100 Тисяч населення має Бердянськ. Він широко відомий

як порт на Азовському морі і як прекрасний грязьовий морський курорт.

Головний напрям області у розвитку сільського господарства — виробництво зерна, технічних культур, продуктів тваринництва. В групі технічних культур провідне місце займають соняшник та рицина. Область дає більш як 40 процентів валового збору рицини в республіці. Рицинова олія — дуже цінний продукт. її використовують для технічних потреб, у лакофарбуванні і хімічній промисловості, в меди­цині. В області широко розвинуте садівництво. Далеко за межами республіки знають про успіхи Мелітопольської дослідної станції садівництва. А кому не відомі мелітопольські черешні, абрикоси, яблука?

Овочівництво розвивається на заплавних та зрошуваних землях, головним чином на масиві Кам'янського поду. Поєднання південного сонця, родючого грунту і води дає чудові результати.

Стали далеким історичним минулим часи, коли запорізькі землі приймали знедолених, які тікали сюди від непосильного гніту феодалів-кріпосників і національного гноблення, знаходячи волю в Січі Запорізькій.

Стало далеким минулим і те, коли після падіння кріпацтва у зв'язку з розвитком капіталізму і пролетаризацією мільйонів селян Запоріжжя (тоді Олександрівськ) було одним із ринків дешевої робочої сили.

Колишні землі Січі Запорізької нині оновлені, омолоджені. Вони стали краєм сучасної індустрії і розвинутого сільського господарства.

Запорізька земля здавна була свідком запеклої боротьби українського народу за своє визволення і незалежність. Історія запорізької землі і багатостраждальна, і винятково героїчна та славна. В боротьбі за Радянську владу, особливо проти Денікіна і банд Махна, нащадки запорожців відіграли неабияку роль. У цій боротьбі їм допомагали брати-росіяни. і Тут у 1920 році загинула в нерівних боях з білогвардійцями" група петроградських курсантів. їм у місті Оріхові споруджено обеліск на братській могилі. Є пам'ятка про це і в одному з кремлівських скверів у Москві.

У період Великої Вітчизняної війни (вересень — листопад 1943 року) була здійснена Мелітопольська наступальна операція військ Південного фронту. Під час цієї операції на-

ші війська пройшли з боями близько 300 кілометрів і визволили майже всю Північну Таврію. Мелітопольська операція створила сприятливі передумови для визволення від фашистської наволочі Криму і виходу на Правобережну Україну.

Багата земля запорізька відомими людьми. На території області в селі Федорівці (нині село Чубарівка Пологівського району) народився видатний партійний та державний діяч В.Я. Чубар. Тут також народилися вчений-біолог М. Ф. Ка-щенко, співак І. С. Паторжинський та льотчиця Герой Радянського Союзу Поліна Осипенко.

ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ

Продовжимо свою подорож вниз по Дніпру, на південь. Трохи вище від того місця, де впадає Дніпро в Чорне море, на правому березі широкого Славутича стоїть місто Херсон. Уже в Херсоні відчувається близькість моря — звідси до Дніпровського лиману 25 кілометрів.

Дніпро тут широкий, роздолий і глибокий, з великим портом. У Херсонський порт заходять судна англійські, італійські, грецькі, румунські, болгарські, норвезькі і багатьох інших морських держав. Десятки прапорів зарубіжних країн майорять в порту Херсона. В середньому за рік у ньому буває близько сотні іноземних пароплавів. Через Херсонський порт республіка зв'язана з 42 морськими державами світу.

Херсонську область утворено ЗО березня 1944 року. Вона займає територію вздовж нижньої течії Дніпра. На півдні омивається водами Чорного і Азовського морів. Ця земля густо полита кров'ю людською і потом. Серед степів височать численні могили козацькі — свідки героїчних, смертельних боїв у сиву давнину, битв запорізьких січовиків з ту-

рецькими яничарами; обеліски, братські могили героїв громадянської і Вітчизняної воєн.

Особливо хочеться детальніше розповісти про Каховку. В степу під Херсоном… Каховка… Ці слова і сьогодні хвилюють кожного. Перекоп і Каховка навіки увійшли у свідомість людську, як символи немеркнучої легендарної слави радянського народу і його армії, героїзму і відваги, що проявились у боротьбі проти внутрішньої контрреволюції та іноземної інтервенції в роки громадянської війни, за встановлення і зміцнення Радянської влади.

Каховка заснована в 1783 році. Тут, починаючи з другої половини XIX століття, був один з найбільших на півдні ринків робочої сили. До Каховки з різних губерній прибували хто як міг, йшли десятки тисяч знедолених, щоб продати поміщикам, куркулям, колоністам свою єдину власність — робочі руки, аби тільки не вмерти з голоду. Ленін у своїй праці «Розвиток капіталізму в Росії» писав про те, що, не маючи грошей на купівлю залізничних квитків, селяни йшли вздовж залізниці пішки, іноді босоніж по холодній весняній грязюці і під час таких 10—12-денних переходів ноги їх пухли і вкривалися виразками та мозолями. В цій же праці В. І. Ленін серед найбільших ринків робочої сили на Україні відзначив і Каховку.

