30. Принципи функціонування системи попередження злочинності

Здійснення політики у сфері профілактики злочинності повинно грунтуватися на певних принципах, основними з яких є принципи: демократизму, соціальної справедливості та гуманізму, комплексності, диференціації та індивідуалізації, своєчасності та необхідної достатності, наукової обґрунтованості, законності та економічної доцільності.

Принцип демократизму профілактики злочинів виявляється у широкій участі у профілактичній діяльності як населення в цілому, так, зокрема, і громадських та релігійних осередків; вивчення громадської думки щодо застосування тих чи інших заходів у профілактичній діяльності. Цей принцип полягає в тому, що громадяни повинні достатньо широко використовувати право звертатись особисто або колективно з питань боротьби зі злочинністю в державні органи і органи місцевого самоврядування.

Принцип соціальної справедливості та гуманізму полягає в тому, що профілактика як особливий вид діяльності пов'язана, як правило, із завданням конкретним особам позбавлень та з правом обмежень і спрямована на запобігання з боку конкретних осіб протиправної поведінки.

Принцип комплексності передбачає програмно-цільовий підхід, всебічний аналіз і прогнозування ситуації, використання на цій основі заходів економічного, виховного, управлінського, правового характеру для впливу на всю сукупність причин та умов злочинності, її окремих видів тощо.

Принцип диференціації та індивідуалізації - це співвідношення між характером та інтенсивністю визначених заходів і конкретними завданнями впливу та врахуванням статусу і особливостей особи, до якої застосовуються профілактичні заходи, а також умов її життєдіяльності та динаміки поведінки.

Принцип своєчасності та необхідної достатності означає, що профілактична діяльність повинна бути спрямована на ранній етап виникнення ситуації, яка несе у собі загрозу вчинення злочину.

Профілактична діяльність неможлива без кримінологічних досліджень, за допомогою яких вивчаються стан і тенденції злочинності, причини й умови, що впливають на її територіальні особливості, тощо. Такі дослідження дають змогу конкретизувати завдання й об'єкти профілактики, основні напрями й засоби попереджувального впливу, коло суб'єктів. У цьому виявляється принцип наукової обґрунтованості.

Важливе значення для ефективної профілактичної діяльності має принцип законності. Правові основи профілактики повинні регламентувати її основні напрями й форми, компетенцію суб'єктів, підстави для застосування заходів індивідуально-профілактичного впливу, а також передбачати гарантії захисту прав і законних інтересів осіб, стосовно яких вони здійснюються.

Принцип економічної доцільності полягає в тому, що, плануючи профілактичну діяльність, необхідно враховувати майбутні витрати на плановані заходи, оскільки останні можуть бути невиконаними через їхню надмірну вартість.

31. Класифікація заходів протидії злочинності

Заходи протидії злочинності розробляються та здійснюються залежно від різних видів злочинів та типів злочинної поведінки, різних сфер суспільного життя, різних соціальних груп, галузей народного господарства тощо. Вони складають предметну сферу діяльності відповідних суб'єктів протидії злочинності.

Заходи протидії злочинності різноманітні і класифікуються за різними підставами:

За змістом: економічні, політичні, культурно- виховні, правові та інші.

За масштабом дії: загальнодержавні, регіональні, місцеві.

За моментом застосування (початком реалізації): заходи, спрямовані на ранню або безпосередню профілактику первинних та профілактику рецидивних злочинів.

За ступенем радикальності: заходи, що запобігають можливості виникнення криміногенних явищ та ситуацій; заходи, що нейтралізують (блокують, мінімізують) такі явища та ситуації; заходи, що повністю їх усувають.

За механізмом дії: загальні та індивідуальні заходи профілактики злочинів.

За ступенем інтенсивності впливу на особу – заходи, що здійснюються: у межах загальної організаційної та виховної роботи; у відношенні спеціально визначеної групи осіб, деякі риси яких потребують уваги до них у межах загальної організаторської та виховної роботи; у відношенні спеціально визначеної групи осіб, деякі риси яких потребують інтенсифікації виховного впливу та соціального контролю; у відношенні осіб, які потребують застосування правових засобів впливу.

За правовою характеристикою: заходи, що базуються на нормах права, але не регламентовані ними; заходи, які детально врегульовані юридичними нормами. У свою чергу останні можливо розділити на регламентовані нормами адміністративного, кримінального, цивільного, трудового, процесуального та інших галузей права.

За механізмом дії: заходи-сигнали (подання прокурора); заходи-дії (наприклад, вдосконалення на підприємствах порядку збереження матеріальних цінностей з метою недопущення їх розкрадання).

За суб'єктним складом: заходи, які здійснюються органами влади, недержавними органами та установами, господарюючими суб'єктами усіх форм власності, трудовими колективами та окремими громадянами.

За об'єктами впливу: заходи, які здійснюються відносно криміногенних аспектів умов життя та виховання людини (середовища формування); умов життєдіяльності (середовища діяльності) особи чи групи осіб.

За особливостями злочинної поведінки: заходи, які спрямовані на запобігання умисним та необережним злочинам (у тому числі їх окремих видів); злочинам з певного мотивацією (корисні); злочинам серед певної категорії населення (наприклад, неповнолітніх); рецидив.