16. Види позбавлення волі

Позбавлення волі як вид покарання було відоме всім основним законодавчим актам кримінально-правового характеру. У теперішній час, як і раніше, позбавлення волі займає значну питому вагу у системі покарань за КК України.

За чинним кримінальним законодавством позбавлення волі буває двох видів: 1) позбавлення волі на певний строк; 2) довічне позбавлення волі.

Позбавлення волі належить до основних видів покарань і може біти призначене у випадках, коли воно передбачене у санкції статті Особливої частини КК.

Позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК) – це покаран­ня, що полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його у криміналь­но-виконавчі установи на певний строк, зазначений у вироку суду.

Строк покарання у виді позбавлення волі становить від одного до п’ятнадцяти років, а неповнолітнім – не більше 10 років. Але за вчинення особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним позбавленням життя людини, передбачена можливість покарання неповнолітньому до 15 років позбавлення волі.

Законом (ч. 2 ст. 102 КК) прямо заборонено призначення покарання у виді позбавлення волі неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Крім того, ч. 3 ст. 102 КК передбачені диференційовані строки позбавлення волі неповнолітнім:

а) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – на строк не більше двох років;

б) за злочин середньої тяжкості – на строк не більше чотирьох років;

в) за тяжкий злочин – на строк не більше семи років;

г) за особливо тяжкий злочин – на строк не більше десяти років.

Довічне позбавлення волі (ст. 64 КК) є найсуворішим з усіх видів покарань і полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи пожиттєво. Довічне позбавлення волі може бути застосова­не за вчинення особливо тяжких злочинів, коли це спеціально перед­бачено в санкції статті Особливої частини КК і за умови, якщо суд визнає неможливим застосування до засудженого позбавлення волі на певний строк.

У одинадцяти санкціях статей Особливої частини КК довічне позбавлення волі передбачено як альтернативне покарання з позбавленням волі на пев­ний строк лише за злочини, передбачені ст. 112, ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 258, ст. 348, ст. 379, ст. 400, ч. 2 ст. 438, ч. 2 ст. 439, ч. 1 ст. 442, ст. 443).

Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчини­ли злочин у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину чи на момент постановлення вироку.

Актом помилування довічне позбавлення волі може бути замінено позбавленням волі на строк не менше двадцяти п’яти років (ст. 87 КК).

17. Зміст покарання у виді позбавлення волі

Згідно зі ст. 63 КК України покарання у виді позбавлення волі по­лягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Відвоідно до ст. 86 КВК України вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Згідно зі ст. 87 КВК України особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами. Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України