Тема 10. Монопольний ринок

1. Модель ринку чистої монополії та її ознаки.

2. Економічний вибір монополіста у короткотерміновому періоді.

3. Економічний вибір монополіста у довготерміновому періоді.

4. Способи виміру ринкової влади. Ефективність чистої монополії.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Механізм вільного ціноутворення, непідвласний інтересам конкурентних фірм, змушує їх оптимізувати своє становище виключно за рахунок зміни обсягів виробництва. Однак на практиці абстрактна модель конкурентного ціноутворення реалізується досить рідко. Як правило, реальні умови діяльності фірм на ринках дозволяють їм впливати одночасно на обидва параметри доходу – і на ринкову ціну, і на обсяг випуску. В економічній теорії конкуренція, пов’язана з можливостями впливу виробників чи покупців на формування ціни продукту, одержала назву недосконалої конкуренції. Залежно від ступеня контролю над цінами в умовах недосконалої конкуренції виділяють такі її форми: чиста монополія, монополістична конкуренція, олігополія. В темі 10 навчального посібника аналізуються механізми формування ринкової влади в умовах чистої монополії.

Приступаючи до вивчення першого питання даної теми, зверніть увагу на те, що порушення будь-якої з умов досконалої конкуренції призводить до часткової, або повної монополізації економічної влади, тобто, до часткового або повного контролю фірм над ринковою ціною їх продукту. Випадком повної монополізації ринку і протилежністю досконалій конкуренції є чиста монополія.

Чиста монополія (англ. – monopoly) – це такий тип ринкової структури, коли галузь складається з однієї фірми, яка повністю контролює виробництво певного продукту.

Як і досконала конкуренція, чиста монополія також являє собою наукову абстракцію. Її теоретична модель слугує своєрідним еталоном для оцінювання умов конкуренції в реальних галузях економіки і має такі ознаки:

• ринок складається з однієї великої фірми, тому у цім випадку поняття "ринок", "фірма" і "галузь" являються синонімами;

• фірма-монополіст продає унікальний продукт великій кількості покупців. Унікальний продукт – це продукт, що немає близьких замінників;

• ціноутворення на ринку визначається виключно інтересами монополії, можливості впливу якої на формування ціни власного продукту дуже значні;

• вхід на монопольний ринок (чи вихід із нього) повністю блокований непереборними бар’єрами – власністю на ресурси, розмірами та призначенням основного капіталу, патентами або виключними правами, наданими урядом.

Фірма, що продає свій продукт на монопольному ринку називається монопольною фірмою, або – монополістом. На відміну від конкурентної фірми, монополіст, як єдиний виробник певного продукту, здатний обирати не лише обсяг випуску, але й призначати ціну на свій товар. Разом із тим, він немає абсолютної влади диктувати ціну, адже загалом вимушений рахуватися з платоспроможністю покупців, тобто, з ринковим попитом. Споживачі ж, як відомо, здатні купувати більше продукту лише у випадку зниження ціни на нього. Тому в моделі чистої монополії припускається, що крива попиту на продукт єдиного виробника завжди має спадний характер та являється, по суті, кривою ринковою попиту (див. криву D рис. 10.1а).

Рис. 10.1. Вибір монополістом ціни й обсягу продажу продукту

з урахуванням цінової еластичності попиту та динаміки доходу

Оскільки монополіст сам призначає ціну для продажу кожного обсягу продукту, то лінія D є одночасно і лінією його середнього доходу AR. Поряд із тим, монополіст спроможний продати додаткову одиницю продукту, лише знизивши ціну на нього. Це зниження торкається не тільки додаткової одиниці продукту, але й усього обраного обсягу продажу та означає, що граничний дохід монополіста менший від ціни (MR < P). Тому крива MR монополії лежить нижче лінії попиту D (під нею), також має спадний характер, але вдвічі більший кут нахилу до вісі обсягів випуску оQ (див. рис. 10.1a).

Виникає логічне запитання: за яким критерієм монополіст обирає точку на кривій D, адже з огляду на її спадний характер послідовне збільшення обсягу випуску "загрожує" йому закономірним зниженням ціни продукту, а можливо й доходу? Аналітично вибір співвідношення "обсяг-ціна" визначається залежністю між ціновою еластичністю попиту на продукт фірми-монополії Pε_D і величиною її граничного MR та загального доходу TR (див. графік на рис. 10.1).

