2. Місцеві фінанси в економічній системі держави

Місцеві фінанси і державні фінанси – це нетотожні поняття. Місцеві фінанси не включаються до складу державних фінансів, хоча й тісно з ними пов’язані. Фінанси місцевих органів влади підпорядковані державним фінансам, оскільки сучасна держава визнає обсяг функцій місцевого самоврядування та правове поле місцевих фінансів.

Державні фінанси і місцеві фінанси є інструментами реалізації функцій інститутів організації суспільного життя – держави та місцевого самоврядування. Під інститутами тут слід розуміти сукупність організаційних структур, які забезпечують функціонування державних та місцевих органів влади. Структуризація місцевих та державних фінансів дає змогу не лише показати сукупність фінансових відносин, що характеризують економічну сутність місцевих та державних фінансів, а й виявити характер взаємозв’язків між елементами структури.

З огляду на демократичні процеси, які відбуваються в Україні, дедалі більшу роль у задоволенні соціальних інтересів і потреб відіграють фінансові ресурси місцевого сектору, але у тісному взаємозв’язку з державним. І ті, й інші фінанси обслуговують не приватні, а суспільні інтереси. Задоволенню соціальних інтересів і потреб сприяють фінансові ресурси громадських організацій і установ: спортивних товариств, партій, профспілок, доброчинних фондів тощо, а також фінансові ресурси комунальних підприємств, комунальних банків та інших фінансово кредитних установ, фінансові ресурси підприємств різних форм власності, що використовуються ними на фінансування соціально-культурних і житлово-комунальних об’єктів.

Також велику роль у взаємозв’язку між державними та місцевими фінансами грає їх основа, тобто бюджети, які являють собою грошовий фонд формування і використання грошових ресурсів відповідних рівнів управління державними структурами. Функціонування державних та місцевих фінансів невіддільне від держави. Їх необхідність зумовлена тим, що з будь-якого типу економічної системи основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути задоволені через ринковий механізм, тобто через попит і пропонування, а також особисто кожним громадянином з огляду на відповідні об’єктивні причини. До цих потреб належать, зокрема, структурна перебудова економіки, захист навколишнього середовища, оборона правопорядок, проведення фундаментальних наукових досліджень загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення і страхування, охорона здоров’я тощо. Виходячи з цього держава будує свою фінансову політику, визначаючи рівень втручання у господарську діяльність виробничих структур і соціального забезпечення своїх громадян. Таким чином місцеві та державні фінанси впливають на те, яка частка валового внутрішнього продукту має зосереджуватися у фінансових інституціях створюваних державою.

Як державні фінанси, так і місцеві фінанси мають публічний характер.

Державні фінанси в багатьох перехідних формах проникають у фінанси місцевих органів влади, беруть участь у їх формуванні.

На державних фінансах лежить функція збалансування фінансів місцевих органів влади.

На данному етапі в Україні важливо знайти такі форми взаємодії державних і місцевих фінансів, за яких буде гарантовано фінансову автономію місцевої влади й ефективність усіх публічних фінансів.