49. Генетичні та негенетичні взаємодії вірусів.

клетка может быть заражена не одним, а несколькими вирусами. Поэтому при смешанной инфекции наблюдаются две различные формы взаимодействия:

Негенетичні( взаємодії між білками різних вірусів, які не ведуть до спадкових змін):

Фенотипічне змішування - Наблюдается при одновременной репродукции двух генетически различных вирусов; проявляется образованием вирионов с генотипом одного из исходных штаммов, но антигенными свойствами обоих вирусов. При данном виде взаимодействия объединяются только структурные белки вирусов

Негенетична реактивація - При таком виде взаимодействия инактивированный вирус А в результате денатурации структурных белков (депротеинизации) приобретает способность размножаться благодаря активности фермента другого родственного вируса Б.

Комплементація – взаємодія вірусів з дефектами в різних генах, при якій функцію ушкодженого гену одного вірусу бере на себе неушкоджений ген іншого. (при цьому обмін генетичним матеріалом відсутній)

Інтерференція – неможливість проникнення і розмноження вірусів у клітині, інфікованій іншим вірусом.

Генетичні (в результаті обмін генетичною інформацією):

Рекомбінації — це обмін генетичним матеріалом між вірусами в процесі змішаної інфекції.

Генетична реактивація (множинна)– окремий випадок рекомбінації, коли неінфекційні (дефектні) віруси обмінюються генетичною інформацією і дають повноцінне інфекційне потомство.

Пересортировка генов. Вид генетического взаимодействия, который наблюдается среди вирусов с фрагментированным геномом. Образуются определенные группировки генов, которые в данной системе клеток более стойкие, и вирус более жизнеспособен.

Гетерозиготность. Феномен, наблюдаемый при репродукции в клетке нескольких частиц вирусов, отличающихся наследственными признаками. В результате в клетке могут образовываться вирионы, содержащие полный геном одного родительского штамма и часть генома (или полный геном) другого вируса (диплоидные или полиплоидные вирионы). Образующиеся при этом гибридные формы вирусов называются гетерозиготы.

Транскапсидація - включення генома одного вірусу в капсид, білки якого кодуються іншим вірусом, завдяки чому він стає здатним проникати у клітини, чутливі до другого вірусу.

50. Генетичне картування вірусів, біохімічні карти, вірусні вектори.

Генетическая карта - схема взаимного расположения генов, находящихся в одной группе сцепления. У вирусов генетические карты хромосом строят с помощью теста рекомбинации.

Для создания карт геномов без рекомбинации и без мутаций используют различные биохимические приемы, например, рестрикционное картирование - основано на применении ферментов, разрезающих нуклеиновую кислоту, с последующим определением размера и порядка расположения фрагментов в хромосоме; транскрипционные карты - показывают участки, кодирующие специфические мРНК, для их создания сначала мРНК, кодируемые определенным участком генома, отбирали путем гибридизации с рестрикционным участком днк, затем белки, кодированные этим участком, определяли при помощи трансляции in vitro.

Вірусні вектори – інструмент для доставки генетичного матеріалу в клітину. Вірус проникає в клітину-мішень, де відбувається експресія вірусного генома. Доставка генов или другого генетического материала вектором называется трансдукцией.

Для створення вектора необхідно змінити деякі властивості вірусу.

• У більшості випадків вірус повинен бути позбавлений можливості до репродукції, щоб запобігти неконтрольоване поширення трансгенів.

• Крім того, частина вірусного генома необхідно видалити, щоб звільнити місце для чужорідного генетичного матеріалу.

• Низкая токсичность : вирусный вектор должен оказывать минимальное влияние на физиологию клетки, которую он заражает.

• Також в геном вірусу вводять різні маркери, що дозволяють визначити, які клітини прийняли вірус.

• Інші необхідні зміни залежать від типу вірусу.

• Вірус має бути досить стабільним.

Основні вірусні вектори створені на основі ретровірусів (зокрема, лентивирусов), аденовірусів, аденоасоціірованних вірусів і вірусу простого герпесу.

Використовуються в генній терапії, розробці вакцин, різних біологічних дослідженнях.