• Вітамін к (філохінон, антигеморагічний).

Дістав назву від першої букви слова «коагуляція».

У 1939 р. вітамін К був виділений з листків люцерни і рибного борошна.

Хімічна природа вітаміну К була з’ясована в 1939р. Е.Фішером.

Вітамін К стійкий проти нагрівання в нейтральному середовищі, легко руйнується під дією ультрафіолетового випромінювання та при нагріванні у лужному середовищі. Синтез вітаміну К₂ частково здійснюється мікрофлорою верхньої частини тонкої кишки.

Біологічна дія. При К-авітамінозах спостерігається порушення процесів зсідання крові, зменшення міцності капілярних судин, що може призвести до геморагій і тривалих кровотеч. Численними дослідженнями встановлено, що вітамін К необхідний для утворення повноцінного еластичного згустку фібрину (забезпечує етапи зсідання крові). У клінічній практиці використовується для лікування геморагій, кровотеч після хірургічного втручання, зниження тонусу мускулатури, сприяє процесам регенерації – прискорює за живлення ран, має властивості анальгетика. Знаходить широке застосування при лікуванні міастенії, переломів кісток, при захворюваннях печінки, виразковій хворобі та лікуванні опіків.

Поширення і потреба. Філохінони містяться переважно в продуктах рослинного походження: зелені частини рослин (листя капусти, шпинат, горох, лукові трави, кропива, ягоди шипшини, морква, картопля). З тваринних продуктів порівняно високий вміст вітаміну К мають печінка, підшлункова залоза, яйця, м'ясо великої рогатої худоби.

Добова потреба у вітаміні К – 15мг

• Вітамін f (ненасичені жирні кислоти).

Беруть участь у процесах розвитку і росту організму, впливають на репродукцію і молочну продуктивність. Сприяють засвоєнню жирів в організмі, сприяють виділенню з організму холестерину (антисклеротична дія). Вітамін F підвищує еластичність і стійкість кровоносних судин, загальну резистентність організму, позитивно впливає на обмін деяких водорозчинних вітамінів (С, В₁, В₆).

Добова потреба складає 2 – 10г.

Містяться переважно в рослинних оліях. Важливим джерелом ненасичених жирних кислот є жир тюленя, олії, які добувають з кукурудзи, обліпихи.

ІІ Водорозчинні вітаміни.

Належать вітаміни груп В, С, Р, а також вітаміноподібні сполуки – холін, ліпоєва кислота. Усі вони добре розчиняються у воді і не розчиняються в жирових розчинниках. В організмі людини ці вітаміни не депонуються, хоч частина їх синтезується мікрофлорою кишок. Основна біологічна роль їх полягає в тому, що більшість з них входить до складу ферментних систем, виконуючи коферментні функції.

• Вітамін В₁ (тіамін).

У кристалічному стані бу виділений в 1931р. з дріжджів. У 1936р. було встановлено його будову. Назву одержав у зв’язку з наявністю в її складі сірки та аміногрупи.

Вітамін В₁ стійкий проти дії різних факторів зовнішнього середовища – світла, кисню, повітря. Стійкий у кислому середовищі і швидко руйнується в лужному середовища при високій температурі.

Ранніми проявами нестачі вітаміну В₁ є втрата апетиту, порушення секреторної і моторної функцій кишок. Спостерігаються порушення з боку нервової системи: підвищена збудливість, боязливість, схильність до галюцинацій, втрата здатності до зосередження та втрата пам’яті на недавні події, порушення розумової діяльності. При більш тривалій відсутності вітаміну виникає втрата чутливості, сильні болі по ходу нервових волокон, розвивається м’язова слабкість, атрофія мязів, параліч спочатку нижніх, а потім і верхніх кінцівок, кахексія (виснаження). Розвивається захворювання «бері-бері» (поліневрит).

Поширення і потреба. Вітамін В₁ міститься в продуктах рослинного і тваринного походження. Багаті на вітамін висівки рису і пшениці, пекарські та пивні дріжджі, бобові, зернові культури. Міститься також у печінці, м’ясі, овочах і фруктах.

Добова потреба – 2 – 3мг на добу для дорослих і 0,5 – 2мг для дітей та підлітків. Потреба у вітаміні значно зростає при надмірній кількості вуглеводів у харчовому раціоні, а також при значних фізичних і емоційних навантаженнях, в умовах жаркого та холодного клімату.

• Вітамін В₂ (рибофлавін).

При споживанні їжі з недостатньою кількістю рибофлавіну виникають ураження слизових оболонок губ, ротової порожнини, внутрішніх органів. З’являються виразки у ротовій порожнині, запалений язик стає пурпурно-червоним, шорстким, з’являються тріщини. Виникають зміни залоз слизової оболонки губ – тріщини, злущування епітелію, розвивається ангулярний стоматит. При В₂-авітамінозі спостерігається своєрідний дерматит, себорейна екзема на носо-губних складках, віках, шкірі обличчя, вушних раковинах, кистях рук. Порушується нормальне відтворення клітин кишкового епітелію, що призводить до кишкових кровотеч, виразкових колітів, кишкових розладів. Знижується загальна стійкість організму проти інфекцій, сповільнюються процеси регенерації. Характерним є ураження органів зору, спостерігаються зміни з боку нервової системи – апатія, головний біль, почуття жару в ступнях ніг.

В основі біологічної дії вітаміну В₂ в організмі лежить участь його в процесах біологічного окислення (фосфорильована форма рибофлавіну утворює простетичну групу деяких ферментів-дегідрогеназ, які беруть участь у поетапному транспорті водню або електронів по системі дихального ланцюга від субстрату до кінцевого акцептора. Встановлено, що рибофлавін відіграє важливу роль у регуляції білкового, вуглеводного та ліпідного обмінів.

Поширення і потреба. Досить поширений у продуктах рослинного і тваринного походження. Значна кількість його міститься в дріжджах, яєчному жовтку, молочних продуктах, м’ясі великої рогатої худоби. В менших кількостях – в хлібобулочних виробах, овочах і фруктах.

Потреба дорослої людини у вітаміні В₂ становить 2,5 – 3,5мг на добу і від 1 до 3мг для дітей.