Рис. 10.3. Вибір незбиткового обсягу виробництва і ціни з

Урахуванням кривих граничних і середніх значень

Таким чином, модель монополії на рис. 10.2. відображує випадок, коли за сприятливих умов фірма обирає такий обсяг виробництва продукту, який за відповідного значення ціни та витрат виробництва дозволяє їй отримувати прибуток. У нашому прикладі величині цього прибутку відповідає площа заштрихованого прямокутника LMN.

Якщо ж складається ситуація, за якої фірма-монополіст лише покриває свої середні витрати, але не одержує прибуток, то має місце випадок беззбиткової діяльності (див. рис. 10.3). Коли ж ціна впаде нижче мінімуму середніх витрати, то монопольна фірма повинна мінімізувати збитки, обравши обсяг випуску за правилом MR = MC (див. рис. 10.4).

Рис. 10.4. Вибір мінімально збиткового обсягу виробництва і ціни

з урахуванням кривих граничних і середніх значень

Третє питання теми є продовженням її другого питання і присвячено вивченню поведінки фірми-монополіста у довготерміновому періоді діяльності. На відміну від конкурентної фірми, фірма-монополіст може діяти прибутково в обох періодах. Її поведінку в довготерміновому періоді моделюють по аналогії з короткотерміновим періодом, застосовуючи криві найважливіших функцій попиту, доходу та витрат. Зверніть увагу, що при моделюванні дій фірми в обох цих періодах змінюється лише інтерпретація кривих. Так крива, що відображала зміну середніх загальних витрат у короткотерміновому періоді, інтерпретуватиметься тепер як крива довготермінових середніх витрат LATC, а крива граничних витрат відповідатиме кривій довготермінових граничних витрат LMC. Обсяг виробництва і ціна, що мають максимізувати прибуток фірми-монополіста у довготерміновому періоді, обираються за відомим правилом MR = LMC.

Вивчаючи поведінку фірми-монополіста в короткотерміновому та довготерміновому періодах, приділіть увагу такій обставині: на відміну від конкурентного ринку, в умовах монополії відсутня пряма пропорційна залежність між ціною блага та обсягом його пропозиції. Монополіст може продавати різну кількість продукту за однією ціною, або однакову кількість за різними цінами. У зв’язку з цією обставиною, побудувати криву пропозиції монополії неможливо.

Четверте питання теми 10 присвячено вивченню методів діагностики ринкової влади та проблемі ефективності монополії.

Можливість встановлення високої ціни на свій продукт, шляхом обмеження обсягу його випуску, фактично означає існування монопольної влади. Контроль за монопольною владою здійснює держава в особі її антимонопольного відомства. Застосуванню санкцій антимонопольного змісту передує процедура діагностування монопольної влади. Для визначення її впливу на галузь використовуються декілька показників. Найвідомішими серед них є індекси Лернера та Герфіндаля-Гіршмана.

Згідно індексу Лернера, показником монопольної влади вважається частка прибутку у загальному доході фірми. Спосіб виміру монопольної влади за Лернером – це визначення величини, на яку ціна, що максимізує прибуток, перевищує граничні витрати монополіста:

, де

I_L – індекс Лернера;

P_m – ціна фірми, що здійснює монопольну владу;

MC – граничні витрати фірми;

Pε_D – коефіцієнт цінової еластичності попиту на продукт монополіста.

Якщо ж визначити граничні витрати фірми не вдається, то наближене значення індексу Лернера обчислюють замінюючи їх на показник середніх загальних витрат:

.

Числове значення індексу Лернера лежить між 0 і 1. Для конкурентної фірми I_L = 0, бо P = MC. Чим вище значення має індекс Лернера, тим більша монопольна влада фірми.

Індекс Герфіндаля-Гіршмана – це показник розподілу монопольної влади між всіма учасниками ринку. Він вимірює концентрацію ринку, оцінюючи ринкову частку продажу кожної з фірм у процентах і сумуючи ці частки, піднесені до квадрату:

I_HH = S₁² + S₂² + S₃² + ∙∙∙ + S_n², де

I_HH – індекс Герфіндаля-Гіршмана;

S₁², S₂², S₃² – питома вага випуску фірми (%).

Узагальнюючи поведінку фірми-монополіста у короткотерміновому та довготерміно-вому періодах діяльності, слід звернути увагу на типову для неї цінову стратегію, так звану, цінову дискримінацію.

Цінова дискримінація (англ. – price discrimination) – це практика встановлення різних цін на один і той же товар для різних категорій покупців. Можливості існування такої практики пов’язані з наявністю кількох умов. По-перше, продавець повинен мати можливість контролювати ціни, тобто володіти монопольною владою. По-друге, йому необхідно розділити своїх покупців на групи з різною еластичністю попиту за ціною. По-третє, мають існувати певні обмеження для можливості перепродажу даного товару. При ціновій дискримінації кожна одиниця товару продається за максимальною ціною, яку готовий сплатити покупець, тобто за ціною попиту, що дозволяє монополісту привласнити весь надлишок споживача. Механізм цінової дискримінації можна успішно змоделювати за допомогою графіка (див. рис. 10.5).

Рисунок 10.5 демонструє, що фірма нарощує обсяги виробництва (і продажу) продукту на двох ринках до рівня, де граничні витрати збігаються з граничним доходом (точки Q₁ та Q₂). При цім більш високу ціну, при абсолютно однакових обсягах продажу та витратах на їх виробництво, монополіст призначає на першому ринку, де попит на його продукт є менш еластичний. Різниця в ціновій еластичності попиту на продукт монополії і пов’язана з нею можливість цінової дискримінації, дозволяє фірмі успішно максимізувати дохід (і прибуток) на обох ринках одночасно.

Досить ефективним засобом регулювання діяльності монополій є антимонопольне законодавство. Воно представляє собою пакетом законів, покликаних забезпечити баланс між конкуренцією та монополією. Сучасне нам антимонопольне законодавство включає два напрями: контроль за цінами та контроль за злиттям компаній. У першу чергу воно забороняє цінову змову. Законом також переслідується лімітуючи ціноутворення, коли фірма навмисне встановлює більш низькі ціни з тим, щоб витіснити з галузі конкурентів. Антимонопольна політика повинна будуватися так, щоб це не призводило до здрібнення фірм, а значить і до уповільнення технічного прогресу, зростання цін, падіння економічної ефективності.

Двоїсте становище монополії на ринку пов’язане з притаманними їй перевагами і недоліками. З одного боку, монополії обмежують випуск і встановлюють більш високі ціни на свій продукт, що зумовлює неефективний розподіл ресурсів і соціальну нерівність у доходах. З іншого боку, існують вагомі аргументи на користь монополій. Продукт фірм-монополістів відрізняється високою якістю, що дозволяє їм панувати на багатьох ринках, а їх розміри сприяють успішному проведенню виробничих досліджень і розробок.

Виконайте самоперевірку знань:

1. Які ознаки притаманні монопольному ринку і чому?

2. Прокоментуйте тезу А. Сміта: "Інтерес підприємців завжди полягає в розширенні ринку та обмеженні конкуренції".

3. Прокоментуйте тезу В. Петі: "Монополія означає виключне право продажу".

4. Як виглядає крива попиту на продукт фірми-монополіста? Поясніть її траєкторію.

5. Що являє собою монопольна влада? Вкажіть способи виміру монопольної влади.

6. Поясніть тезу: "Ступінь монопольної влади обмежується еластичністю попиту".

7. У яких випадках монополія застосовує цінову дискримінацію?

8. Які напрями антимонопольного законодавства Вам відомі? Назвіть основні форми антимонопольного регулювання.