Та є межа народному терпінню. Не раз наймити влаштовували страйки. Знедолені заробітчани під час революції були незламними, активними її борцями. Легендарним став укріплений оперативний плацдарм, створений у серпні 1920 року на лівому березі Дніпра, поблизу Каховки. Каховський плацдарм перешкоджав врангелівцям з'єднатися з білополя-ками. Ось чому Врангель кинув на прорив кращі сили піхоти, танки, бронемашини, артилерію, авіацію. Але червоні бійці утримали плацдарм і з нього розгорнули бойові дії проти основних сил Врангеля, що окопалися на Перекопі і в Криму. Під Каховкою збереглися залишки укріплень, окопів, валів. На місці командного пункту видатного полко­водця Червоної Армії М. В. Фрунзе споруджено обеліск, а йому поставлено пам'ятник. У м. Каховці відзначено місце, де червона артилерія підбила перший ворожий танк, а на братській могилі встановлено пам'ятник воїнам Червоної Армії, які загинули в боях за владу Рад.

На місці боїв на Каховському плацдармі напередодні 50-х роковин Великого Жовтня колгоспники Каховського району з своєї ініціативи і на власні кошти збудували монумент «Легендарна тачанка» — один із визначних і оригінальних пам'ятників у нашій країні. На високому кургані, куди покладено землю з братських могил усієї Херсонщини, з Са-пун-гори і братських могил міст-героїв Севастополя, Одеси, і встановлено цю легендарну тачанку. Здалека видно бронзовий монумент. Тачанка, кулемет, прапори, три відважних бійці, вихорем здиблена бронзова четвірка коней, яка уособлює відвагу і силу Червоної Армії, всесвітньо-історичні перемоги в роки громадянської війни.

Гаряча битва точилася тут і під час Вітчизняної війни, коли війська під командуванням Ф. І. Толбухіна залізними кліщами притиснули до Сиваша 200-тисячне угруповання фашистів. В ході жорстоких боїв під Каховкою, на Перекопі і Сиваші фашистів розгромили вщент. Херсонщину визволили від німецько-фашистських загарбників у березні 1944 року.

Щоб потрапити пароплавом по Дніпру до Херсона, треба пройти все Каховське море, прошлюзуватися, пропливти повз Каховку, але не зупинитися тут не можна.

Сучасна Каховка стоїть на березі Каховського моря, площа якого становить 2155 квадратних кілометрів. Простягається це море в межах Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської областей. Довжина його становить 240, а максимальна ширина — 23 кілометри. Спорудження Каховської гідроелектростанції викликало необхідність будівництва Нової Каховки, яка розташована на лівому березі Дніпра в його нижній течії.

Нова Каховка — це місто нового типу, і споруджене воно в основному за типовими проектами. Вулиці з'єднані в прямокутну мережу, добре озеленені і впорядковані. Тут є казкової краси набережні і парки, місця відпочинку. У місті збудовано чимало підприємств, у тому числі великий електромашинобудівний завод, який дає ряд спеціальних електродвигунів для вугільної промисловості.

Херсонці — старі корабели. І тепер головною галуззю машинобудування області є суднобудування і ремонт суден. Херсонські суднобудівники виготовляють суховантажні судна, буксири, пасажирські річкові та озерні теплоходи, сейне-

ри і баржі. Немало першокласних кораблів зійшло із стапелів Херсонського суднобудівного заводу, які борознять дале-. кі води морів і океанів. Суднобудування досягло високого технічного рівня. Проте корабели не зупиняються на досягнутому: вони завжди в технічних пошуках. Це дає їм змогу випускати сучасні, досконалі судна.

Херсонський бавовняний комбінат — один з найбільших в Радянському Союзі. 150—180 мільйонів погонних метрів тканин на рік випускає він. Як і якість тканин, так і колір, розцвітка їх відомі далеко за межами не тільки республіки, а й країни. Тому продукція комбінату користується великим попитом. Нині область за 10 днів виробляє стільки текстилю, скільки його давала за рік уся Україна до Жовтневої революції.

Відомий Херсонський консервний комбінат, який випускає за рік 120—140 мільйонів банок консервів. У Херсоні — найбільший в Радянському Союзі склотарний завод. Швидко розвиваються й інші галузі промисловості.

До Великого Жовтня переважна більшість Таврійських степів являла собою бідні, обезводнені, солончакові землі, непридатні для обробітку. Земля, яка колись була мертвою, нині дає багаті урожаї зернових і технічних культур.

Оновилась херсонська степова земля, широко розкрились її багатства і щедрість родючості. По виробництву продуктів сільського господарства Херсонщині належить значне місце не лише в нашій республіці, а й у країні.

Далеко за межами області відомі славні діла механізованої ланки колгоспу «Нове життя» Скадовського району. Очолює її Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради УРСР, член Херсонського обкому КП України Олександр Іванович Романюк. Його ланка у 1970 році одержала з кожного гектара посіву по 41,3 центнера пшениці, по 60 центнерів зерна кукурудзи та по 309,8 центнера однорічних трав на сіно.

Великі здобутки має Херсонщина і в культурному будівництві. Якщо до Жовтневої революції на всій Херсонщині було лише 10 середніх шкіл, 10 бібліотек, 80 процентів населення залишалося неписьменним, то тепер тут працюють близько тисячі шкіл, сільськогосподарський, педагогічний інститути, філіали одеських технологічного та інженерно-будівельного інститутів, 600 палаців культури, понад 800 кіно-

установок, сотні масових бібліотек, конструкторські бюро, наукові заклади. Науково-дослідний інститут зрошуваного землеробства проводить велику роботу по вдосконаленню зрошення півдня України.

Від Каховки, де беруть з Дніпра свої води Північно-Кримський канал і Краснознам'янська зрошувальна система, до самого Чорного моря колись лежали солончаки, сипучі нижньодніпровські піски. Вітровії засипали піском посіви, шляхи, навіть села. Тепер буяють зеленню широкі лани по-, ливних і зрошуваних земель. На цих землях росте пшениця, кукурудза. Рис дає в середньому 60—70 центнерів зерна з гектара.

Пересування пісків затримано насадженням соснових лісів та лісосмуг. Щедру віддачу дає земля, коли до неї з любов'ю прикласти руки й розум.

Насадження лісів і розумне використання водних ресурсів — головне для Херсонщини, як і для всього півдня республіки.

Чонгар. За твердженням філологів-тюркістів, назва ця походить від двох слів—пустеля і спірна земля. Протягом століть цей півострів перебуває під немилосердним палючим сонцем. Богом проклятим у народі вважався Чонгар. Після чергових розбійницьких нападів татар на Україну через нього гнали в неволю українських юнаків і дівчат. Неможливо полічити, скільки їх, молодих і красивих, лягло кістьми від голоду, нестачі води, під нагаями насильників. Довго в народі ходило повір'я: на Чонгарі не росте нічого, бо тільки людською кров'ю, потом та сльозами полита ця земля.

Близько ста років тому на півострів пригнали перші отари овець. Пожадливі поміщики і куркулі Гінзбурги та Килимбати так і не змогли оживити чонгарську землю. Вона залишалась безводною і необжитою. Нова доля Чонгарського півострова почалась тільки після Жовтневої революції.

Коли закінчилася громадянська війна, на чонгарську землю прийшли вчорашні наймити, червоноармійці, матроси, щоб почати нове життя. Тут у ті роки було всього 68 дворів, а кількість населення становила близько 600 чоловік. Це вони, червоноармійці, матроси, колишні наймити, викопали перші колодязі, зросили землю, посадили фруктові сади. Тяжко було, але поступово оживала земля, заселявся півострів.

І знову не вдалося повністю розквітнути цій землі. Чорна

орда фашистської нечисті палила і грабувала все навкруги. Знову, як і в 1920 році, тут точаться запеклі бої. Зранена вибухами тисяч снарядів чонгарська земля. Після закінчення боїв кілька напіврозвалених хат лишилося на півострові. І знову тяжка праця. І все ж вставав із попелу Чонгар.

Тепер на півострові повноправним господарем є колгосп «Грузія». Населення тут близько 4 тисяч чоловік, а основні фонди колгоспу дорівнюють 6 мільйонам карбованців. Майже 18 тисяч гектарів землі, близько 7 тисяч голів великої рогатої худоби, ЗО тисяч овець, фруктові сади і виноградники. Урожай пшениці збирають по ЗО центнерів з гектара. І це на таких землях! Наука і хліборобська кмітливість розбудили солончаки, дали їм життя, напоїли водою. І земля сторицею віддячила людям.

Розквітає культура села. В колгоспі великий палац культури, п'ять клубів. У 1922 році на Чонгарі було три початкових школи, а тепер усіх шкіл 15, шість дошкільних закладів. Тільки за останні роки на культурно-побутове обслуговування витрачено понад 4 мільйони карбованців. Споруджено більш як 700 добротних нових будинків, обладнані і озеленені садиби, прокладено бетонні і асфальтовані шляхи, тротуари, проведено водопровід і газ.

Асканія-Нова колись називалась «Чаплі», бо розташована на схилах Великого Чапельського поду. Цей низинний степ простягається вздовж північного берега Азовського і Чорного морів. Асканія-Нова — надзвичайно мальовничий куточок Херсонщини. Вона має світову славу і популярність. Це справжнє чудо природи і великої праці трудової людини. В опаленому сорокаградусною спекою, суховіями і чорними бурями степу зеленіє, розширюється чудовий парк. Знаменним є те, що роботами по посадці, художньо-лейзажному оформленню дендропарку керували відомий український садівник Падалко та художник-пейзажист Орленко. А перші вольєри для утримання диких птахів і тварин і всю роботу по організації зоологічного парку виконував сільський хлопець Клим Синявко — син наймита.

Фашисти пограбували і розгромили заповідник, вивезли наукову бібліотеку, устаткування лабораторій, колекцію чучел тварин і птахів. Гітлерівці і в цьому казковому місці залишили кривавий слід. Тут у парку було розстріляно 15 полонених бійців Червоної Армії. їм по війні споруджено

пам'ятник. Височить тут бронзова постать групи воїнів Радянської Армії — символ непереможності, мужності і героїзму.

Нині Асканія-Нова являє собою комплексний науково-дослідний заклад з ботанічним і зоологічним парком і заповідними степами. Навкруги пасуться стада антилоп, оленів, диких коней, зебр, бізонів, зубробізонів. Страуси вільно живуть і гніздяться в асканійському степу.

Куди не глянеш, всюди цвітуть степові трави, хвилями переливається ковила. Не можна осягти всю красу кольорів, пахощів цього заповідника, не побувавши тут і не намилувавшись ним. Якщо ви не були в цьому чудовому куточку, побувайте, не пошкодуєте, дістанете велику насолоду. У десятків тисяч відвідувачів заповідника Асканія-Нова залишає прекрасні і незабутні враження.

Уряд республіки прийняв постанову закласти в Асканії-Новій дендропарк на 100 гектарів. Будується водоймище з площею дзеркала в 200 гектарів, створюється зелена захисна зона. Впорядковуються і будуються культурно-побутові заклади і споруди, стадіон, басейн, кемпінг, палац культури. Роль Асканії-Нової у пізнанні і перетворенні рослинного і тваринного світу зростатиме і далі.

Багато прекрасних місць на Херсонщині — широкий Дніпровський лиман і розводдя гирла Дніпра і річки Конки з безліччю мальовничих островів, приток і заток. Тут чудова, неповторна краса простору, хороше місце для відпочинку.

А острів Бирючий з Федотовою косою, який омивається Азовським морем і Утлюцьким лиманом. Цей острів — чудо природи. Тепле ласкаве море довкола, а серед моря — степ, високі квітучі трави і подекуди чагарники. Це світ тварин і птахів. У степу вільно пасуться великі стада оленів. Тут же можна зустріти чорноплямисту і білу лань, є багато фазанів. А на лиманах і озерах — безліч диких качок, гусей, рідкісна біла чапля. Все це охороняється законом.

Неповторна у своїй красі Арабатська стрілка, яка тягнеться від Генічеська до Керченського півострова майже на 112 кілометрів. Ця піщана коса відділяє Сиваш від Азовського моря. Останніми роками на Арабатській косі побудовано піонерські табори, будинки відпочинку, є багато зелених насаджень, ведуться опоряджувальні роботи, будується

водопровід, прокладається дорога. Вночі велику заграву електричних вогнів далеко видно з Азовського моря.

У Херсонській області є й інші чудові курорти: Гопри (Гола Пристань) та Скадовськ.

На закінчення ще кілька слів про Херсон. Місто це порівняно молоде. Воно засноване в 1778 році. Спочатку Херсон був містом-фортецею, а з 1803 року став центром Херсонської губернії. Починаючи з другої половини XIX століття Херсон швидко зростає як портове, торговельне і промислове місто. У 90-х роках тут утворюються марксистські гуртки, організатором яких був відомий революціонер, дер­жавний діяч і соратник Леніна О. Д. Цюрупа. Херсон має великі революційні традиції: участь робітників у загальному страйку 1903 року, робітничий страйк і солдатські заворушення в 1905 році, збройне повстання проти австро-німецьких загарбників у 1918 році, січневе повстання 1919 року проти англо-французьких інтервентів і петлюрівців, активна участь у боротьбі проти банд Григор'єва. В роки Великої Вітчизняної війни в Херсоні активно діяло партійне і комсомольське підпілля.

Тепер з Херсона вирушимо до Криму по ще маловідомих шляхах, вздовж Північно-Кримського каналу до легендарного Перекопу. Північно-Кримський канал — велика річка в степу шириною майже 50 метрів, а довжина її становитиме близько 500 кілометрів. Канал проліг через степову частину Криму, увійшов в передгір'я і напуває землю кримську, яка дає хороші урожаї. Дніпровська вода вже дійшла до Феодосії, а через деякий час досягне Керчі. Тоді гостру потребу Криму у воді буде задоволено краще.

Ми вже в Кримській області, біля Перекопського перешийка і Перекопської затоки Чорного моря.

КРИМСЬКА ОБЛАСТЬ

Кримська область утворена в червні 1945 року як область РРФСР. До складу України Крим ввійшов у 1954 році. Область займає весь Кримський півострів, омивається Чорним і Азовським морями. Кримський півострів не тільки всесоюзна здравниця. Це і родючі пшеничні лани, нескінченні масиви фруктових садів і великі плантації лаванди та винограду.

Крим — один з наймальовничіших районів не лише нашої країни, а й земної кулі. На території обласного центру — м. Сімферополя — багато віків тому стояло місто Неаполь Скіфський. Радянські вчені довели, що слов'яни є прямими нащадками скіфів. Пам'ятки скіфської культури мають багато спільного з древніми пам'ятками слов'янської культури, з мистецтвом російського і українського народів.

