Умисне вбивство	ч4 ст187	п6 ч2 ст115	конкуренція частини і цілого
Вбивство через необережність	ч4 ст187(?) ч1 ст119	аб4 п11 ППВСУ	у ППВСУ не зазначена частина ст187 яку потрібно інкримінувати у цій ситуації скільки ця ситуація відрізняється від попередньої лише психічним ставленням до наслідку смерті який виходить за межі юр складу розбою квалифікація повинна бути однотипною
Погроза вбивством	ч1 ст187	аб5 п12 ППВСУ	конкуренція частини і цілого

ВИМАГАННЯ

Особливості ю.с.з

1) На відміну від традиційних розкрадань вимагання має більш широкий предмет - крім майна предметом може бути право на майно або дії майнового характеру (стара постнова 1992р). Оскільки за ст316ЦК право власності - це право особи на річ(а не на послуги) обєкт вимагання є ширшим за обєкт розкрадання

2) За конструкцією обєктивної сторони ч1 ст189 передбачає вчинення 2 поєднаних між собою дій вимога+погроза

Обєктивна сторона тих кваліфікованих видів вимагання які включають застосування фізичного насильства (ч3 ст189 ч4 ст189) обєктивна сторона може змінюватись:

а) традиційний варіант обєктивна сторона буде включати 3 дії: вимога, пограза і насильство

б) вимога і насильство

3) за конструкцією обєктивної сторони вимагання є злочином з формальним складом - вважається закінченим з моменту предявлення майнової вимоги поєднаної з насильством, це не стосується деяких кваліфікованих видів вимагання в яких обовязковім є настання наслідків(аб3 п8 ППВСУ);

4) Психічне насильство(погроза при вимаганні) може стосуватись як самого потерпілого так і його близьких родичів(це бозпосередньо випливає з тексту ч1 ст189 + див. аб2 п8 ППВСУ).

Очевидно фізічне насильство при вимаганні також може застосовуватись не до самого потерпілого а до його близьких(визначити з кваліфікацією такого насильства: чи окремо чи по ст189);

5) Зміст погрози при вимаганні є широким і включає:

а) погрозу насильством

б) погрозу обмеження прав, свобод або законних інтересів

в) погроза знищення чи пошкодження майна

г) погроза розголошення відомостей які потерпілий бажає зберегти в таємниці

6) Особливістю ю.с.з. є також звязок між діями при вимаганні

ВІДМЕЖУВАННЯ ВИМАГАННЯ ВІД НАСИЛЬНИЦЬКОГО ГРАБЕЖУ І РОЗБОЮ

1) За предметом злочину:

- при грабежі і розбої - це тільки чуже майно

- при вимаганні - чуже майно, право на майно, дії майнового характеру

2) За моментом закінчення злочинів:

- грабіж - матеріальний юсз(закінчений з моменту настання наслідків у вигляді майнової шкоди)

- розбій - усічений юсз (закінчений з моменту насильницького нападу з метою заволодіння майном)

- вимагання - формальний (з моменту вчинення 2 дій: вимоги і погрози)

3) За звязками дій, які утворюють обєктину сторону:

- при грабежі і розбої насильство або погроза, спрямовані на заволодіння майном, у момент їх застосування;

- при вимаганні можливі 3 варіанти звязку дій, які утворюють обєктивну сторону (аб6 п12 ППВСУ):

а)вимога негайоної передачі майна + погроза на майбутнє

б) фізичне насильство або погроза негайно + вимога на майбутнє

в) і вимога і погроза спрямовані на майбутнє

В окремих випадках можлива сукупність насильницького грабежу чи розбою і вимагання, йдеться про ситуації, коли субєкт застосовує фіз насильство або погрозу з метою негайного заволодіння майном проте у звязку з відсутністю такого майна у потрепілого вимога про його предачу переноситься на майбутнє. Загальни підхід до оцінки таких ситуацій закріплений в аб7 п12 ППВСУ: (ч.3 ст15 )замах на ст186 і ст189 або ст187 і ст189,

Проблемним є питання інкримінування ознаки (повторно) для вимагання, з точки зору теорії злочини за будь яких умов розпочинаються неодночасно, тому вимагання має кваліфікуватись як повторне

!!! На 2 практичне заняття таблицю про вимагання таку як пр розбій і згвалтування.

ст190 ШАХРАЙСТВО

Особлівості юсз:

1)На відміну від традиційних розкрадань предметом шахрайства може бути не тільки чуже майно,але й право на майно

2) Спосіб заволодіння майном… визначений у законі за допомогою 2 ознак: обман(аб2 п 17 ППВСУ) та зловживання довірою (див там само)

Потрепілий добровільно передає майно або право на нього субєкту злочину або незаперечує проти його заволодіння, добровільність передбачає наявніять дорослої осудної особи, яка усвідомлює характер і значення своїх дій. Підхід до кваліфікації випадків поєднаних з обманом малолітніх, психічно хворих…(див лекцію до ст185). Одержання права на майно від таких осіб взагалі не утворює складу злочину.

