Жировий обмін

Жири в організмі швидко поновлюються. Так, 50 % жирового депо дорос­лої людини поновлюється кожні 5—9 днів, а 50 % жиру печінки — кожні З дні. Жири мають значення в синтезі гормонів, захисті організму від теп­ловтрати, транспорті вітамінів. У доношеної новонародженої дитини жир становить 11—16 % від маси тіла, а у дитини до 6 міс — 26 %. У цей період дитина перебуває на грудному вигодовуванні. У віці понад 6 міс вміст жирів зменшується. Рівень їх знову підвищується до 6—9 років і в період статевого дозрівання. У жінок накопичення жиру збільшується до 30—35 років і становить у цьому віці 35 % від маси тіла. У юнаків до 15— 16 років він зменшується, а потім зростає і до 35 років досягає 26 %. Зі збільшенням кількості жиру зростає рівень глікогену. Існує різниця в хімічному складі тригліцеридів. У новонароджених жир має високу точку плавлення — 43 °С, у дорослих — 17,5 °С. Це потрібно враховувати під час організації догляду за дітьми і виконання ін'єкцій.

У дітей перших днів життя спостерігається стеаторея. З калом виділяється 3 г ліпідів на добу. У калі дитини зменшується кількість жир­них кислот, що свідчить про краще всмоктування в кишках.

У дітей знижена активність ліпази, жовчі виділяється менше, ніж у до­рослих (на 1 -му році життя — 70 % від норми в дорослих). Унаслідок тка­нинного обміну жирів утворюються проміжні продукти — кетонові тіла. Схильність до кетозу особливо проявляється у віці 2—10 років, коли пору­шується співвідношення жирів, білків і вуглеводів (у нормі воно стано­вить, відповідно, 1:1:4). У дитячому віці в крові невеликий

вміст ліпідів, з віком він збільшується.

Водно-сольовий обмін

Тканини й органи дитини містять більше води, ніж тканини й органи до­рослих. З віком вміст води зменшується. У новонародженої дитини вода становить 75,5 % від маси тіла, у дорослих людей — 60—65 %. Втрата во­ди у новонароджених становить 8 % від маси тіла.

На вміст води в тканинах організму впливає їжа і наявність у ній жи­ру. Жирова тканина утримує 22 % води.

Рідини організму поділяються на внутрішньоклітинну і позаклітинну. Кожні 20 хв між кров'ю та інтерстиціальною рідиною відбувається обмін води, рівний масі тіла. Об'єм циркулюючої плазми змінюється щохвили­ни, з віком він зменшується. Якщо з віком вміст позаклітинної рідини зменшується, то внутрішньоклітинної — збільшується. Водний обмін у дітей інтенсивніший, ніж у дорослих. Так, молекули води в дорослому ор­ганізмі перебувають 15 днів, у дітей — 3—5 днів. У дітей велика про­никність мембран, а фіксація рідини в клітині і міжклітинних структурах слабка. Діти дуже чутливі до дегідратації, коли втрачається і позаклітинна, і внутрішньоклітинна рідина. Потреба дітей у воді значно вища, ніж у до­рослих. Склад рідини визначає гомеостаз. Склад солей, їх концентрацію визначає осмотичний тиск рідини. Важливу роль у цих процесах відігра­ють катіони — Ка, К, Са, М§ та аніони — хлор, карбонат, ортофосфат, сульфат. Рівновага між ними зумовлює рН 7,4. Характерним є значний вміст натрію в позаклітинній рідині. Рівень його зберігається протягом життя. Внутрішньоклітинний вміст натрію у дітей вищий, ніж у дорослих. Натрій регулює судинний тонус, потенціює активність адреналіну, зумов­лює роботу натрієво-калієвого насоса. Затримка натрію характерна для гіпертонічної хвороби, інфаркту. Вміст калію більший всередині клітини. . Усі електрофізіологічні та енергетичні процеси відбуваються за участю калію. Він стимулює утворення ацетилхоліну — медіатора синапсів, який є каталізатором АТФ і входить до складу креатинфосфату. Нестача калію спричинює слабкість серцевого м'яза. Збільшення вмісту калію призво­дить до внутрішньошлуночкової блокади, тремтіння шлуночків. Відносна потреба дітей у калії вища, ніж у дорослих. Нестача калію гальмує ана-болічні процеси.

Порушення, які виявляють

під час обстеження органів

травлення

Оцінку органів травлення потрібно проводити з урахуванням віку пацієнта на основі комплексного дослідження органів травного тракту. При цьому враховують дані анамнезу, огляду, пальпації, перкусії, оцінюють результа­ти лабораторних та інструментальних досліджень.

Збираючи анамнез потрібно з'ясувати: ® чи є скарги на біль у животі;

• локалізація, іррадіація, характер, інтенсивність, періодичність, се­зонність болю в животі;

• чи пов'язаний біль у животі зі споживанням їжі, її кількістю та якістю;

• кількість випорожнень, їх характер, домішки слизу, крові, біль під час акту дефекації;

• чи є нудота або блювання;

• характер блювотних мас, частота блювання, час виникнення;

• наявність печії, її зв'язок зі споживанням їжі;

• чи є зміни в апетиті, відчуття переповнення шлунка;

• наявність скарг, які вказують на порушення загального стану (слабкість, зниження працездатності, порушення сну, підвищена драт­ливість, плаксивість тощо).

Під час огляду за системами та органами важливо дати оцінку стану органів травної системи за такими критеріями:

• колір шкіри: блідість, жовтяниця, субіктеричність;

• наявність елементів висипки — геморагії, підвищення сухості шкіри з лущенням, рубці, розширення венозної сітки на передній стінці живота;

• стан губ, зубів, язика слизової оболонки ротової порожнини, зіва, глотки (звернути увагу да підвищену сухість слизових оболонок, гіпер­трофію сосочків язика або їх атрофію), каріозні зуби, наявність афт, ерозій, ділянок лейкоплакії, запзльні процеси ясен, язика, мигдаликів;

• форма живота, його симетричність і розміри;

• участь м'язів живота в акті дихання.