Цей напрям переріс у самостійну теоретичну проблему з 2 питаннями:

а). обґрунтування граматичної природи безсполучникововсті і на цій основі визначення їх місця серед інших типів складних речень;

б). виявлення наукових засад класифікації безсполучникових складних структур.

З новими поглядами на питання БСР виступили також Є.І.Каратаєва, Є.А.Іванчикова та ін. Під впливом Поспєлова змінилося тлумачення БСР і в багатьох укр. посібниках.

Однак не всі мовознавці поділяли думку про БСР як окремий тип. + У рос. роботі «Основы построения отражательной грамматики современного русского языка» (1966 р.) запропоновано сприймати безсполучникові складні конструкції елементами тексту, а не реченнєвими одиницями, та називати їх безсполучниковими сполуками слів.

В.А.Бєлошапкова в основному погоджується з Поспєловим, але вважає, що для виділення БСР в окремий тип необхідно брати до уваги не тільки значення БСР, а й структуру – замкненість/незамкненість будови, незаміщеність синтаксичної позиції. Безсполучникові речення незамкненої структури вважає такими ж, як сполучникові складносурядні.

Автори «Русской грамматики: в 2 томах» (1980 р.) виводять БСР взагалі за межі складних речень, вважаючи їх безсполучниковим поєднанням простих речень, адже «безсполучниковість не є граматичним зв'язком». Крім того, безсполучниковий засіб поєднання речень обмежений переважно рамками розмовної мови. Але: БСР не є поєднанням речень, бо характеризуються не тільки граматичними засобами зв'язку, але й семантичними і комунікативними.

С.І.Дорошенко в монографії «Безсполучникові складні конструкції в сучасній українській мові» (1980 р.) трактує складні безсполучникові конструкції як синоніми сполучникових, характеризуючи їх зі стилістичного погляду.

Але, як зазначають Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. у роботі «Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання» (1994 р.): для передачі безсполучникових відношень використовуються, як правило, семантичні чи комунікативні засоби, а не граматичні → більшість складних безсполучникових конструкцій не має граматичних моделей (структурних схем) і парадигм. → Автори пропонують назвати БСР безсполучниковими комунікатами. Ті ж складні безсполучникові конструкції, що співвідносні зі сполучниковими реченнями, становлять міжрівневі складні безсполучникові деривати – вони будуються за певними семантико-комунікативними моделями. «Міжрівневі безсполучникові комунікати і деривати – це особливі синтаксичні одиниці, що більшою чи меншою мірою співвідносні зі складними сполучниковими реченнями, але не мають граматичних моделей та парадигм, які б створювалися сполучниками чи відносними словами».

Аналіз вузівських підручників:

1). Доленко м.Т., Дацюк і.І., Кващук а.Г., Поповський в.Д. Сум. – к., 1974.

«Прості речення в складному об'єднуються способом сурядності, способом підрядності, а також безсполучниково – залежно від характеру відношень між частинами складного речення і засобів оформлення зв'язку. Сурядність, підрядність і безсполучниковий зв'язок – це три основні типи сполучення речень у складне» [стор. 324].

За характером синтаксичних відношень БСР:

↓	↓
з однотипними частинами	з різнотипними частинами
(співвідносні з ССР: єднального, зіставного, протиставного співвідношення).	(співвідносні з СПР: причинові, причиново-наслідкові, умовні, часові, міри і ступеня, способу дії, з'ясувальні, з'ясувально-означальні).

2). Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. – К., 1982.

ССР і СПР, входячи до складу сполучникових, лише у своїй сукупності протиставляються БСР. За ступенем структурно-семантичної єдності: max ступінь у СПР, min – БСР, а ССР належать до проміжних конструкцій. Специфіка БСР: вираження комплексу смислових відношень → вони є семантично багатшими від співвідносних сполучникових. Їх аналізують в семантичному плані:

1) речення із значенням одночасності дій або станів;

2) …часової послідовності дій або станів;

3) … зіставлення й протиставлення;

4) …з часовим значенням у першій частині;

5) … зі значенням умови в першій частині;

6) … зі значенням причини в другій частині;

7) … зі значенням наслідку в другій частині;

8) … із з'ясувальним значенням у другій частині;

9) … з пояснювальним значенням у другій частині;

10) …з приєднувальним значенням, де друга частина містить додаткове зауваження до першої частини або оцінку повідомлення в ній.

3). Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. СУЛМ. – К., 1989.

Сполучникові ↓ ↓

Безсполучникові

ССР СПР

можуть бути співвідносними із сполучниковими складними реченнями і неспіввідносними з ними. За характером відношення між частинами поділяються: 1) БСР з однотипними частинами (співвідносні з ССР), означають: одночасність дій або явищ, часову послідовність дій або явищ, зіставлення або протиставлення; 2) БСР з різнотипними частинами (співвідносні з СПР), виражають відношення: з'ясувально-об'єктні, наслідково-причинові, причиново-наслідкові, умовно-наслідкові, наслідково-часові, із значенням допустовості. + 2 типи конструкцій: а) з можливим перетворенням у сполучникові складні речення; б) з неможливим перетворенням у сполучникові (це переважно речення з пояснювальними або приєднувальними відношеннями).