ШАХРАЙСТВО ТА ІНШІ ЗЛОЧИНИ: розмежування та кваліфікація за сукупністю

1) Якщо обман або зловживання довірою при шахрайстві самі по собі містять склад іншого злочину(н-ад використання підроблених док-ив, самовільне присвоєння влади…) вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів - ст.190 та ст.357,358,353 (див аб1 п13 ППВСУ)

2)Шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використання еот(електронно-обчислювальної техніки) за заг првилом охоплюється ч3 ст190 (див аб2 п19 ППВСУ), якщо ж таке втручання призвело до витоку, втрати, підробки інформації: такі шкідливі наслідки для еот, комп мереж, складом шахрайства не охоплюються і повинні кваліфікуватись окремо за нормами розділу 16 Особливої частини.

Лекція

3)Проблемою на практиці є кваліфікація дій службової особи, яка вчинює шахрайство водночас зловживаючи владою або службовим становищем.

Очевидно190(яка визначає більш точно спосіб)і ст191(яка конкретизує специфіку субєкта), отже конкуренція 2 спеціальних норм. Така конкуренція має вирішуватись на користь більш небезпечного складу ч.2 ст191.

Якщо ж службова особа словживаючи владою чи становищем заволодіває правом на майно, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів: сі190 і ст364(ст191 не предбачає як предмет право на майно). Шахрайство слід відмежовувати від хабарництва. Отримання майна службовою особою з умовою виконання будь-якого зобовязання, яке винна особа і не збиралась виконувати – слід кваліфікувати як шахрайство(аб1 п18 ППВСУ)

4)Якщо службова особа отримує незаконну винагороду за дії які виходять за межі її компетенції вчинене не може кваліфікуватись як одержання хабаря і за наявності обману становить шахрайство.

Підхід до кваліфікації дій службової особи, яка отримує винагороду начебто для передачі іншій особі як хабара і не має наміру її передавати(див аб1 п18 ППВСУ).

5) Якщо особа заволодіває майном свідомо скориставшись помилкою потерпілого, то вчинене не можна кваліфікувати як шахрайство. У деяких випадках(коли майно становить особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) вчинене може кваліфікуватись за статтею 193.

ст191. Особливості юсз

У ст191 передбачено 2 відносно самостійних юсз:

- у ч1 – привласненя чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі або яке перебувало у її віданні;

- у ч.2 – привласнення, розтрата шляхом зловживання службовою особою.

З обєктивної сторони дії описані як розтрата і привласнення є дуже подібними і важко розмежовуються. У теорії таке розмежування ще з радянських часів відбувалось з використанням 2 термінів: для привласнення - “удержание имущества”, а для розтрати – “издержание”. Такий підхід є не дуже вдалим оскільки момент закінчення розкрадання повязувався з характером викраденого майна(за цією теорією при привласненні майно чи його еквівалент можна було виявити у винного а при розтраті - ні).

Відповідно до позиції ППВСУ (аб2 п23), привласнення – це обернення майна на свою користь, а розтрата на користь інших осіб. З т.з. теорії такий підхід вважається не обгрунтованим, оскільки повязуються з обставинами яки виходять за межі складу злочину.

Заволодіння шляхом зловживання службовим становищем на практиці інкримінується у тих випадках, коли субєкт не був наділений певними повноваженнями, щодо майна, яке розкрадається, але використав своє службове становище для заволодіння таким майном(шляхом дачі вказівок).

Проблемою на практиці є питання: чи є визначальним для кваліфікації за ст191 сам факт наявності у субєкта спеціальних ознак, чи потрібно встановити хоча б найменше використання цих ознак при вчиненні розкрадання.

Субєкт злочину за ст191 є осба якій майно ввірене або у віданні якої перебуває. Відання – це особа з якою як правило укладається договір про повну матеріальну відповідальність, проте в окремих випадках повноваження щодо майна можуть визначатись у трудових договорах чи посадових інструкціях.

Поняття службової особи див примітку до ст364 і аб2-6 Постанови від 26 квітня №5 2002р.

Ст191 та інші злочини

ч2 ст 191 співідносться зі ст364 як ціле та частина, тому заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем кваліфікується лише за ст191. Очевидно проблема при цьому може виникати з ч3 ст364, яка передбачає більш сувору санкцію.

Щодо співідношення ст191 і ст364 крім ст362 – питання вирішується так само.

2)Якщо заволодіння чужим майном спеціальним субєктом повязується з підробленням або використанням підроблених документів – кваліфікується за сукупністю – ст191 та ст358 чи ст366.