З рисунка 10.1а. слідує, що коли попит на продукт фірми-монополіста еластичний за ціною (Pε_D > 1), то нарощування обсягу його виробництва супроводжується додатним значенням граничного доходу (MR > 0). При цім крива загального доходу TR на вказаному інтервалі обсягів (о ) монотонно зростає (рис. 10.1б). При подальшому ж насиченні ринку продуктом (правіше точки ), коли попит на нього стає нееластичним за ціною (Pε_D < 1), значення граничного доходу стає від’ємним (MR < 0), а крива загального доходу фірми TR – починає спадати.

Таким чином, за незмінності всіх інших факторів доходу зміна обсягу виробництва графічно уявляється рухом точки вздовж кривої загального доходу TR. У випадку ж зміни будь-яких нецінових факторів доходу всі криві графіка зміщуватимуться вверх або вниз.

В ідеалі прикладом оптимального вибору обсягу та ціни для монополіста мав би бути лише один – той, що відповідає одиничній ціновій еластичності попиту (Pε_D = 1). Саме за обсягу та ціни значення додаткового доходу MR обертається в нуль, а показник загального доходу TR – добігає свого максимуму (див. графік на рис. 10.1). Однак при-пущення про такий ідеальний вибір має уявний характер. На практиці раціональний монополіст звичайно ж обирає параметри своєї діяльності (обсяг та ціну) у більш широко-му діапазоні. Але в економічній теорії припускається, що цей вибір здійснюється виключ-но в межах еластичної ділянки кривої попиту, для якої загальний дохід фірми має зростаючий характер.

Як і у випадку досконалої конкуренції, універсальним аналітичним правилом для вибору комбінації "ціна-обсяг" монополісту слугує рівність граничного доходу і граничних витрат (MR = MC). Однак, як було показано вище, для фірми, що має спадну лінію попиту, граничний дохід є меншим ціни (MR < P). Тому дана умова оптимізації для монополії набуває виду:

MC = MR < P.

У підсумку слідує, що вибір монополістом рівня ціни та обсягу випуску залежить не лише від цінової еластичності попиту та пов’язаної з нею дохідності, але й від витрат на виробництво. Саме в наступному питанні даної теми і розглядаються основні випадки оптимізації фірми-монополіста з урахуванням всіх визначальних параметрів її діяльності.

Друге питання даної теми присвячено вивченню особливостей поведінки фірми-монополіста у короткотерміновому періоді. Вибір обсягу виробництва і ціни в умовах монопольного ринку відбувається за вже відомою Вам універсальною методикою, тобто, з урахуванням цінових характеристик попиту D, граничного доходу MR, граничних витрат MC, середніх загальних ATC та середніх змінних AVC витрат виробництва. Пояснити цей вибір фірми наочно дозволяють криві відповідних функцій. Нагадаємо, що в кожній графічній моделі криві функцій розташовані таким чином, щоб відтворювати характерні залежності між досліджуваними показниками. Для випадку максимізації прибутку їх взаємне розміщення на графіку має такий вид (див. рис. 10.2).

Провідну роль у виборі обсягу виробництва для фірм, що діють в умовах ринків із не-досконалою конкуренцією, відіграє, так звана, "точка Курно". На рисунку 10.2. для кращо-го запам’ятовування її позначено літерою K.

Точка Курно (англ. – Cournot point) – це точка перетину кривих граничного доходу і граничних витрат фірми недосконалого конкурента, що відповідає умові MR = MC.

Рис. 10.2. Вибір максимально прибуткового обсягу виробництва і ціни

з урахуванням кривих граничних і середніх значень

Вертикальна проекція точки K на вісь оQ та криву попиту D дозволяє визначити оптимальну комбінацію обсягу та ціни для монополії ( та ). На рис. 10.2. цій комбі-нації відповідає точка L, яка завжди знаходиться на еластичному відрізку криву попиту D. Добуток показника обсягу випуску та ціни утворює величину загального доходу TR. На рисунку величині очікуваного доходу відповідає площа фігури у формі прямокут-ника L о. В її складі приховано загальні витрати TC та економічний прибуток фірми-монополіста EP.

Точка Курно має універсальне значення. Вона пов’язує передбачуваний обсяг продажу продукту не лише з ціною, але й з витратами фірми на його виробництво. Згадуваний вище вертикальний перпендикуляр, проведений через точку K, перетинає криву середніх витрат ATC в точці M, вказуючи тим самим на їх рівень для обраного обсягу випуску (відрізок M). Добуток показника обсягу випуску та середніх витрат виробництва ATC утворює величину загальних витрат TC. На рис. 10.2. величині планованих загальних витрат відповідає площа прямокутника NMQ_Eо.