1. Ускладнення та наслідки іридоциклітів.

Ускладнення запальних процесів судинної оболонки можуть призводити до важких наслідків і навіть до сліпоти.Стрічкоподібна дегенерація рогівки є важким ускладненням переднього увеїту при хронічному тривалому перебігу. Сюди слід віднести і помутніння кришталика, яке розвивається внаслідок порушення його трофіки із зміною в епітелії кришталика та дії токсинів. У більшості випадків процес починається із задніх відділів лінзи. Вторинна глаукома – важке ускладнення передніх увеїтів, її патогенез різноманітний. Розвивається вона внаслідок зарощення зіниці, збільшення продукції внутрішньоочної рідини, порушення її відтоку внаслідок набряку корнеосклеральної трабекули, гіперпігментації кута передньої камери та утворення гоніосинехій. Гіпотонія ока, яка може розвиватися у разі переднього увеїту або панувеїту, особливо згубна для органа зору. Це результат пригнічення функції війкового епітелію та зменшення продукції внутрішньоочної рідини. За тривалої гіпотонії спостерігаються явища застою без зниження зорових функцій. Гіпотонія у важких випадках призводить до субатрофії та атрофії очного яблука.Часто під час хоріоїдитів у сітківці можуть бути явища застою та ексудації, ексудативне відшарування сітківки, різної величини крововиливи, а за грубого швартоутворення в склистому тілі – тракційне відшарування сітківки. На грунті увеїту може розвитися запалення диска зорового нерва.

2. Паралітична косоокість. Клініка. Диф діагностика зі спів дружньою косоокістю.

Паралітична косоокість виникає, якщо порушене проходження нервових імпульсів до окорухових м'язів унаслідок руйнування або стиснення окорухових нервів або їхніх ядер. Клініка. Паралітична косоокість проявляється раптово і за кілька годин або днів стає постійною. Відзначаються запаморочення, двоїння під час зору обома очима, яке посилюється, якщо око повертати в бік дії ураженого м'яза; при парезі м'язів вертикальної дії спостерігається підняття або опускання ока. Розглядаючи предмети хворим оком, людина не в змозі визначити їх положення в просторі. За невеликого парезу клінічні ознаки розмиті, хворі скаржаться тільки на двоїння.Відзначається відхилення ока в бік, протилежний дії паралізованого м'яза. Так, у разі паралічу зовнішнього прямого м'яза, що відводить око назовні, з'являється збіжна косоокість. Кут косоокості збільшується при погляді в бік дії ураженого м'яза, причому рух ока в цей бік обмежений або зовсім неможливий. У разі фіксації предмета хворим оком відбувається відхилення здорового. У м'язи-синергісти обох очей надходять однакові за силою нервові імпульси, і той, що дає змогу паретичному м'язу привести око в нормальне середнє положення, виявляється надмірним для відповідного м'яза здорового ока. Це призводить до більш значного відхилення здорового ока при фіксації хворим.Якщо захворювання виникає в перші місяці життя, клінічна картина паралітичної косоокості згодом все більше нагадує співдружну, оскільки рано розвивається скотома пригнічування; двоїння в умовах природженої косоокості немає. Лікування. Передусім необхідно усунути причину окорухового розладу. Терапію проводять спільно з невропатологом, нейрохірургом після ретельного неврологічного обстеження.

БІЛЕТ№5

1. Серозний іридоцикліт. Його клінічні особливості. перебіг, діагностика, лікування.

Серозний іридоцикліт проявляється на 2-3-й день після поранення. Він є реакцією тканин ока на травму. Основні ознаки його такі: біль у оці, перикоринеальна ін'єкція, болючість при пальпації ділянки війкового тіла, поява преципітатів, гіперемія райдужки. Ступінь вираженості запалення залежить від характеру травми. Перебіг гострого серозного іридоцикліту сприятливий: під дією лікування явища запалення вщухають, око заспокоюється. Лікування. Призначають інтенсивну протизапальну терапію: антибіотики широкого спектра дії субкон'юнктивально 2 рази на день, а також внутрішньом'язово або внутрішньовенно, судьфаніламідні препарати всередину або внутрішньовенно, гемодез, аутогемо-, осмотерапію, дегідратаційну і десенсибілізуючу терапію. Антибактеріальні очні лікарські плівки (ОЛП), що їх закладають у кон'юнктивальний мішок двічі на день. Якщо після 3-5 днів лікування явища гнійного іридоцикліту не зменшуються, показаний парацентез із промиванням передньої камери і введення в неї гентаміцину сульфату.

2. Зміни ока при цукровому діабеті.

Виділяють діабетичну ангіопатію, просту та проліферуючу діабетичну ретинопатію. Ангіопатія відзначається нерівномірністю калібру судин, утворенням мікроаневризм. Проста діабетична ретинопатія розвивається на тлі вираженого порушення ліпідного обміну, у період її розвитку відбуваються власне судинні зміни: склерозування артеріолярної судинної сітки ока з подальшим спорожненням капілярів і дистрофічними змінами в сітківці. Проліферуюча діабетична ретинопатія. У період розвитку проліферуючої діабетичної ретинопатії на перший план виступають внутрішньосудинні тромбоемболітичні зміни, котрі поширюються на артеріоли, капіляри й венули, призводять до вираженої анемізації ока, порушення цілості судинних стінок із подальшою неоваскуляризацією. На очному дні визначаються судинні аневризми, крововиливи та вогнища помутніння сітківки, тромбоз судин, ексудат у ділянці жовтої плями, проліферація сполучної тканини та нових судин, відшарування сітківки; часто розвивається гемофтальм.

БІЛЕТ№6