4.Характеристика основних видів пакувальних матеріалів.

Згідно з Директивою 94/62/ЄС передбачено таку нумерацію:

від 1 до 19 – для полімерів;

від 20 до 39 – для паперу і картону:

від 40 до 49 – для металів;

від 50 до 59 – для деревини;

від 60 до 69 – для текстилю;

від 70 до 79 – для скла.

Пакувальний матеріал – основний елемент виготовлення упаковки, який створює пакувальні матеріали. Із пакувального матеріалу виробляють тару, він забезпечує можливість повторного використання тари чи екологічно чистого її знищення.

Для виготовлення тари і упаковки використовуються тільки ті пакувальні матеріали, які можуть забезпечити:

- зберігання продукції від несприятливої дії, втрат і пошкоджень;

- захист довкілля від забруднень і негативної дії продукції;

- ефективну доставку, транспортування, розподіл (логістику), інформування, реалізацію і споживання продукції.

Необхідним є також доступність та дешевизна пакувального матеріалу, економічність його застосування на всіх стадіях – від виробництва тари та упаковки до споживання продукції. Після використання матеріал упаковки повинен утилізуватися або повторно перероблятися з мінімальними витратами.

Класифікація пакувальних матеріалів здійснюється за ознакою призначення – на тароматеріали і матеріали для допоміжних пакувальних засобів (ДПЗ).

Допоміжний пакувальний засіб – елемент упаковки у вигляді паперової загортки, стружки, прокладок, вкладишів, шпагату для обв’язування, стрічки тощо. У комплексі з тарою або без неї виконує функцію упаковки.

За ознакою походження всі вони діляться на три групи – природні, синтетичні (синтезовані штучно) і комбіновані (природно-синтетичні).

До першої, основної групи, відносяться пакувальні матеріали, виготовлені із природної сировини без глибокої зміни їх хімічної природи. Це дерев’яні, металеві, скляні, керамічні, паперові тощо. У першу групу також входять пакувальні матеріали на основі природних полімерів (целофанова плівка, мішковина, тканини, вірьовки, шпагат тощо), нафтопродуктів (мастила, покриття, ґрунтовки), клеї на основі крохмалю, казеїну, декстрину. Природні матеріали в більшості випадків найбільш сприятливі в екологічному плані, добре піддаються повторній переробці і використанню (метали, папір, скло), є поновлювальною сировиною (деревина, рослинні волокна), можуть бути утилізовані без значних витрат й негативного впливу на довкілля.

Другу групу в основному складають пакувальні матеріали на основі синтетичних полімерів (поліетилену, поліпропілену, полістиролу, полівінілхлориду, поліетилентерефталату тощо), а також смол (фенол формальдегідних, алкідних, епоксидних, уретанових, полівінілацетатних та інших). Синтетичні матеріали мають високі експлуатаційні характеристики і у разі випадків можуть ефективніше здійснювати захисні функції, забезпечувати транспортування та реалізацію продукції.

До комбінованих природно-синтетичних пакувальних матеріалів відносяться паперо-полімери, метало-полімери, паперо-метало-полімери (каширований пергамент, металізований папір, комбінований матеріал для асептичного упакування тощо).

Тароматеріали і матеріали для ДПЗ класифікують по типу (стану) на порошкоподібні, гранульовані, пастоподібні, волокноподібні, ниткоподібні, газоподібні, рідкі.

Крім того, визначають пакувальні матеріали за конфігурацією та формою, виходячи з їх геометричних розмірів (сортамент) і способів укладання матеріалу: листові, рулонні , профільно-орієнтовані, фасонні вироби .

Пакувальні матеріали певного походження і підтипу мають специфічні власні назви. Так, металеву плівку товщиною до 80 мкм відносять до фольги, тонколистову сталь завтовшки 0,08-0,40 мм називають жерстю, завтовшки 0,40-1,20 мм – рулонним тонколистовим матеріалом, а 1,20-8,0 мм – листовим матеріалом. Паперові матеріали завтовшки до 0,5 мм називають папером, а понад 0,5 мм – картоном. Щодо полімерів, до плівок відносять матеріали завтовшки до 0,25 мм, до рулонних – 0,25-1,20 мм, вище 1,20 мм – до листів. Дерев’яні тароматеріали поділяють на дошки, дощечки, брус, бруски, клепку.

За технологією виробництва дерев’яні тароматеріали можуть бути пиляними (пиломатеріали), струганими, склеєними (фанера), пресованими (деревно-стружкові і деревно-волокнисті плити). Металеві пакувальні матеріали виготовляються гарячо- і холоднокатаними, екструдованими, пресованими, зварними тощо. Полімерні матеріали, що використовуються для упаковки, випускаються агломерованими, пресованими, екструдованими, тканинними та іншими. Паперові матеріали – відлитими, пресованими, вальцованими, клеєними тощо.

Для виробництва всіх видів пакувальних матеріалів також використовуються змішані технології, тому дерев’яні тароматеріали можуть випускатися пиляно-струганими, картон – відлито-пресованим, полімерні плівки – екструзійно-роздувними.