- •Міжнародна організація праці та її методи відносно регулювання трудових відносин.
- •Поняття «праця», «творчість», та «трудова діяльність».
- •Соціальне партнерство та профспілки.
- •Зайнятість населення,її види та напрямки розвитку в Україні.
- •Суть партнерства, переговорів та трудовий конфлікт.
- •Планування фонду оплати праці на підприємстві.
- •Ціль та принципи соціального партнерства.
- •Праця в економіці будь-яких типів.
- •Розподіл праці.
- •Трудові ресурси та управління ними в будь-якій економічній системі.
- •Продуктивність як показник ефективності праці.
- •Планування фонду оплати праці на підприємстві.
- •Міжнародна трудова міграція.
- •Планування фонду оплати праці на підприємстві.
- •Продуктивність як показник ефективності праці.
- •Населення та його характеристика.
- •Взаємозвязок фонду оплати праці та рівня продуктивності праці.
- •Система показників продуктивності праці.
- •Аналіз стану трудових ресурсів.
Трудові ресурси та управління ними в будь-якій економічній системі.
Трудові ресурси — це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.
Управління трудовими ресурсами містить у собі такі етапи: 1. Планування ресурсів: розробка плану задоволення майбутніх потреб у людських ресурсах. 2. Набір персоналу: створення резерву потенційних кандидатів по всіх посадах. 3. Відбір: оцінка кандидатів на робітники місця і відбір кращих із резерву, створеного в ході набору. 4. Визначення заробітної плати і пільг: розробка структури заробітної плати і пільг із метою залучення, наймання і збереження службовців. 5. Профорієнтація й адаптація: вступ найнятих робітників в організацію і її підрозділи, розвиток у робітників розуміння того, що очікує від нього організація і яка праця в ній одержує заслужену оцінку. 6. Навчання: розробка програм для навчання трудовим навичкам, що вимагаються для ефективного виконання роботи. 7. Оцінка трудової діяльності: розробка методик оцінки трудової діяльності і доведення її до робітника. 8. Підвищення, зниження, переведення, звільнення: розробка методів переміщення робітників на посади з більшої або з меншою відповідальністю, розвитку їхнього фахового досвіду шляхом переміщення на інші посади або ділянки роботи, а також процедур припинення договору найму. 9. Підготування керівних кадрів, управління просуванням по службі: розробка програм, спрямованих на розвиток здібностей і підвищення ефективності праці керівних кадрів.
Продуктивність як показник ефективності праці.
Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, в даному випадку — результатів праці та її витрат.
Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних факторів. Безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва є зростання продуктивності праці. За відомим визначенням К. Маркса, зростання продуктивності праці полягає в тому, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат минулої праці (втіленої в засобах виробництва) — збільшується, але так, що загальна сума праці в кожній одиниці продукту зменшується.
На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.
Рівень екстенсивного використання праці показує міру її продуктивного використання і її тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик.
Інтенсивність праці характеризує міру її напруженості й визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу.
Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу. За кілька останніх десятиріч у розвинених країнах рівень екстенсивного використання праці зменшився більше ніж удвічі, інтенсивність праці не зростала, а продуктивність збільшилася в кілька разів, що проявилося у значному зростанні добробуту і рівня споживання всіх верств працюючого населення. Тобто саме за рахунок науково-технічного прогресу продуктивність праці зростає так швидко, що дає можливість виробляти все більше і більше споживчих благ меншою кількістю праці.