Музичне мистецтво 40-50х.Рр.

1941 – 1945 роки увійшли в історію українського музичного мистецтва як період складний та неоднозначний. Ця неоднозначність була обумовлена історичними подіями що визначали тяжіння до певних ідеологічних, тематичних та образних сфер. Серед провідних тенденцій розвитку української музики часів ВВВ необхідно відзначити домінування ідеї єдиного прагнення перемоги, патріотичної тематики, теми захисту рідної землі, актуальність яких була обумовлена потребами воєнного часу. Українські митці воювали на фронтах, багато з них повністю віддавали сили музично–культурній діяльності для бійців на передовій, у госпіталях, для працівників тилу. Ураїнські композитори, перебуваючи в евакуації, не залишали викладацької діяльності. Л. Ревуцький та Г. Таранов працювали в Ташкентській, Б . Лятошинський – у Саратовській консерваторії, активну участь у розвитку туркменської музики приймав Ю. Мейтус (якому було присвоєно почесне звання заслуженого діяча культури Туркменської РСР). В українську музику того часу на повних правах входить фольклор народів СРСР, який вивчався українськими композиторами та музикознавцями. Музична спадщина башкирського народу привернула до себе увагу П . Козицького (який є автором однієї з перших музикознавчих праць щодо особливостей башкирського фольклору), казахський фольклор знайшов своє відображення у творчості М. Скорульського, туркменський – у творах Ю. Мейтуса.

Післявоєнні роки принесли не тільки пожвавлення музичного життя та включення до мистецької діяльності молодого покоління виконавців та композиторів. Дух музичного мистецтва, визначався у той час атмосферою політико–ідеологічної реакції (що за ім’ям секретаря ЦК ВКП(б), керівника ідеологічною роботою в країні отримала назву "жданівщина"), яка була спрямована на викриття перекрученнь буржуазно–націоналістичного характеру. Обвинувачення в націоналізмі дуже часто поєднувалися із обвинуваченнями в абстрактному гуманізмі , безпартійності та формалізмі. Це стало причиною домінування лише "ідеологічно вірної" тематики у творах які оспівували непереможну велич радянського народу, близьке світле майбутнє, масовий трудовий ентузіазм, та призвело до замкнення радянського мистецтва "на собі"та панування масового начала.

По смерті Сталіна культурна ситуація дещо змінюється Але додержання офіційних ідеологічних настанов були відчутні ще дуже довгий час.

Період відлиги (1956 р.) позначився в українській музиці, як і всій культурі СРСР, суттєвими змінами. Тематика партії, щасливого радянського життя та соціалістичної праці, захопленого трудового ентузіазму мас у той час втрачає статус канонічних, але не втрачає при цьому своєї значущості. У музичній царині посилюються тенденції індивідуалізації, особистісності в ідейно-образній галузі, в галузі музичної виразності, у сфері осягнення сучасного західного досвіду

Одним з провідних жанрів музичного мистецтва 40-50х.рр стала пісня. . Актуальність цього жанру була обумовлена здатністю до втілення високої громадянської тематики, можливістю практично моментального відгуку на нові художні потреби, невеликим масштабом, нескладною структурою. Ці риси стали основою бурхливого розвитку аматорської та професійної композиторської пісенної творчості. у воєнні та післявоєнні часи. Майже всі композитори звертались до жанру пісні М. Вериківський, К. Данькевич, А. Штогаренко, Д. Клєбанов, О. Сандлер, В. Борисов, П. Козицький та багато іншіх залишили свій слід у пісенному жанрі років війни.

А над повоєнними та п’ятидесятими роками можна сміливо ставити позначку «пісенна епоха». Справді, ліричні, чутливі пісні П. Майбороди, А.Кос-Анатольского, Є.Козака, дещо пізніше-О.Білаша, І  Шамо, М. Дремлюга та інших, несуть в собі яскравий відбиток індівідуальності авторів.

– П. Майборода"Рідна мати моя"(сл. А. Малишка);(1.49)

– П. Майборода "Київський вальс"(сл. А. Малишка).(1.02)

- Кос- Анатольский «Пастушка» сл. Кутеня

– І. Шамо «Києве мій» (сл. Луценка)(1.27)

Окрім пісні, звертались композитори й до традиційних жанрів професійної музики: показовою є інструментальна творчість Б. Лятошинського перу якого належить ціла низка інструментальних творів різних жанрів, що стали безперечним здобутком українського музичного мистецтва – Тріо № 2 для фортепіано, скрипки та віолончелі (1942 р.), "Український квінтет" та ін. яскраві твори.

