9. Поняття, види та причини латентної злочинності.

Розглядаючи злочинність як соціальне явище й оперуючи її кількісними та якісними характеристиками, ми підкреслювали, що для отримання точних відомостей потрібно звертатись до статистичної звітності правоохоронних органів.    Кожному практичному працівникові добре відомо, що до статистичної звітності потрапляють не всі скоєні злочини, а тільки частина з них, решта незареєстрована й становить, таким чином, латентну злочинність.    Латентна злочинність - це сукупність передбачених кримінальним законом діянь, які з різних причин не були взяті до уваги органами внутрішніх справ, прокуратурою, службою безпеки та судом. Латентну злочинність залежно від виявлених і врахованих можна підрозділити: 1) на природну (об'єктивну); 2) штучну; 3) прикордонну (часткову).

1. Природна латентність - це неповна реєстрація злочинів, які в силу об'єктивних причин залишилися невідомими відомствам, реєструючим їх і здійснюючим кримінальне переслідування, тому відносно винних у них не були прийняті передбачені законом заходи реагування. До природної латентності відносяться і злочини, в яких зацікавлені і злочинець, і жертва (хабар), а також ситуації, коли громадяни, які знають про факт злочину, не повідомили про нього в правоохоронні органи. Фактори природної латентності: вчинення певної маси злочинів злочинцями-професіоналами, для яких характерний кримінальний професіоналізм і спеціалізація, наявність кримінальних і корумпованих зв'язків, висока технічна оснащеність; ретельне маскування, винахідливість і конспірація скоєних злочинів.

Злочини, вчинені особами, яких не вдалося затримати або викрити як злочинців, кваліфікують як "сіру" (напіврозкритими) злочинність, що утворить сукупність природно-латентних злочинів, званих у західній кримінологічної літературі "темним числом".

• 2. Штучна латентність являє собою сукупність злочинів, не врахованих правоохоронними органами внаслідок необгрунтованого ухилення або недбалого ставлення до реєстрації злочинів (тобто навмисна не реєстрація правоохоронними органами), а також нерозкритих злочинів, або випадків, коли порушену кримінальну справу необґрунтовано припинено за реабілітуючими обставинам на стадії попереднього розслідування або судового розгляду, або винний неправомірно виправданий і т.д.

• 3. Прикордонна латентність являє собою сукупність злочинів, утворену внаслідок помилкової або умисно неправильної кваліфікації більш тяжкого злочину як менш тяжкого, або в силу недбалості або через низьку компетентність співробітників правоохоронних органів, або, коли щодо потерпілого скоєно кілька злочинів, а фіксується тільки одне.  

Суспільна небезпека латентної злочинності полягає в тому, що:    - питання боротьби з латентною злочинністю не беруться до уваги і не плануються, а тому не можуть бути ефективними;    - вона зменшує ступінь достовірності прогнозів злочинності, утруднює визначення напрямків боротьби з нею;    - якщо при розкритих злочинах спричинення матеріальних збитків частково відновлюється, то в разі прихованих - вони не тільки не відновлюються, але немає навіть процесуальних шляхів для цього;    - почуття безкарності заохочує осіб, які скоїли тяжкі злочини, продовжувати свою злочинну діяльність, тобто сприяє зростанню злочинності, зокрема, рецидивної;    - латентна злочинність, оскільки вона все ж "помічається" довколишніми, руйнує їхні моральні та правозаборонні бар'єри;    - під її впливом деякі члени суспільства стають на злочинний шлях;    - складає хибне враження про фактичні обсяги злочинності, її рівень, структуру, динаміку, про величину й характер шкоди, завданої злочинністю;    - заважає реалізації принципу невідворотності відповідальності за вчинені злочини;    - підриває авторитет правоохоронних органів держави;    - знижує активність громадян у боротьбі зі злочинністю;    - сприяє зростанню соціальної напруги в суспільстві;

Під причинами латентності злочинів необхідно розуміти сукупність обставин соціального, правового, особистого й іншого характеру, що перешкоджають виявленню, реєстрації та облікові злочинів, а також їх розкриттю, зокрема й забезпеченню повноти й усебічності їх розкриття. Під обставинами соціального характеру необхідно також розуміти й недоліки в діяльності правоохоронних і судових органів, до обов'язків яких входять виявлення, реєстрація злочинів і осіб, які їх вчинили, а також здійснення правосуддя.    Існують об'єктивні та суб'єктивні фактори, що зумовлюють існування латентної злочинності:    - до об'єктивних належать: середовище й обставини, в яких здійснюються злочини. Приміром, специфічні недоліки у звітності та контролі, що перешкоджають розкриттю злочинів, здійснених посадовими особами; відсутність письмових і речових доказів; віддаленість від населених пунктів або людних місць при вбивствах, зґвалтуваннях, розбоях та ін.    - до суб'єктивних належать: небезпечність особи, що скоїла злочин; бажання приховати свою злочинну діяльність; небажання потерпілого повідомляти про злочин; недоліки в роботі правоохоронних органів тощо.

Серед засобів (способів) виявлення латентної злочинності слід виокремити:

• – масові опитування населення з метою виявлення потерпілих осіб;

• – експертні оцінки фахівців;

• – вивчення публікацій у пресі;

• – аналіз економічної діяльності підприємств та аналіз технологічного процесу виробництва;

• – аналіз обліків медичних закладів щодо звернень громадян за медичною допомогою (для виявлення прихованих насильницьких злочинів);

• – порівняння кількості скарг і заяв громадян про злочини, поданих до різних установ та оприлюднених у засобах масової інформації, із даними кримінальної статистики.

Найбільш доступним і одночасно достатньо репрезентативним засобом визнаються експертні методи опитування фахівців (експертні оцінки фахівців), основним критерієм відбору яких є їхня компетентність. Кількість експертів для опитування при цьому визначається темою та завданням дослідження. Достатній обсяг вибірки становить від 15 до 50 осіб. Репрезентативність такого опитування залежить не стільки від кількості опитаних експертів, скільки від якості їх відбору. Інструментарієм вивчення латентності у такому разі стає спеціально розроблена для цього анкета.