Якщо предметом розкрадання є військове майно а субєкт військова службова особа або військовий службовець якому майно ввірене...перевагу при кваліфікації має спеціальний склад – ст410.

Не можуть кваліфікуватись за ст191 випадки смаочинного, тимчасового запозичення майна службовою особою з метою його подальшого повернення.

Такі дії за умови заподіяння істотної шкоди (примітка 3 до ст364)можуть кваліфікуватись за ст364. А у разі відсутності такої шкоди – розглядатись як службовий проступок.

Розкрадання

Кваліфікуючі ознаки розкрадання приянято поділяти на 3 групи:

1) Характерні для всіх або більшості розкрадань(до таких належать повторність, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб і ознак які характеризують розмір викраденого);

2) Характерні для декількох як правило суміжних злочинів(проникнення ст185-187; вчинення злочину організов групою ст185-187, 189-191, застосування насильства яке є небезпечним для ж і з ст187-189)

3) Для окремих видів корисливих злочинів проти власності.

...І розкривається у п20 ППВСУ, осбливостями його змісту є

1. йдеться про повторність як тотожних так і однорідних злочинів

2. спеціальна повторність розбою (лише після розбою чи бандитизму)

3. специфічне розуміння продовжуаного злочину для розкрадання

Лекція 23.09.2011

Традиційно під повторністю у злочинах проти власності розуміється повторність злочинів як одного виду так і споріднених злочинів(див примітку до ст185)

Проте повторність при розбої наявна якщо соба раніше вчинила розбій чи бандитизм. Така ознака практикою тлумачиться неоднозначно:

а) Невизначено, що треба розуміти під словом розбій – лише злочин за ст187 чи і інші види розбою ч3 ст262; ч3 ст308; ч3 ст312; ч3 ст313 КК.

Очевидно за принципом всі сумніви на користь винного, цю ознаку потрібно тлумачити у вузькому значенні.

б) Невизначено чи у всіх випадках бандитизму наявна така ознака чи лише у тих коли банда створена для вчинення розбійних нападів. Тут практика виходить із широкого тлумачення ознаки.

Водночас якщо банда створюється для вчинення конкретного розбійного нападу, то дії по створенню є одночасно і готуванням до розбою, отже повтроність інкримінуватись не повинна.

Продовжуваний злочин

Визначення продовжуваного злочину проти власності дається в абзаці 4 п.20 ППВСУ з урахуванням положень ч2 ст 32КК.

Проблемним є питання про необхідність єдиного джерела вилучення майна у потрепілого.

У літературі радянських часів така ознака називалась обовязковою характеристикою для продовжуваного злочину, а в аб4 п.20 про неї не йдеться. Очевидно підхід практики буде – можливість різних джерел.

Деякі вченні вважають, що спільна мета при продовжуваному розкраданні може характеризуатися не ознаками майна, а наміром вчиняти злочин поки буде можливість.

На сьогоднішній день таке тлумачення суперечить розясненню пленуму про намір “на заволодіння конкертним майном”.

Група осіб за попердньою змовою

Зміст цієї ознаки щодо злочинів проти власності розяснено у п24 ППВСУ і повязується лише з обєднанням співвиконавців (у Постанові, “Кожен з них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утв обєктивну сторну с.з.”)

На відміну від тлумачення аналогічної ознаки Постановою від 7/02/2003 тут йдеться лише про вузьке розуміння співвиконавства хоча і зазначається лише про вузьке розуміння, про можливий розподіл функцій між учасниками. Не виключено, що на практиці при кваліфікації групових злочинів проти власності за аналогією буде застосовуватись підхід Постанови 2003року.

Крім того формулювання у п.24 “безпосередньо виконує діяння” треба сприймати з урахуванням положень ч.2 ст27КК.

Проблемним є інкримінування ознаки “група осіб за попередньою змовою” при переростанні одних злочинів проти власності в інші: крадіжка, розбій тощо.

Очевидно домовленість, яка існувала до початку вчинення злочинів стосувалась лише 1 способу заволодіння майном, проте при переростанні така ознака переноситься на наступне посягання.

Особдивості кваліфікації дій групи при переростанні крадіжки чи грабежу у розбій – див аб3 п24 ППВСУ.

Розмір

Виділяють 4 розміри, які впливають на кваліфікацію корисливих злочинів проти власності:

- дрібне викрадення – до 0,2 НМДГ(неоподаткованого мінімуму доходів громадян)

- значна шкода – від 100-250 НМДГ (з урахуванням оціночної ознаки – матеріального становища потрепілого)

- великих розмірів – від 250 до 600 НМДГ

- особливо великих розмірів – понад 600 НМДГ

Вчинення викрадення у дрібних розмірах є підставою для кваліфікації дій за ст51 (див аб п 25 ППВСУ).

