- •Травна система. Обмін речовин та енергії
- •Травлення в період внутрішньоутробного розвитку
- •Особливості будови і функцій органів травлення у новонароджених
- •Особливості процесу травлення у новонароджених
- •Вікові зміни органів травлення
- •Геронтологічні зміни з боку органів травлення
- •Обмін речовин та енергії
- •Обмін речовин у плода
- •Обмін речовий у різні вікові періоди
- •Жировий обмін
- •Водно-сольовий обмін
- •Пальпація. Перкусія. Аускультація
- •Проблема Інтенсивний біль у надчеревній ділянці натще
- •Ферменты тонкой кишки
Геронтологічні зміни з боку органів травлення
Найбільш виражені зміни спостерігають з боку органів ротової порожнини:
1) зуби стають жовтими, мають різний ступінь стертості;
2) зменшується об'єм ротової порожнини, слинних залоз;
3) зникають ниткоподібні сосочки язика;
4) атрофуються жувальні та мімічні м'язи, кістки лицевого черепа. Атрофія верхньої щелепи більша за атрофію нижньої, що порушує
прикус, утруднює відкушування і жування. Слини продукується менше, тому в роті сухо, характерні тріщини язика і кутів рота.
Стравохід з віком подовжується і стає викривленим через кіфоз. Усі його шари мають елементи атрофії. М'язові волокна заміщуються на волокнисті елементи, зменшується кількість залоз. Частіпіе атрофія розвивається в середній частині стравоходу, що призводить до порушення проходження їжі. З віком збільшується частота рефлюкса, що пов'язано зі зменшенням м'язів сфінктера стравоходу.
Відбуваються також атрофічні зміни у всіх шарах стінки шлунка. Товщина слизового шару зменшується, сплощуються шлункові ямки, зменшуються секреторні клітини в залозах. Змінюється взаємовідношення артеріальної та венозної сітки, відбувається розрив і запустіння анас-томозів між артеріальними судинами, багато з них стають звивистими, зменшується кількість капілярів на одиницю площі. Розвивається гіпоксія органа. Зміни в слизовій оболонці шлунка, порушення нейрогуморальної функції призводять до зниження секреторної діяльності шлунка.
У віці 30—40 років знижується об'єм шлункового соку і дебіт вільної соляної кислоти за 1 год (мал. 46, 47).
Базальна секреція кислоти змінюється в процесі старіння організму (мал. 48). її показники в 20—30 років у два рази більші за базальну секрецію в 40—50 років.
Унаслідок старіння організму знижується вміст кислого компоненту (соляна кислота і пепсиноген) в об'ємі шлункового соку (мал. 49), лужний компонент практично не змінюється.
З віком збільшується довжина кишок, частіше окремих частин товстої кишки. У стінці відбуваються атрофічні зміни, що призводять до порушення мембранного травлення, всмоктування вуглеводів, білків, жирів. Змінюється мікрофлора кишок: активізується гнилісна мікрофлора, знижується молочнокисла.
Зі зниженням секреції травного тракту збільшується кількість продуктів неповного гідролізу, а вони є середовищем для розмноження мікробів.
Секрети слини, шлунка, печінки, підшлункової запози мають бактерицидні властивості.
З віком збільшується кількість мікробів (табл. 17) у тонкій кишці, що гальмує гідроліз і всмоктування. Збільшенню кількості мікробів сприяє послаблення моторики і перистальтики.
Зменшується маса печінки, знижується функція гепатоцитів, що призводить до порушення білкового, жирового, вуглеводного обміну, зниження антитоксичної функції.
Збільшується в об'ємі жовчний міхур і знижується його тонус, збільшується передньо-задній розмір і довжина міхура. Рухова активність його послаблюється. В умовах збільшення виділення холестерину формуються камені.
Обмін речовин та енергії
У дорослих спостерігається рівновага надходження та використання енергії. Енергія міститься в продуктах, які споживають гетеротрофні організми. Поживні речовини мають не тільки енергетичне, а й пластичне значення. Вони використовуються для росту і самооновлення організму. Внутрішньоутробному періоду і періоду дитинства притаманні процеси синтезу росту, тому в ці періоди онтогенезу енергетичний обмін позитивний. Для організму, що росте, характерний позитивний білковий баланс, який супроводжується накопиченням в організмі азоту. Під час росту поживні речовини використовуються як будівельний матеріал, як джерело енергії для синтезу ферментів і. нуклеїнових кислот. Енергетичні витрати організму складаються з основного обміну та робочих прибавок (витрати енергії та виконання фізичної роботи, на терморегуляцію та специфічно-динамічну дію їжі).