Сімферополь розташований на схилах гірського пасма в долині річки Салгиру. Колись це був адміністративний центр усього Таврійського і Херсонського країв.

Історія Криму тісно зв'язана з історією Київської Русі. На землях Криму і за Крим велось багато запеклих і три-

валих воєн. Вогненним валом татаро-монгольські орди пройшли по південних степах Причорномор'я. В Криму вони «хазяйнували» майже 500 років. Це були найтяжчі часи в історії Криму.

Севастополь, Сиваш, Перекоп. Кому не відомі ці славні, дорогі серцю назви? Але Кримська область — це і безмежні степи. Майже дві третини північної частини Кримського півострова — степ.

Перекоп. Про нього знають усі, йому чимало присвячено народних пісень і легенд. Перекопський перешийок — це вузька смуга землі довжиною ЗО кілометрів і шириною до 23 кілометрів, що лежить між Сивашем і Каркінітською затокою Чорного моря.

Густо насичена земля перекопська смертоносним залізом, обпалена вогнем воєн, полита кров'ю. Тут проходили з давніх-давен чумацькі нелегкі шляхи. У свій час татари і турки будували на перешийку укріплення. Вони перекопали його впоперек від Сиваша до Каркінітської затоки глибоким ровом і наповнили його водою. Ще й досі є залишки цієї споруди. Тепер вона перерізана стрічкою Північно-Кримського каналу. Козаки-запорожці не раз ходили походом за Перекоп, щоб помститися кривавим яничарам за дикі наскоки на рідні землі і визволити братів і сестер своїх з турецько-татарської неволі.

Жорстоко нівечили землі цього краю білогвардійці і гітлерівські загарбники. Відомі Ішунські позиції. Тут ще в 1920 році в смертельних боях проти барона Врангеля полки і дивізії молодої Республіки Рад під командуванням М. В. Фрунзе штурмували Перекоп. Це одна з блискучих сторінок історії Червоної Армії. А через два десятиріччя сини й онуки солдатів М. В. Фрунзе — воїни Радянської Армії — повторили подвиг своїх батьків і дідів, штурмуючи Перекоп, очищаючи кримську землю від фашистських за­гарбників.

У наш час здійснено ще один штурм Перекопу. Сталеві велетні — скрепери, бульдозери, екскаватори — перерізали стародавні перекопські укріплення, або, як їх ще в давнину називали, Турецький вал.

Сьогодні Перекопський перешийок — не тільки рис, пшениця, кукурудза, овочі. Величезні запаси ропи в солоних водах Сиваша є невичерпною базою для хімічних заводів. Тут

розвивається промисловість по виробництву брому, двоокису титану та ряд інших галузей промисловості, які мають винятково велике народногосподарське значення. Мине небагато часу, і на Перекопі, де відбулися два бойові штурми і один мирний, буде споруджено монумент на честь цих зна­менних подій, на честь наших славних і героїчних захисників Вітчизни.

Невпізнанно змінилась і змінюється природа Криму. Верблюжі колючки, химерний татарник, перекотиполе — більше нічого не росло на потрісканій від спеки перекопській землі. Тепер тут прекрасний степовий, зелений пейзаж. Милують око буйні рисові і пшеничні поля, сади і виноградники. На зрошуваних землях урожай рису досягає 55—60 центнерів з гектара, пшениці — 45—50 центнерів. З'явилися великі штучні прісні озера, в яких розводять рибу. Через кілька років кримські степи стануть ще багатші, ще красивіші. Го-, ловне — вода, яка оживляє мертві пустелі.

Кримська Тавріда — земля, блискуче оспівана не одним поколінням поетів, письменників. Чудовий зелений Крим — своєрідний історико-археологічний заповідник.

На південному заході Кримського півострова, де Чорне море глибоко врізається в материк, на кам'яних схилах стоїть легендарне місто-герой Севастополь. Священна земля його, на якій двічі за останні сто років точилися жорстокі битви.

Перша оборона Севастополя під час нападу об'єднаних сил Англії, Франції, Туреччини тривала 349 днів. Імена героїв цієї оборони відомі всім — це прославлені адмірали В. О. Корнілов, П. С Нахімов, В. І. Істомін, матроси П. Кішка, І. Димченко та багато інших. В обороні Севастополя брали участь великий письменник Лев Толстой, який потім змалював оборону міста у своїх «Севастопольських оповідан­нях», видатний російський хірург М. І. Пирогов.

Але це була війна, яку затівали і від якої користь мали панівні класи. А коли йшлося про утвердження в Криму Радянської влади, то Севастополь, матроси Чорноморського флоту відіграли вирішальну роль, вписавши героїчну сторінку в історію нашої Вітчизни. Згадаймо хоч би евакуацію флоту до Новоросійська у 1918 році, коли німецькі окупанти при підтримці Центральної ради хотіли захопити цей флот. Викликає подив і захоплення героїзм захисників Севасто-

поля під час Великої Вітчизняної війни, які не здавали ворогу міста 250 днів. На відзнаку оборони Севастополя і в пам'ять тих, що загинули при цій обороні, на Малаховому кургані вічно палає Вогонь слави. Не можна не хвилюватися, коли оглядаєш панораму «Оборона Севастополя» та діораму «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 року». Вони викликають у пам'яті багато пережитих подій: бій за Сапун-гору, Керченський, Феодосійський, Євпаторійський десанти, боротьбу в підземеллях Аджімушкая, безсмертний подвиг матросів, солдатів, партизанів, підпільників.

