Питання 2. Міжнаціональні відносини.

Через систему законодавчих актів Українська держава:

· визнає поліетнічний характер українського суспільства й підтверджує право всіх його членів на збереження та популяризацію їхньої культурної спадщини;

· гарантує повагу й рівноправну участь осіб, які належать до різних етнічних спільнот, у всіх сферах життя українського суспільства та допомагає їм в усуненні будь-яких перешкод на цьому шляху;

· підтримує атмосферу взаєморозуміння і взаємодії між усіма етнічними компонентами українського суспільства;

· визнає право осіб, які були незаконно депортовані за національною ознакою за межі України; допомагає їхньому поверненню та інтеграції в українське суспільство.

Реалізовуючи етнонаціональну політику, держава враховує особливості міжнаціональних відносин у різних регіонах, такі як: чисельність етнічних спільнот, компактність і дисперсність їх розселення, різний історичний, соціально-економічний та культурний розвиток тих чи інших етнічних спільнот. Усі ці та багато інших об'єктивних і суб'єктивних чинників потребують не уніфікованого, а гнучкого, диференційованого підходу до забезпечення прав і задоволення потреб національних меншин.

Як свідчить моніторинг міжетнічної ситуації, який постійно здійснюється Держкомнацміграції України, нашій державі притаманний безконфліктний, інтегративний тип розвитку міжетнічної взаємодії.

Серед пріоритетних напрямів державної підтримки у задоволенні етнокультурних потреб національних меншин важливими є відродження їхніх звичаїв і традицій, всебічний розвиток мови й освіти, аматорського та професійного мистецтва, охорона і збереження пам'яток історії та культури національних меншин, заснування періодичних видань.

Проблеми життєдіяльності національно-культурних товариств постійно перебувають під особливою увагою Президента України. Велике значення має його Розпорядження "Про заходи щодо підтримки діяльності національно-культурних товариств". Основна увага в цьому документі зосереджена на розв'язанні найгостріших етнокультурних проблем національних меншин, зокрема: встановлення відповідно до законодавства мінімального розміру плати за оренду державного та комунального майна; безоплатне надання будівель і споруд для задоволення національно-культурними товариствами своїх культурно-просвітницьких потреб, державна підтримка друкованих видань та телеорганізацій, що висвітлюють діяльність національно-культурних товариств, розвиток аматорського мистецтва.

Характерними рисами етнічного відродження національних меншин є такі:

1) створення організацій із всеукраїнським та регіональними статусами, до складу яких входять члени переважно однієї етнічної спільноти;

2) діяльність у їхній структурі аматорських та художніх колективів, які збирають, відтворюють і пропагують фольклор, традиції та звичаї своїх етносів;

3) функціонування державних закладів освіти з мовами викладання національних меншин, вивчення рідної мови як предмета або факультативно;

4) створення недільних шкіл при національно-культурних товариствах;

5) створення недержавних вищих і середніх закладів освіти, що готують фахівців для закладів освіти мовами викладання національних меншин;

6) видання газет та журналів етнічними мовами, які виходять з різною періодичністю і різними тиражами.

Українською державою здійснюється комплекс заходів щодо забезпечення освітньо-мовних та культурно-мистецьких потреб національних меншин.

Держава сприяє випуску літератури мовами національних меншин. У цьому році відзначила 10-річчя свого заснування Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин. За роки існування редакції у семи регіонах України вийшло в світ понад 500 видань, присвячених культурі, мові, традиціям і звичаям етносів України.