Вплив умислу особи щодо вартості майна на кваліфікацію вчиненого: для статей 185-186, 190-191

Якщо умисел субєкіив, який визначається як “значна шкода”, “великий розмір”, “особливо великий розмір”, а шкода, яка фактично заподіяна не становить такого розміру – вчинене кваліфікується з урахуванням умислу – а замах на злочин з інкримінуванням тієї ознаки, яка охоплювалась умислом.

Якщо шкода, яку мав на меті субєкт і шкода яку віна фактично заподіяв, відповідає одній і тій же ознаці вчинене належить кваліфікувати лише як закінчений злочин. Умисел завдати більшу шкоду може враховуватись лише при призначені покарання.

Кваліфікуючі ознаки розбою повязані з вартістю майна передбачені у ч4 ст187 і характеризують не наслідки у злочині, а зміст мети (розбій спрямований на заволодіння майном).

Тому якщо субєкт має умисел на завлодіння майном у великих чи особливо великих розмірах його дії слід кваліф як закін злочин за ст187 незалнжно від розміру фактично заподіяної шкоди.

Вимагання

Кваліфікованими видами вимагання за ч2, 3, 4 ст 189 є заподіяння “значної шкоди”, “шкоди у великих розмірах”, “шкоди в особливо великих розмірах”, відповідно до тенденцій судової практики така ознака інкримінується лише у разі завдання реальних збитків. Якщо ж умисел винного був спрямований на заподіяння відповідної шкоди, н-ад вимагання 1000000 доларів, а фактично така шкода не була заподіяна, вчинене кваліфікується як закінчене вимагання без інкримінування ознаки “шкода”.

При визначенні проникнення в аб2 п22 ППВСУ під незаконним вторгненням розуміється будь-яка форма вторгення (з подоланням перешкод, без такого подолання, з викор ключів від квартири, за згодою власника тощо) за наявності у субєкта умислу на вчинення розкрадання, який виник до початку проникнення.

На практиці викрадення майна з приміщень або територій відкритих для вільного входу у робочий час часто кваліфікують без інкримінування попереднього наміру.

Викрадення майна повязане з проникенням у житло чи інше приватне володіння фізичної особи без згоди власника з позицій теорії треба було б кваліфікувати за сукупністю злочинів і ст162 КК, водночас в аб1 п7 ППВСУ, пленум рекомендує оцінувати такі випадки лише за ч3 ст185-187КК.

Ознака проникнення переноситься при вчиненні так званих переростань крадіжки у більш небезпечні посягання, див аб4 п22. Поняття житла, іншого приміщення та сховища – аб5 п22 ППВСУ.

семінар 26.09.2011

задача 36 (тишко) і 40(Андрюшин) і 44(ткачук)

питання по практикуму 3,4,5,7,8,9,10

форми розкрадання чужогомайна

характеристика обятяжень

значення розміру викраденого

Лекція 03.10.2011

Злочини у сфері господарської діяльності. Характеристика окремих посягань

Злосин ст199 – фальшивомонетництво

Спеціальний склад – ст200КК

Постанова від 19 квітня 1996року №6

Безпосередній обєкт – фінансово-кредитна система України.

Предмет:

- національна валюта України у вигляді банкнот чи метелевих монет;

- іноземна валюта.

Відповідно до аб.1,2 п.2 ППВСУ до таких предметів належать державні казначейські білети (в Україні їх немає); білети Національного банку України чи іншої держави; розмінна монета – які перебувають в обігу і є законним засобом платежу на території відповідної країни або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на “нові” гроші.

Підроблення вилучених з обігу грошей з метою їх збуту може кваліфікуватись як готування до шахрайства, а збут як закінчене шахрайство.

- державні цінні папери.

Підроблення недержавних цінних паепрів цього складу не утворює і може кваліфікуватись за ст224КК. Цінні папери як предмет злочину можуть існувати і в бездокументарній формі.

До державних цінних пеперів відноситься: державні облігації України; казначейські зобовязання України; векселі Державного казаначейства і окремий вид – приватизаційні папери.

Не відноситься до державних цинних перів – облігації місцевих позик; облігації державних підприємств.

- білети державної лотереї (у старому кодексі цей предмет не визнався предметом злочину, зараз визнається).

Якість підробленого предмету має бути така, щою він мав змогу брати участь в обігу. Для валюти п.5 ППВСУ вимагає:

а) належене художнє оформлення – відповідність орнаменту, наявність основних реквізитів, їх узгодженість із номіналом купюри;

б) якість відтворення, котра передбачає належний ступінь графічної та кольорової точності зображення.

Обєктивна сторона злочину передбачає 7 альтернативних дій: