Одеський національний університет ім. І. І. МЕЧНИКОВА

Ф І Л О С О Ф С Ь К И Й Ф А К У Л Ь Т Е Т

культурологічне відділення

Реферат

З соціальної психології

НА ТЕМУ:

Підготовка до шлюбу та сексуальна освіта.

Автор – Бобкова Анастасія,

студентка 2 курсу

денного навчання

філософського факультету

культурологічного відділення

Керівник - Яремчук О.В.

Одеса - 2011

План

1. Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

2. Теоретичні дані:

• Підготовка до шлюбу . . . . . . . . . . . . . . . 4-7

• Сексуальна освіта . . . . . . . . . . . . . . . . . 7-9

3. Досвід країн . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10-14

4. Ситуація в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15-17

5. Висновок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

6. Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

1. Вступ

Однією з характерних прикмет нашого часу на рубежі століть і тисячоліть є різноманіття їх тенденцій. У сучасній вітчизняній та зарубіжній соціальній психології тісно взаємодіють та стикаються різноспрямовані тенденції розуміння самої науки, постійно йде оновлення та збагачення знань, понять, уявлень одночасно з тим, що старі знання не витісняються та не викреслюються. Тому соціальна психологія як наука дуже багатозначне поняття, яке включає в себе безліч специфічних областей. Соціальна психологія покликана вивчати закономірності психологічної діяльності людини у соціумі, у спілкуванні і взаємодії з іншими людьми. Таким чином ця наука розкриває і несе в собі знання про те різноманіття соціальних явищ, які відбуваються внаслідок взаємодії людей один з одним та в групах. [5]

В даній роботі представлений розгляд інформації про шлюб та сексуальну освіту в їх соціальному аспекті. Тобто у підготовці до цього молодих людей, що збираються створювати сім’ю, яка, в свою чергу, є важливою соціальною одиницею. Об’єктом , що був розглянутий у роботі, є міжособистісні стосунки між людьми, що готуються до створення сім’ї, та знання про сексуальні стосунки, що вони мають отримувати. Основною метою, що поставлена у цій роботі, є вивчення інформації про сексуальну освіту та шлюб, а також про те як здійснюються програми просвітництва у нашій та інших країнах. Актуальність теми очевидна тому, що потреба у підготовці до шлюбу та сексуальній освіті необхідна для успішної соціалізації людини, так як шлюб та сексуальні стосунки є одними з найважливіших соціальних складових.

2. Теоретичні дані

Підготовка до шлюбу

Слово «шлюб» в українській, білоруській, польській та чеській мовах бере свій початок від давньослов’янського слова «слюб», що позначало урочисту обіцянку. «Злюбитися» - позначало домовитися. У своєму широкому і більш повному значенні слово «шлюб» представляє собою «санкціоновану суспільством форму стосунків між статями, іншим словами засіб регулювання статевих стосунків та відтворення населення. У юридичному значенні «шлюб» - це вільний рівноправний союз чоловіка та жінки, що укладається з дотриманням порядку та умов, що установлені законом, що утворює сім’ю та породжує особисті та майнові права та обов’язки між подружжям. » [8; С.12] Тобто вільно вступаючи у союз, люди добровільно приймають на себе обов’язки , норми поведінки у даному союзі. Одним із важливих умов, які занотовані в основах шлюбного законодавства, є вік подружжя. Така умова висунута не тільки з огляду на моральну готовність до шлюбу, а і на соціальну. Тобто шлюбний вік встановлюється для «вдоволення соціальної гігієни <…> щоб обмежити можливість вступу до шлюбу незрілих у соціальному плані людей.» [8; С.42] Для цього і потрібна відповідна підготовка майбутнього подружжя до шлюбу і не тільки безпосередньо перед самим шлюбом, а з підлітково-юнацького віку. Деякими дослідниками виокремлюється поняття готовності особистості до шлюбу і сімейного життя, яке включає в себе такі компоненти:

• фізична і фізіологічна зрілість майбутнього подружжя, коли чоловік

стає здатний зачати, а жінка виносити й народити здорову дитину; при

цьому існує реальна суперечність між юридично встановленим шлюбним

віком, що свідчить передусім про фізичну зрілість майбутнього подружжя,

і їх соціальною зрілістю, яка найчастіше настає значно пізніше;

• соціальна готовність, яка означає, що майбутні шлюбні партнери є

рівноправними членами суспільства, які спроможні виконувати соціальні

ролі та обов’язки, усвідомлюють правову основу шлюбу, готові взяти на

себе відповідальність одне за одного і за своїх дітей, здатні

матеріально забезпечити сім’ю;

