- •1. Предмет і метод фінансово-правового регулювання.
- •2. Фінансове право, як галузь права. Зв'язок фінансового права з іншими галузями.
- •3. Фінансово-правова норма: поняття, види та особливості.
- •4. Конституція України, як джерело фінансового права.
- •5. Фінансово-правові відносини: поняття, зміст, особливості.
- •Імперативно-владний характер;
- •6. Суб’єкти фінансових правовідносин. Види. Правосуб’єктність.
- •9. Дискусія щодо предмету фінансового права (монографія Запольського)
- •10.Метод фінансово-правового регулювання
- •11. Основний зміст роботи Годме «Фінансове право»
- •12.Методи фінансової діяльності держави
- •1.Методи мобілізації грошових ресурсів:
- •13. Наука фінансового права
- •14. Централізовані та децентралізовані фонди коштів як об’єкт фінансово-правового регулювання.
- •15. Поняття фінансів, їх ознаки та фунції
- •16 Методи мобілізації централізованих фондів коштів
- •17. Методи розподілу централізованих фондів коштів
- •18. Методи використання централізованих фондів коштів
- •19. Фінансова діяльність держави. Поняття, методи.
- •2. Методи розподілу грошових ресурсів:
- •3. Методи використання грошових ресурсів здебільшого пов’язані з витрачанням грошових фондів і поділяються:
- •20.Поняття фінансової системи України, її склад.
- •21. Органи управління публічними фінансами. Види. Повноваження.
- •22. Правовий статус Державної казначейської служби України
- •23.Правовий статус дфс
- •24.Правовий статусНаціонального банку України
- •25. Правовий статус Державної служби фінансового моніторингу України
- •26. Державна фінансова інспекція України: структура, повноваження
- •27.Правовий статутс Рахункової палати України
- •Рахункова палата:
- •28.Правовий статус Міністерства фінансів України
- •29.Компетенція представницьких та виконавчих органів держави та органів місцевого самоврядування у фінансових відносинах
- •30.Фінансовий контроль. Поняття, види, методи
- •31.Методи фінансового контролю
- •32.Аудит, як метод фінансового контролю
- •33. Перевірка, як метод фінансового контролю. Види перевірок та порядок проведення
- •35. Поняття та суб’єкти фінансового контролю
- •36. Принципи фінансового контролю
- •37. Фінансово-контрольні відносини. Суб’єкти та зміст.
- •38. Компетенція представницьких та виконавчих органів держави та органів місцевого самоврядування щодо здійснення фінансового контролю.
- •3. Контроль за використанням наданих Україною, а також отриманих Україною позик, кредитів та економічної допомоги;
- •39. Документальні планові та позапланові перевірки. Підстави проведення.
- •40.Фінансова відповідальність , як вид юридичної відповідальності
- •41. Фінансове правопорушення. Поняття. Склад.
- •42. Фінансово-правові санкції.
- •43. Поняття та види міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом України.
- •44. Бюджетна класифікація. Поняття та значення.
- •45. Бюджетна система України: поняття та склад.
- •46. Поняття бюджету. Види бюджетів. Структура бюджетів. Зведений бюджет.
- •47.Принципи бюджетної системи
- •48. Кошторис: поняття, види, правове значення
- •49 Кошторисно-бюджетне фінансування. Поняття та зміст
- •50. Відповідальність за бюджетні правопорушення
- •51.Державний борг.
- •52. Фінансування бюджету. Поняття. Джерела. Порядок здійснення.
- •1. Джерелами фінансування бюджету є :
- •53.Загальний та спеціальний фонди бюджетів. Структура та порядок утворення
- •54. Видатки бюджету. Поняття. Види
- •55.Бюджетні повноваження України.Інститут бюджетних повноважень
- •56.Міжбюджетні відносини
- •57.Бюджетний устрій
- •58.Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі
- •59. Поняття бюджетного права. Особливості бюджетних правовідносин.
- •60. Бюджетні призначення. Бюджетні асигнування. Бюджетні зобов’язання. Поняття та значення.
- •61. Поняття і види розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження
- •62. Поняття і зміст бюджету.
- •63. Бюждетний процес. Поняття, зміст, стадії.
