здійснює держава через свій центральний банк. При такому розумінні грошово-кредитної політики чітко постає її об’єкт – грошовий обіг, кількість грошей в обігу (грошова маса), засоби і методи (інструменти), основні напрямки її регулювання. Грошово-кредитна політика як важлива інституція суспільного життя являє собою складне явище, якому в практичному і науковому розумінні надаються дещо відмінні між собою значення. Якщо в найбільш широкому значенні під грошово-кредитною політикою мають на увазі всі заходи Національного банку України у грошово-кредитній сфері, то в спеціально-науковому (яке знайшло своє відображення в Законі України "Про Національний банк України") монетарну політику складає комплекс заходів у сфері грошового обігу і кредиту, спрямованих на досягнення чітко визначених суспільних цілей шляхом регулювання, перш за все, кількості грошей в обігу. При цьому слід розрізняти внутрішній зміст грошово-кредитної політики і її зовнішню сторону - соціальне призначення (економічне зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу), яке скоріше відображає результати здійснення монетарної політики. В результаті розгляду цих питань пропонується власне визначення грошово-кредитної політики: грошово-кредитна політика – це система заходів із регулювання грошової пропозиції за її кількістю, структурою, рівнем процентних ставок, ціною і обсягами кредитів, спрямованих на економічне зростання, стримування інфляції, забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення, регулювання платіжного балансу з метою збалансування і задоволення суспільного попиту на гроші. Правове регулювання грошово-кредитної політики за своїм предметом і суспільним значенням повинно складати один із найважливіших інститутів фінансового права разом із емісійним правом. Взяті разом, вони складають конституційно закріплену основу для випуску і обігу грошової одиниці України та управління грошовою системою країни в суспільних інтересах.
Список використаних джерел
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T102857.html
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=39205
http://intal.ucoz.ua/Htm_PODII/Bud_2011.htm
http://www.rbc.ua/ukr/newsline/show/gosudarstvennyy-byudzhet-na-2011-g-segodnya-opublikovan-v-gazete-30122010093800