• етико-психологічна готовність, що передбачає сформованість адекватних

шлюбно-сімейних стосунків, уявлень майбутнього подружжя про шлюб і

сім’ю, подружні і батьківські обов’язки, розуміння співвідношення між

любов’ю і шлюбом; уміння цінувати особистісні якості партнера,

об’єктивно оцінювати власні почуття і ставлення до обранця;

спрямованість на іншу людину; розуміння основ формування психологічно

здорової сім’ї, створення сприятливого соціально-психологічного клімату

сім’ї і наявність відповідних умінь; при цьому для того, хто бере шлюб,

важливо вміти спроектувати реальну модель майбутньої сім’ї, її уклад з

урахуванням впливу способу життя батьківських родин,

матеріально-економічних можливостей, шляхів реалізації спільних планів

на майбутнє;

• сексуальна готовність, орієнтація на спільність сексуально-еротичних

переживань з коханим партнером іншої статі, якому людина довіряє і на

чию довіру здатна відповідати, з якою вона хоче й може поділяти

відповідальність за спільну працю, продовження роду й відпочинок для

того, щоб забезпечити можливості сприятливого розвитку дітей; при цьому

важливе значення має наявність знань з анатомії і фізіології, культури

статевого спілкування. [1]

Етико-психологічна готовність відіграє особливу роль у формуванні готовності до створення сім’ї. Саме вона зумовлює здатність до шлюбу, тобто спроможність:

• турбуватися про іншу людину;

• співчувати, співпереживати іншому;

• спілкуватися на основі співпраці з іншим;

• бути терпимим (толерантним), сприймати іншу людину з її індивідуальними особливостями, звичками, навіть протилежними власним, вміти пристосовуватися до них. [3]

Більшість сімейних конфліктів та розлучень відбуваються саме через відсутність етико-психологічної та культурно-ідеологічної підготовленості осіб, що вступають у шлюб. Тобто впливовим фактором нещасливого шлюбу є психологічна і можливо сексуальна несумісність молодих людей та їх нездатність адаптуватися до сімейного життя. Також причиною розлуки може бути і економічна неготовність молоді, яка. Частіш за все, виражається у відсутності потрібних благ, перш за все квартири, потім спеціальності, достатньо оплачуваної роботи і т.п. Та все одно впродовж останні років цінність родини у сучасної молоді продовжує залишатися пріоритетною. «Міцність молодої сім'ї багато в чому залежить від її соціально економічної та правової захищеності,» [2; С.15] але велику роль у плануванні створення сім’ї грає фактор психологічної готовності до цієї події. І у цей момент треба звернути увагу на те, що зважаючи середній вік створення сім’ї приблизно від 18 до 25 років, в цей час відбуваються деякі вікові кризи, що притаманні цьому періоду. «Кожен певний період життя ставить перед людиною комплекс вимог, виконання яких змінює структуру її взаємовідносин з навколишньою діяльністю. Для молоді, коли взаємна зацікавленість є найвищою, такими життєвими віхами стають вікові кризи 17 і 21 років.» [6; С.23] Якщо людина бере шлюб у цей період або до настання кризи, то за короткий час вона частково або навіть повністю змінює свої ціннісні орієнтації, зокрема сімейні, унаслідок чого інша половина подружжя вже виглядає не такою привабливою. Момент укладання шлюбу є першою системною сімейною кризою. Наявність цієї кризи – це психологічні бар’єри, рівень подолання яких визначається мотивацією вступу до шлюбу. Тому до сімейного життя потрібно готуватися заздалегідь, мати хоча б фрагментарні уявлення про власний психічний розвиток, пам’ятати про своєрідність вікових криз. Як можна визначити рівень готовності молоді до подружнього життя стосовно соціального компонента? Рівень соціальної готовності молоді до подружнього життя визначається усвідомленням важливості й відповідальності щодо цього кроку і необхідністю ґрунтовного обговорення питань майбутнього життя з партнером. Краще усвідомити актуальні проблеми і труднощі в сімейному житті, виробити перші спільні плани, глибше пізнати і зрозуміти молодим людям одне одного можна в процесі цілеспрямованого спілкування. Нижче наведено таблицю готовності до шлюбу, яка відображає критерії, якості, які мають бути наявні у майбутнього подружжя.