Війна і фашистська окупація залишили від Севастополя самі руїни. Тепер він заново відбудований. Це — місто промислових підприємств, наукових закладів. Широкі проспекти Леніна, Нахімова, Великий Морський становлять центр кра-сеня-міста. Зелень і білосніжні будови з інкерманського каменю, блакить моря роблять Севастополь особливо мальовничим.

Разючі зміни сталися за роки Радянської влади на кримській землі, невпізнанно оновився цей чудовий край. Виросли нові сучасні підприємства. Це важливий район гірничодобувної, хімічної, машинобудівної і приладобудівної промисловості, розвинуті тут харчова і легка промисловість.

Крим — край зрошуваного землеробства, вирощування хліба, рису, винограду, фруктів, тютюну, ефіроолійних культур. Він дає 50 процентів загальносоюзного виробництва трояндового масла та майже 70 процентів ефіромасел з лаванди. Світову славу здобула продукція комбінатів «Массандра» та «Золота балка», які виробляють вина з місцевого винограду. Площа виноградників у Криму нині займає 140 тисяч гектарів — у 12 разів більше, ніж у 1940 році. Крим продає державі щороку винограду майже мільйон тонн.

Всесоюзною здравницею називають Крим. Його популярність зросла і за межами нашої країни: за рік тут бувають десятки тисяч іноземців з 60—70 країн світу. В 1913 році в Криму лікувальні заклади мали всього 1000 ліжок, один лікар обслуговував майже 20 тисяч чоловік. Тепер в області діє 1500 лікувальних профілактичних закладів на 15 тисяч ліжок; один лікар обслуговує 200—300 чоловік населення. Все Чорноморське узбережжя Криму від Феодосії до Форо-са перетворилося у суцільний курорт.

Землею, водою, повітрям прокладені шляхи на чарівний півострів. У чудовому місці біля мису Аю-Даг, гори Мед-відь, розташований відомий всьому світу піонерський табір «Артек». Поряд, у затишному Гурзуфі, розмістився міжнародний молодіжний табір «Супутник». Тут звучать мови багатьох народів світу. Тільки за Радянської влади краса і цілющий клімат Криму стали доступні для широких мас трудящих. Сімеїз, Лівадія, Місхор, Коктебель, Саки, Алушта, Алупка, Євпаторія, Форос і особливо Ялта — найпо-пулярніші чорноморські курорти. Неповторної краси панорама Південного берега Криму, який на багато кілометрів вздовж моря серед зелених парків забудований корпусами санаторіїв, туристськими базами, кемпінгами, пансіонатами.

Крим щороку гостинно приймає понад два мільйони відпочиваючих. Мало де можна побачити такий шлях, що його прокладено через гірський перевал від Сімферополя і що тягнеться по всьому узбережжю до Севастополя. Тут діє найдовша в Радянському Союзі тролейбусна лінія Сімферополь — Ялта. Через чорноморські порти — Севастополь, Феодосію, Ялту, Євпаторію — здійснюється регулярне сполучення з усіма великими чорноморськими портами нашої країни.

В області нині є чотири вищих учбових заклади, немало науково-дослідних установ. Працівники Науково-дослідного інституту біології південних морів за останні п'ять років виконали 500 наукових праць, які мають велике народногосподарське значення. Організовано, на науковій основі поставити багатства моря на службу людині — таке завдання науковців цього інституту. Морський гідрофізичний інститут та його науково-дослідне судно «Михаил Ломоносов» провадять комплексні дослідження.

На 280 гектарах розташований всесвітньовідомий Нікіт-ський ботанічний сад-парк, в якому налічується сім тисяч видів плодових, декоративних рослин, близько 1800 сортів декоративних троянд.

В алупкинському парку зібрано більш як 200 екзотичних, рідкісних рослин з усього світу.

Крим є великим заповідником. Тут водяться олені, дикі кабани, косулі, муфлони, організовано опорне мисливське господарство, створено розплідник фазанів.

Швидко ростуть і розвиваються міста Криму. Особливо

змінився Сімферополь. Тільки за останні роки на його околицях з'явилося понад 40 нових вулиць з багатоповерховими будинками. Розвинуті тут машинобудування, електротехнічна та харчова промисловість, працює телевізорний завод, який випускає телевізори «Крим».

