2.4 Розрахунок режимів деформації заготовки в клітях II-V

Згідно з схемою стану (рисунок 1.1) у формувальних клітях (з II до V) відбувається гнуття прикромкової та центральної частин смуги без додаткового розгину. Аналіз діючих калібровок свідчить, що на практиці існує два різних підходи до деформації центральної частини смуги.

Перший спосіб: трьохзонна схема розбиття профілю.

Центральна частина смуги додатково розділяється на дві зони, з метою найбільш повного відображення фізичної сутності процесу.

Другий спосіб: двозонна схема розбиття профілю.

Центральна частина смуги розділяється як одна зона з метою поліпшення розрахунків при незначному відступі від фізичної сутності.

В данній роботі розрахунок ведеться першим способом.

2.4.1 Розрахунок режимів деформації заготовки в клітях II – V згідно з трьохзонною схемою розбиття профілю

Для вищезазначеного допущення приймаємо, що радіус гнуття проміжної частини заготовки у клітях з II до V постійний і дорівнює радіусу гнуття у VI кліті, тобто

(2.14)

де



=

1, 2, 3, 4 – номер формувальної кліті.

Крім того, приймаємо рівномірний розподіл деформації за клітями, тобто

( 2.15)

де		–	порядковий номер формувальних клітей стану;
	n	–	кількість формувальних клітей стану, n = 5.

Прийнята тризонна схема розбиття ширини початкового листа у найбільшій мірі враховує фізику процесів, що відбуваються. На відміну від двозонної схеми розбиття, що характеризується допущенням про підгнуття лише кромки у II кліті, прийнята схема припускає підгнуття не лише кромки, а й деякої проміжної частини ширини початкового листа, Практика реалізації процесу формування труб великого діаметра виявила справедливість прийнятого допущення.

Розмір радіусу гнуття прикромкових ділянок профілю заготовки в калібрі кліті II можна визначити за формулою:

(2.16)

Кут виформування прикромкової ділянки профілю напівциліндра визначається за формулою:

(2.17)

Розрахунок режимів деформації в центральній частині заготовок базується на експериментальних даних.

Кут виформування центральної ділянки _ц звичайно змінюється в межах (0,140,2) від розміру кута виформування проміжної ділянки _пр. При цьому найбільший розмір коефіцієнту пропорційності характерний для IV кліті, найменший – для III кліті, а середній – для V кліті.

Розрахуємо центральний кут в кожній кліті за формулою 2.15

Радіус центральної ділянки профілю визначаємо з виразу:

(2.18)

Знаходимо радіуси центральної ділянки профілю в кожному калібрі за формулою 2.18:

Зведемо результати розрахунку в таблицю 2.2

Таблиця 2.2 – Результати розрахунків

Кліть	I	II	III	IV	V	VI	VII	напівциліндр
αкр, ˚	-	33,2	20	20	20	20	20	20
Rкр, мм	-	457,5	759,9	759,9	759,9	759,9	759,9	759,9
αц, ˚	-	-	80,4	1120,6	160,8	201	122,21	147
Rкр, мм	-	-	967,4	644,9	483,7	387	636	529,2