Риси зрілої особистості (Г.Олпорт,2002)	Компоненти «здібності до шлюбу» (В.А. Сисенко,2003)	Компоненти готовності до шлюбу(В.Захарченко,2004)
Здатність до теплих стосунків, дружньої інтимності	Здатність піклуватися про іншого	Фізична і фізіологічна зрілість
Емоційне сприйняття,	Здатність співчувати або	Соціальна готовність
уміння володіти своїми емоціями	переживати
Реалістичність сприйняття досвіду	Здатність до кооперації. співпраці	Етико-психологічна готовність
Наявність справи, якою людині важливо займатися		Сексуальна готовність

[2]

Сексуальна освіта

Однією із важливих компонентів цієї таблиці є сексуальна готовність молодих людей до шлюбу. Адже сім’я має окрім усіх інших функцій також сексуальну,яка тісно пов’язана з головною – репродуктивною функцією. Сексуальна функція сім’ї передбачає «реалізацію сексуальних стосунків подружжя, досягнення ними сексуального задоволення. З точки зору суспільства, важливо, що сім’я виконує при цьому регулювання сексуально-еротичної поведінки її членів, забезпечуючи біологічне відтворення населення.»[6; С.87] У цьому випадку доцільно говорити про підготовку до сексуального життя, тобто про сексуальну освіту.

Статева (сексуальна) освіта - це доведення до учнів знань про анатомію статевих органів людини, статевому розмноження, статеві зносини, репродуктивне здоров'я, емоційні стосунки з статевим партнером, репродуктивні права і відповідальності, протизаплідні засоби і інші аспекти сексуальної поведінки людини. Статева освіта може також включати відомості про сексуальність, включаючи інформацію про планування сім'ї, про всі аспекти сексуальності індивіда, статеве задоволення, цінності, прийняття рішення щодо статевого зв'язку, інфекції, що передаються статевим шляхом, і того як уникнути їх.

Завданням статевого виховання - сприяття гармонічному розвитку підростаючого покоління та моральним міжстатевим стосункам, зміцненню шлюбу й родини. Тому статеве виховання не може розглядатись відокремлено від загальних питань виховання, що готовить молоде покоління не тільки до праці та суспільної діяльності, а й до особистого життя. Разом із тим «статеве питання» - це й соціально-гігієнічна проблема, пов'язана зі здоров'ям, працездатністю, настроєм людей, оздоровленням їхнього сімейного побуту.

Звичайні шляхи отримання його неформальний і формальний:

• Неформально відомості можна почерпнути з розмови з батьками, опікунами, друзями, в релігійних групах, із засобів масової інформації та кампаній органів охорони здоров'я. Можливе отримання неформальних відомостей від авторів мотивуючих публікацій, з колонок журналів, що містять поради з сексу або за допомогою веб-сайтів за статевою освітою.

• Формальну статеву освіту пропонують школи та особи, які надають медичну допомогу. Іноді її викладають у вигляді повного курсу як частину програми в середніх і старших класах середньої школи. В інших випадках це тільки один розділ ширшого курсу біології, курсу збереження здоров'я, домашньої економіки або фізичної культури.

Деякі школи непропонують стfтеву освіту, оскільки в деяких країнах існують суперечливі погляди до подібного роду знань, особливо в США (перш за все по відношенню до віку, в якому дітям слід починати отримувати статеву освіту, кількості  розкритих  тем, що стосуються сексуальної поведінки  людини, наприклад,практики безпечного сексу, мастурбації,  дошлюбного сексу й сексуальної етики). Коли проведення  статевої освіти обговорюють з аргументами, то головні протиборчі  точки наступні: - чи представляє  розгляд сексуальності  підлітка цінність,або воно шкідливе, - застосування  протизаплідних засобів, таких як презервативи  і гормональна контрацепція, - вплив їх застосування поза шлюбом, на підлітковувагітність і  передачу  захворювань, що передаються  статевим шляхом. Країни з консервативним  відношенням до статевої освіти, включаючи Великобританію та США, мають більш  високі рівні захворюваності ІПСШ та підліткової вагітності.  Існування СНІДу додало нове відчуття терміновості темістатевої освіти.  У багатьох африканських країнах, де рівень захворюваності СНІДом  знаходиться на епідемічному рівні, суспільна охорона здоров'я розглядає статеве просвітництво як стратегію виживання. Деякі міжнародні організації, такі як «Батьки за планом», вважають, що широкі програми статевої освіти  мають глобальні переваги, керуючи ризиком перенаселення і  підвищуючи  права  жінок. [10]