![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Міжнародна організація праці та її методи відносно регулювання трудових відносин.
- •Поняття «праця», «творчість», та «трудова діяльність».
- •Соціальне партнерство та профспілки.
- •Зайнятість населення,її види та напрямки розвитку в Україні.
- •Суть партнерства, переговорів та трудовий конфлікт.
- •Планування фонду оплати праці на підприємстві.
- •Ціль та принципи соціального партнерства.
- •Праця в економіці будь-яких типів.
- •Розподіл праці.
- •Трудові ресурси та управління ними в будь-якій економічній системі.
- •Продуктивність як показник ефективності праці.
- •Планування фонду оплати праці на підприємстві.
- •Міжнародна трудова міграція.
- •Планування фонду оплати праці на підприємстві.
- •Продуктивність як показник ефективності праці.
- •Населення та його характеристика.
- •Взаємозвязок фонду оплати праці та рівня продуктивності праці.
- •Система показників продуктивності праці.
- •Аналіз стану трудових ресурсів.
Суть партнерства, переговорів та трудовий конфлікт.
Соціальне партнерство — це система взаємозв'язків між найманими працівниками, трудовими колективами, професійними спілками — з одного боку, роботодавцями та їх об'єднаннями — з другого, і державою та органами місцевого самоврядування — з третього, їхніми представниками та спільно створеними органами з регулювання соціально-трудових відносин, які (взаємозв'язки) полягають у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави.
Суть соціального партнерства полягає в тому, що це специфічний вид громадських відносин між різними соціальними групами, прошарками й класами, які мають суттєво відмінні соціально-економічні й політичні інтереси. Ці різні інтереси не можуть стати однаковими, проте можливе їх поєднання, забезпечення певного балансу їхньої реалізації.
Переговори - Це ділове взаємне спілкування з метою досягнення спільного рішення.
Переговори протікають у вигляді ділової бесіди з питань, що становлять інтерес для обох сторін, і служать налагодженню коопераційних зв'язків. В процесі переговорів люди хочуть:
-домогтися взаємної домовленості з питання в якому як правило стикаються інтереси;
-гідно витримати конфронтацію, неминуче виникає через суперечливих інтересів не руйнуючи при цьому відносини.
Переговори призначені в основному, для того щоб за допомогою взаємного обміну думками (у формі різних пропозицій за рішенням поставленої на обговорення проблеми) "Виторговувати" що відповідає інтересам обох сторін угоду і досягти результатів, які б влаштували всіх учасників переговорів.
Трудовий конфлікти являє собою вид соціального конфлікту, об'єктом якого є трудові відносини і умови їх забезпечення. Термін «трудовий конфлікт» з'явився в нашому законодавстві в 1989 р., коли був прийнятий Закон СРСР «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Трудовий конфлікт відрізняється від трудового спору. До трудових спорах відносяться суперечки між працівником (групою працівників) і роботодавцем з приводу умов праці (І. Шугаєв). Трудовий конфлікт - більш широке поняття. Крім зіткнення в галузі трудових правовідносин, він часто включає зіткнення інтересів. Наприклад, страйки або демонстрації можуть супроводжуватися вимогами не тільки підвищення зарплати, але і поліпшення постачання продовольством, а іноді і політичними вимогами. Тому трудовий конфлікт може регулюватися як нормами трудового законодавства, так і іншими правовими і неправовими засобами.
Планування фонду оплати праці на підприємстві.
Згідно із Законом України «Про оплату праці» [11] підприємство самостійно встановлює форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат. Це передбачається в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.
Плануючи фонд оплати праці на підприємстві, ураховують те, що держава здійснює певною мірою регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом [11]:
установлення величини мінімальної заробітної плати (у розмірі, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу) та інших державних норм і гарантій;
оподаткування доходів працівників;
установлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності; працівників підприємств, установ, організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що його визначає Кабінет Міністрів України.
Як при плануванні, так і під час обліку витрат на оплату праці, відповідно до діючого на підприємстві Положення про оплату праці, до складу цих витрат включають:
основну і додаткову оплату праці грішми і натурою, нараховані за обсяг виконаних робіт, вироблену продукцію, відпрацьований час за прийнятими в господарстві нормами і розцінками;
оплату за своєчасне та якісне виконання робіт;
підвищену оплату на збиранні врожаю;
доплати за майстерність, класність, стаж роботи за спеціальністю, за підвищення продуктивності й збереження поголів’я тощо;
оплату праці за роботу у святкові дні та дні релігійних свят;
оплату відпусток.
Плануючи фонд оплати праці, слід також ураховувати, що при відрядно- і акордно-преміальних системах оплати праці в рослинництві й тваринництві тарифний фонд оплати праці для визначення розцінок збільшується на 25—30 % залежно від особливостей виробництва у кожному підрозділі.