- •64.Стадія бюджетного процесу
- •65. Порядок складання проекту бюджету
- •68.Порядок складання і затвердження звітів про виконання бюджету. Звітність – остання стадія бюджетного процесу
- •(Солодкий Військовий інститут)
- •69. Особливості формування надходжень бюджету та здійснення витрат бюджету в разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України
- •70. Бюджетний розпис. Порядок затвердження та значення у бюджетному процесі.
- •71. Повноваження Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Міністерства фінансів у перших двох стадіях бюджетного процесу.
- •72. Зміст та процедура першого, другого та третього читань проекту закону про державний бюджет.
- •73. Повноваження Рахункової палати на стадіях розробки. Розгляду та прийняття державного бюджету.
- •75. Виконання державного бюджету за видатками.
- •76. Місцеві бюджети. Особливості підготовки, розгляду та затвердження.
- •79. Проект закону про Держбюджет на 2017 рік. Структура та зміст. Про Державний бюджет України на 2017 рік
3. Фінансово-правова норма: поняття, види та особливості.
Фінансово-правові норми — загальнообов'язкові приписи компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування з приводу мобілізації, розподілу й використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, виражені у категоричній формі й забезпечені державним примусом. Вони визначають права та обов'язки учасників фінансових відносин, обставини, за наявності яких вони стають носіями прав та обов'язків, і передбачають відповідальність за невиконання приписів держави. Фінансові норми регулюють відносини тільки в галузі фінансів і містять приписи та заборони, щодо предмету їх дії.
Головна особливість фінансово-правових норм полягає в їх державно-владному, імперативному характері. За їх допомогою держава приписує (визначає) правила поведінки юридичним та фізичним особам у галузі фінансової діяльності. Зміст фінансово-правових норм становлять правила поведінки в суспільних відносинах, що виникають у процесі фінансової діяльності держави.
Сама суть, зміст фінансово-правової норми зумовлює її імперативний (владний) характер. Ці норми складаються з письмово сформульованих вимог, виражених у категоричній формі, що не допускає їх довільної зміни, вони повинні точно й вичерпно визначати обсяг прав та обов'язків учасників фінансових правовідносин. Такі права та обов'язки спрямовані безпосередньо на забезпечення загальнодержавного інтересу, а опосередковано - на забезпечення інтересів усіх інших учасників фінансових правовідносин. У фінансово-правових нормах містяться адресовані суб'єктам господарської діяльності вимоги вчасно вносити встановлені законодавцем платежі до державного та місцевого бюджетів; користувачам бюджетних коштів - розподіляти та використовувати ці кошти відповідно до затверджених нормативів та їх цільового призначення, надавати звіти та інші документи для здійснення контролю з боку компетентних органів, вчиняти інші дії, які б забезпечували акумуляцію у централізованих фондах грошових ресурсів та їх використання відповідно до затверджених фінансових планів.
Фінансово-правовій нормі притаманні загальні риси правової норми:
- має загальнообов'язковий характер, тобто вказує, яким чином, в якому напрямку, протягом якого часу, на якій території мають діяти суб'єкти фінансових правовідносин:
- є формально-визначеним правилом поведінки: внутрішня визначеність проявляється у змісті, обсязі прав і обов'язків суб'єктів фінансових правовідносин, а зовнішня—у тому, що фінансово-правова норма виражена в джерелах фінансового права;
- встановлюється уповноваженими органами влади;
- не вичерпує свою обов'язковість певною кількістю застосувань;
- реалізація норми фінансового права забезпечується примусом держави;
- П чинність припиняється, скасовується за спеціальною процедурою.
Специфічні риси фінансово-правових норм проявляються в наступних їхніх особливостях:
1) регулюють лише фінансові правовідносини;
2) мають державно-владний, імперативний характер і виражені в категоричній формі, що не допускає їх довільно! зміни, а зміст і обсяг прав та обов'язків суб'єктів фінансових правовідносин має бути чітко визначений;
3) за допомогою фінансово-правових норм забезпечується реалізація насамперед публічних інтересів—інтересів держави, місцевого самоврядування, суспільства в цілому;
4) їм притаманний грошовий вираз, оскільки відносини, які врегульовуються ними, спрямовані на централізовані й децентралізовані грошові фонди;
5) за порушення приписів фінансово-правових норм можуть застосовуватися на лише заходи фінансового впливу, але й дисциплінарного, адміністративного або кримінального.
Структура фінансово-правової норми — це об'єктивно зумовлена потребами фінансово-правового регулювання її внутрішня організація, яка виражається в II розподілі на складові елементи та у функціональних зв'язках між ними. Елементами фінансово-правової норми є гіпотеза, диспозиція й санкція.
Диспозиція фінансово-правової норми—це частина норми. В якій закріплені юридичні права та суб'єктивні обов'язки у галузі фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування. Ця частина норми вказує на дозволену, обов'язкову або заборонену поведінку суб'єктів фінансових правовідносин.
Гіпотеза фінансово-правової норми — це частина норми, в якій визначені умови, при яких можна чи необхідно здійснювати її диспозицію, тобто передбачені фінансово-правовою нормою юридичні права та обов'язки суб'єктів фінансових правовідносин. Такі умови повинні мати конкретний вираз.
Санкція фінансово-правової норми — частина норми, в якій визначені заходи державного примусу у випадку порушення її диспозиції. Саме в санкції виражається імперативний характер приписів у сфері фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування.
Фінансова санкція — це штрафний засіб державного примусу, виражений у грошовій формі, що застосовується уповноваженим органом влади до суб'єкта фінансових правовідносин за порушення фінансово-правової норми в порядку, встановленому законодавством.
Класифікація фінансово-правових норм здійснюється за різними критеріями:
-
за змістом: - матеріальні фінансово-правові норми—виражають матеріальний (грошовий) зміст юридичних прав та обов'язків учасників фінансових правовідносин (закріплюють види та обсяг грошових зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед державою й територіальними громадами, джерела утворення фінансових ресурсів, види видатків тощо); - процесуальні (процедурні) фінансово-правові норми—визначають порядок діяльності у сфері формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави й місцевого самоврядування:
-
за часом дії: - постійні — фінансово-правові норми невизначеної у часі дії, наприклад, норми, що закріплені у Бюджетному кодексі України; - тимчасові—фінансово-правові норми визначеної у часі дії, наприклад, норми, що закріплені в законах про Державний бюджет та в рішеннях місцевих рад щодо затвердження місцевих бюджетів:
3) за сферою територіальної дії: - загальнодержавні фінансово-правові норми — поширюють свою дію на всю територію держави; - місцеві (локальні) фінансово-правові норми—поширюють свою дію лише на певній території, наприклад, на територію Автономної Республіки Крим, окрему область, район тощо). 4) за суб'єктом правотворчості: - фінансово-правові норми, що приймаються Верховною Радою України: - фінансово-правові норми, що приймаються Верховною Радою Автономної республіки Крим, місцевими радами: - фінансово-правові норми, що приймаються Президентом України: - фінансово-правові норми, що приймаються Кабінетом Міністрів України: - фінансово-правові норми, що приймаються центральним органами виконавчої влади: - фінансово-правові норми, що приймаються місцевими державними адміністраціями тощо. 5) за способом впливу на учасників фінансових відносин, за характером диспозиції: - зобов'язуючі фінансово-правові норми — вказують на необхідну з точки зору держави поведінку, вимагають від учасників фінансових відносин здійснювати відповідні дії і встановлюють їх права та обов'язки у сфері фінансових правовідносин: - заборонні фінансово-правові норми — вказують на неприпустиму, недозволену поведінку, містять заборону на здійснення певних дій, встановлюють обов'язок учасників фінансових відносин утриматися від таких дій; - уповноважуючі (дозвільні) фінансово-правові норми—вказують на можливу поведінку, встановлюють права учасників фінансових правовідносин на здійснення певних самостійних дій у передбачених межах. 6) за дією на коло суб'єктів: - загальні фінансово-правові норми — регулюють поведінку всіх суб'єктів фінансових правовідносин; - спеціальні фінансово-правові норми—діють на певну групу суб'єктів фінансових правовідносин; - виняткові фінансово-правові норми — у передбачених законом випадках вилучають, усувають дію норм щодо певних суб'єктів фінансових правовідносин. 7) за соціальним призначенням і роллю у правовій системі: - регулятивні фінансово-правові норми — безпосередньо спрямовані на регулювання фактичних фінансових правовідносин, які виникають між різними суб'єктами у сфері фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування: - охоронні фінансово-правові норми — спрямовані на охорону фінансових правовідносин..