Великим промисловим гірничодобувним районом є Керч. Тут діє Комиш-Бурунський залізорудний комбінат, є судноверфі і судноремонтний завод, консервні підприємства, працює Інститут морського господарства і океанографії. Цікаві і широко відомі такі міста Криму: Феодосія, Алушта, Євпаторія. У Кафі, як колись називали Феодосію, татаро-туре-цькі розбійники влаштовували ринок, на якому продавали бранців, головним чином з України. Не раз Кафу штурмували, визволяючи тисячі невільників, запорізькі козаки. Нинішня Феодосія — красиве курортне місто з розвинутою легкою і харчовою промисловістю. В культурному відношенні Феодосія найбільш відома картинною галереєю непере-вершеного художника-мариніста І. К. Айвазовського.

Алушта — район добре розвинутого виноградарства, садівництва і тютюнництва, який славиться також своїми курортами. Тут багато років жив, тут і помер відомий письменник С. Сергєєв-Ценський.

І нарешті Євпаторія. Сюди щороку звідусіль приїжджають тисячі дітей на відпочинок і лікування.

У 1919 році в Євпаторійському підпільному комітеті партії і в ревкомі працював Дмитро Ілліч Ульянов — брат В. І. Леніна.

Особливої уваги заслуговує Ялта — ця своєрідна «столиця» курортів Криму. Ялта — старовинне місто. Свого часу в ній господарювали греки, а починаючи з XIV століття — римські колонізатори, потім турецькі султани. Сучасна Ялта — це чарівне місто. За останні роки тут збудовано багато санаторіїв, пансіонатів, готелів, житлових будинків, лікувальних і культурно-побутових закладів. За спеціальним урядовим планом в Ялті незабаром почнеться будівництво нового вантажного порту; буде проведено корінну реконструкцію сучасного порту для обслуговування пасажирів. В Ялті працює кіностудія по виробництву художніх фільмів.

У центрі Ялти височить прекрасний пам'ятник В. І. Леніну.

Туристи з усього світу приїжджають в Ялту,, щоб оглянути Крим — цю здравницю міжнародного класу. Морська блакить, широчінь, мереживо мальовничих гір і вершин, приваблива природа, м'який клімат, синє небо, золоті пляжі — чудовий, благодатний край! Але краса природи мертва без людських турбот і праці. Радянські люди зробили Крим, його узбережжя неповторно красивими. Та, хоч який чарівний цей край і хороші люди там, нам треба вирушати далі.

МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ

Миколаївська область — край корабелів, край хліборобів. Утворена вона у вересні 1937 року.

Область розташована на півдні республіки, в Причорномор'ї. З півночі на південь область перетинається річкою Південний Буг, яка утворює Бузький лиман, де зосереджено суднобудування. Сам Миколаїв стоїть на лівому березі Бузького лиману, на півострові, при злитті рік Південного Бугу та Інгулу. Бузький лиман з'єднується з великим Дніпровським лиманом. На його березі знаходиться знаменитий Очаків. Обласний центр — Миколаїв — прекрасне місто з широкими вулицями, проспектами, чудовими спорудами для житла, культурно-побутових і наукових закладів, державних, партійних і громадських установ. Він, як і Херсон, порівняно молодий. Його заснували в 1788 році. До 60-х років XIX століття він починає зростати як промисловий центр. В області провідною галуззю промисловості є машинобудування і металообробка. Суднобудування — основний напрям машинобудівної промисловості. Із стапелів Миколаївського суднобудівного заводу свого часу зійшов броненосець «По-

темкин», на якому повсталі матроси вперше підняли червоний прапор революції. Мабуть, на всій планеті не знайдеться моря чи океану, води яких не борознили б могутні кораблі, створені миколаївськими суднобудівниками. Тут народилися флагмани китобійних флотилій — «Радянська Україна» і «Советская Россия». Звідси починають свій шлях суховантажні пароплави, рефрижератори і траулери, плавучі бази. Не лише судна дає нині промисловість області. На її підприємствах виробляються складні машини, прилади, взуття, товари широкого вжитку, продукти харчової і пар-фюмерної промисловості. Дорожні машини, потужні дизелі, гідроапаратура, насоси для двигунів — ця промислова продукція Миколаївщини іде в усі кінці країни і за її межі. Тепер за один день в області випускається продукції стільки, скільки до революції виробляли її за 150 днів. Миколаївський торговельний порт — один з найбільших на Чорному морі. Широко відомий порт Очаків. Річка Південний Буг — головна судноплавна магістраль області з виходом у Чорне море.

Щедро заврожаїлася земля степового краю. Грунти, на яких колись збирали по 10—12 центнерів зерна, тепер дають по 35—40 центнерів. У цьому велику роль відіграють зрошувані землі. Родючими їх зробили розум і праця людини. Значно розширились поливні площі. їх у найближчі роки тут уже буде більше ніж 150 тисяч гектарів. Невпізнанними стали села. Не дивина тут газові плити, асфальтові шляхи, водопровід, автоматичні телефонні станції, телевізори, мотоцикли, автомашини.

Як і інші південні області республіки, Миколаївщина багата на різні природні будівельні матеріали: граніт, вапняки, цегельно-черепичні глини, каоліни, гравій тощо.