???– Б. Лятошинський"Український квінтет"ч. 1 (1.10) у якому відображена патріотично–героїчна тематика, вирішена в опорі на народну мелодику.???

Опора на народну мелодику не випадкове явище, адже українська музика з найдавніших часів мала тяжіння, до пісенності як фундаментальної основи мелоса. У цьому ж річищі розвивається інструментальна творчість А. Філіпенка, С. Людкевича, М. Дремлюги, І. Шамо та ін.

Тенденція синтезування різнонаціональних фольклорних джерел знаходить прояв у творчості М. Тіца «Російський квартет", А. Штогаренка "Вірменські ескізи", С. Людкевича фортепіанне тріо (1950 р.) у якому автор синтезує інтонації узбецького та українського фольклору.

Та ж тенденція як прояв культурного діалогу між українською музикою та музикою братніх республік спостерігається у оперному жанрі, до якого звертаються Ю. Мейтус ("Абадан", «Лейлі і Меджнун"), Г. Таранов ("Олександр Невський"), К. Данькевич ("Богдан Хмельницький"), В. Кирейко ("Лісова пісня"), та ін.

У розвитку симфонічного жанру спостерігається активне опанування та творче осягнення західноукраїнського фольклору, що можна розглядати як своєрідний відгук митців на об’єднання українських земель, яке було надважливою історичною та культурною подією для всього українського народу. Зразковими у цьому відношенні є твори М. Колесси (1,2 симфонії), Р. Сімовича ("Лемківська симфонія"), С. Людкевича ("Прикарпатська симфонія").

- М. Колесса Симф №2. Ч.3 allegro(1.40)

60–80 – і рр. у вітчизняному мистецтві були часом дійсного зламу системи ціннісних орієнтацій, перегляду концептуальних засад творчості, усталених жанрових рамок. Це був і період оновлення музичної мови, індивідуалізації творчих втілень бачення дійсності. Основою його були ті повороти радянської історії, результатом яких став період відлиги, вихід зі штучної ізоляції радянського мистецтва від світового художнього процесу.

Скасування "залізної завіси" відкрило "кордони" художньої творчості, обумовило специфічну ситуацію у радянському мистецтва - існування різноспрямованих площин мистецького світобачення.

Продовжують творчу працю митці "старшого покоління" – Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, К. Данькевич, Г. Жуковський, Д. Клебанов, Г. Таранов, А. Штогаренко. Активно діє "середнє" покоління – К. Домінчен, Г. і П. Майборода, В. Кирейко, В. Гомоляка, І. Шамо та ін. Найбільш характерним для сфери музичного мистецтва, що сформована їх діяльністю, є спрямування до збереження значущості жанрових меж, та традиційної для соціалістичного реалізму тематики та образності.

Друга площина цієї диференційованої атмосфери формується творчістю митців, чия активна діяльність розпочинається саме у 60 -70х рр.: В. Бібік, О. Білаш, Б. Буєвський, Л. Грабовський!, В. Губаренко, Л. Дичко!, Ю. Іщенко!, І. Карабиць!, Л. Колодуб, Г. Ляшенко,

 М. Скорик!, В. Загорцев, В. Сильвестров!, Є. Станкович!, В. Губа, Л. Годзяцький!, О.Кива!!, Г.Гаврилець, В. Шумейко, В. Камінський, О.Красотов, К.Цепколенко та ін.

Позбавлені від умовностей 60 – 70–і рр були часом бурхливого засвоєння нової інформації, знайомства з творчістю західноєвропейських композиторів Шенберга, Веберна, Берга, Хіндеміта, Бартока, Булеза, Штокхаузена, Ноно, Беріо, Кейджа, підручником Г. Єлінека про 12-тонову систему. Творчість молодих багато в чому пов’язана з "технічним вибухом", епатажем, певним протиставленням усталеним традиціям, радикальним оновленням музичної мови та мислення, відтворенням стилістичних новацій, новітніх засобів виразності, раніш незнаних українською музикою атональності, додекафонії, серійності, серіальності, алеторики, сонорики.

Для знайомства з застосуванням нових засобів музичної виразності я пропоную вам ознайомитися з фрагментами творів нової генерації композиторів.

– Грабовський.5 характерних п'єс. Екстатичний танок.(фг)(0.36)