6.3 Вивчення стратегічних альтернатив

Перед організацією найчастіше постають чотири основні стратегічні альтернативи. Хоча існує безліч варіантів кожної з цих альтернатив, зосередимо увагу на виборі загальної стратегії.

До даних чотирьох альтернатив відносяться обмежене зростання, зростання, скорочення, а також поєднання цих трьох стратегій.

Обмежене зростання. Стратегічною альтернативою, якої дотримується більшість організацій, є обмежене зростання. Для стратегії обмеженого зростання характерне встановлення цілей від досягнутого, скорегованих із врахуванням інфляції. Стратегія обмеженого зростання застосовується в зрілих галузях промисловості зі статичною технологією, коли організація в основному задоволена своїм положенням. Організації обирають цю альтернативу тому, що це найлегший, найбільш зручний і найменш ризикований спосіб дії на ринку.

Зростання. Стратегія зростання здійснюється шляхом щорічного значного підвищення рівня короткострокових і довгострокових цілей над рівнем показників попереднього року. Стратегія зростання є другою найбільш поширеною альтернативою. Вона застосовується в галузях, які динамічно розвиваються та в галузях зі швидкою зміною технологій. Її можуть дотримуватися керівники, що прагнуть до диверсифікованості (розмаїтості номенклатури продукції) своїх фірм, або хочуть залишити ринки, що перебувають у стагнації. У динамічній галузі відсутність зростання може означати банкрутство. У статичній галузі відсутність зростання або невдача диверсифікованості можуть привести до занепаду ринків і відсутності прибутків.

Зростання може бути внутрішнім або зовнішнім. Внутрішнє зростання може відбутися шляхом розширення асортименту товарів. Зовнішнє зростання може бути в суміжних галузях у формі вертикального або горизонтального зростання (наприклад, виробник купує оптову фірму-постачальника або одна фірма з виробництва безалкогольних напоїв купує іншу). Зростання може призводити до утворення конгломератів, тобто, об'єднанню фірм у не пов'язаних галузях.

Скорочення. Альтернативою, яку рідше за все обирають керівники і яку ще називають стратегією останнього засобу, є стратегія скорочення. Рівень переслідуваних цілей встановлюється нижче досягнутого в минулому. Фактично для багатьох фірм скорочення може означати здоровий шлях раціоналізації і переорієнтації операцій. У рамках альтернативи скорочення може бути кілька варіантів.

1. Ліквідація. Найбільш радикальним варіантом скорочення є повний розпродаж матеріальних запасів і активів організації.

2. Відсікання зайвого. Часто фірми вважають вигідним відокремити від себе деякі підрозділи або види діяльності.

3. Скорочення і переорієнтація. При стагнації економіки багато фірм вважають за необхідне скоротити частину своєї діяльності в спробі збільшити прибутки.

До стратегій скорочення прибігають найчастіше тоді, коли показники діяльності компанії продовжують погіршуватися, при економічному спаді або просто для порятунку організації.

Комбінування. Стратегії поєднання всіх альтернатив найчастіше дотримуються великі фірми, які активно діють у декількох галузях. Стратегія поєднання являє собою об'єднання будь-яких із трьох згаданих стратегій — обмеженого зростання, зростання і скорочення.

Спрощена методика визначення положення організації і її виробів стосовно можливостей галузі була розроблена Бостонською консультативною групою. При аналізі портфелю інвестицій проводиться порівняння частки фірми або її продукції на ринку з темпами зростання всієї господарської діяльності. На стратегічний вибір, здійснюваний керівниками впливають різноманітні фактори. От деякі з них:

1. Ризик. .

2. Знання минулих стратегій.

3. Реакція на власників.

4. Фактор часу.