До Великого Жовтня в 420 населених пунктах тодішньої Миколаївщини зовсім не було шкіл, а в самому Миколаєві налічувалося понад 40 церков і лише кілька початкових церковно-приходських шкіл. Траплялося, що збирали у людей гроші ніби на потреби школи, а витрачали на будівництво тюрми. Нині в області є тисяча загальноосвітніх шкіл, два вузи, понад ЗО технікумів і училищ. Варто окремо сказати про кораблебудівний інститут імені адмірала С. О. Макарова. До речі, С. О. Макаров народився на Миколаївщині. Миколаївський інститут готує висококваліфіковані кадри ко-

рабелів. У ньому навчається шість тисяч студентів. Це у вісім разів більше, ніж до війни, а в найближчі роки тут буде вчитися 15 тисяч студентів. Науковими пошуками зайнято ЗО кафедр. Незабаром їх налічуватиметься 40. Вся робота інституту ведеться в пошуковому напрямі: радянським людям повинні підкорятися моря і океани, а наші кораблі мають бути високої якості, найкрасивішими і найбільших швидкостей. Нещодавно інститутові вручено високу нагоро-ДУ — орден Трудового Червоного Прапора.

У миколаївських робітників великі революційні традиції. Вже в 1901 році тут було створено комітет РСДРП, який об'єднав соціал-демократичні гуртки на заводах міста і в 1902 році випускав нелегально газету «Наше дело». Миколаївські суднобудівники активно боролися проти самодержавства і буржуазії. У 1903 році робітники застрайкували. Цей рух охопив тоді весь південь України. Під час революції 1905 року в Миколаєві відбувалися страйки, сутички робітників з поліцією; в жовтні вони брали участь у всеросійському страйку. У 1911 році в Миколаєві знову почалася страйкова боротьба. У 1914 році відбулася велика політична демонстрація проти війни.

У роки громадянської війни та іноземної інтервенції робітники Миколаєва, трудящі області вели збройну боротьбу проти білогвардійців, гайдамаків і петлюрівців, німецьких окупантів і англо-французьких інтервентів, проти банд Гри-гор'єва і Махна. Відважних борців за Радянську владу дені-кінці без суду вішали, розстрілювали, жорстоко катували. Цієї трагічної долі зазнав 61 комунар Миколаєва. На площі біля колишнього заводу «Руссуд» їх розстріляли. Тепер цей завод носить ім'я 61 комунара. Могутній повстансько-партизанський рух проти денікінщини в 1919 році охопив Мико-лаївщину. Велике селянсько-партизанське повстання спалахнуло в селі Баштанці. Повстанці Баштанки і сусідніх сіл Балацького, Привільного, Пісків, Сергіївни, Христофорівки, що налічували понад 4000 бійців, оголосили свою територію республікою, утворили Ради, ревкоми. Вони прогнали дені-кінців, просунулись на південь області майже на 50 кілометрів. IX Всеукраїнський з'їзд Рад, що відбувся у травні 1925 року, нагородив Баштанку за заслуги перед революцією Червоним Прапором.

Сформовані з робітників Вознесенська червоні полки в складі 2-ої Української Червоної Армії мужньо боролися проти військ Антанти. У бою під Березівкою (вузлова станція теперішньої Одеської області) друга армія захопила у ворога п'ять танків. Один з них було надіслано в подарунок В. І. Леніну з листом від штабу армії. У цьому листі говорилося :

«Дорогий Володимир Ілліч!

Нестримним стихійним поривом спалахнула пролетарська революція на Україні. Робітники і селяни, не витримавши тяжкого гетьмансько-петлюрівського гніту, скинули ярмо насильників і встановили Радянську владу.

Голодний, босий і роздягнутий, блукаючи по болотах і лісах, провадив український партизан тяжку і нещадну боротьбу з своїми ворогами. І ніякі знаряддя техніки та організованість ворогів робітничого класу не могли встояти проти революційного гніву повсталої бідноти.

Без зброї і без гвинтівок ішов український пролетаріат на удосконалені знаряддя сучасної техніки, але, як бачите, навіть танки, ці сучасні потвори, породжені останньою війною, не встояли перед революційною хвилею, і сьогодні II Українська Радянська Армія має щастя піднести Вам, дорогий учителю, одно з цих страшних знарядь, перед якими захитались і побігли найдисциплінованіші в світі німецькі дивізії. Саме Вам ми посилаємо один з цих танків, який буде найкращим доказом могутності пролетарської революції. Ми знаємо, ми віримо, що об'єднаними зусиллями Радянських республік ми зломимо чорну силу імперіалістів і в усьому світі встановимо владу трудящих мас. Червоні прапори соціалістичної пролетарської революції майорять на всіх фронтах, в усіх країнах» '.

У своїй відповіді штабові армії В. І. Ленін писав: «Складаю найглибшу подяку товаришам Другої Української Радянської Армії з приводу присланого в подарунок танка.

Цей подарунок дорогий нам усім, дорогий робітникам і селянам Росії, як доказ геройства українських братів, дорогий також через те, що свідчить про повний крах Антанти, яка здавалась такою сильною.