14. Державний контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань (парламентський, відомчий та прокурорський нагляд)

Серед органів державної влади, які здійснюють контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань особливе місце належить Верховній Раді України, яка здійснює парламентський контроль. Особливість ролі Верховної Ради України в цій сфері обумовлюється тим, що вона є єдиним законодавчим органом нашої держави, а відповідно до п.14 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів та установ виконання покарань.

Водночас, Верховна Рада України здійснює парламентський контроль за дотриманням законності при виконанні кримінальних покарань і через інститут Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (далі – Уповноважений), який діє відповідно до вимог Закону України від 23 грудня 1997р. “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” (далі – Закон)²⁷⁶.

Актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб для вжиття відповідних заходів реагування у місячний строк щодо усунення виявлених порушень.

Щорічно Уповноважений представляє Верховній Раді України доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їх посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями або бездіяльністю права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина. Окремий розділ у щорічній доповіді Уповноваженого присвячений питанню забезпечення прав і свобод людини у пенітенціарних установах України. За щорічною доповіддю Уповноваженого Верховна Рада України приймає постанову.

Право на звернення засуджених з пропозиціями, заявами та скаргами до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також до інших органів державної влади та місцевого самоврядування нормативно закріплене у ст.8 КВК України. Відповідно до ст.113 КВК України пропозиції, заяви та скарги, адресовані засудженими до позбавлення волі Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю.

Здійснення відомчого контролю за діяльністю підпорядкованих органів і установ виконання покарань ст.23 КВК України покладає на вищестоящі органи управління та ДДУПВП. Аналогічну норму містить і Закон України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, ст.7 якого передбачає, що центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань (Департамент) координує і контролює діяльність всієї Державної кримінально-виконавчої служби України.

У своїй діяльності Департамент керується Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положенням про Департамент. ДДУПВП у межах своїх повноважень організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Департамент узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо удосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президенту України та Кабінету Міністрів України.

Департамент у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, а також з відповідними органами іноземних держав.

Департамент у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти ДДУПВП підлягають державній реєстрації в установленому порядку. Рішення Департаменту, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. У разі потреби Департамент видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

Прокурорський нагляд як самостійний, специфічний вид державної діяльності, який повинен забезпечити законність у сфері виконання покарань, є однією з форм соціального контролю, але відрізняється від інших форм соціального контролю своїм цільовим призначенням і правовими засобами виявлення й усунення порушень законів. Якщо для більшості інших органів контроль становить лише одну з форм їхньої діяльності, то для прокуратури нагляд за додержанням і застосуванням законів, у тому числі й органами та установами виконання покарань, значною мірою визначає зміст її діяльності.

Кримінально-виконавче законодавство України не містить положень, які б детально регламентували сутність та напрямки прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні покарань, а лише закріплює необхідність такої діяльності прокуратури як гарантію законності в дiяльностi органів і установ виконання покарань. Так, ст. 22 КВК України передбачає, що прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань в органах і установах виконання покарань здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до Закону України “Про прокуратуру”. Органи і установи виконання покарань зобов’язані виконувати постанови і вказівки прокурора щодо додержання порядку виконання покарання, встановленого кримінально-виконавчим законодавством.

Ст. 415 Кримінально-процесуального кодексу України закріплює положення, згідно з яким нагляд за законністю виконання вироків здійснюється прокурором.

Таким чином, дії прокурора безпосередньо пов’язані з оцінкою дiяльностi персоналу установ i органів виконання покарань. Так, розгляд законностi перебування засудженої особи у кримінально-виконавчій установi фактично являє собою перевірку за допомогою засобів прокурорського нагляду дій адмiнiстрацiї установи чи іншого органу виконання покарання. Аналогічним є й те, коли засобами прокурорського нагляду виявляються з метою запобігання дiї посадових осіб установ i органiв виконання покарань, що порушують загальні громадянські права i законнi iнтереси засуджених, встановлюють для них додаткові обов'язки, не зумовленi порядком i умовами вiдбування покарання.

Здiйснюючи нагляд за дiяльнiстю персоналу, прокурор використовує як загальнi для всiх галузей прокурорського нагляду повноваження, так i спецiальнi, наданi прокурору як суб'єкту нагляду за виконанням законiв пiд час виконання покарання. Усi цi повноваження у своїй сукупностi можна класифiкувати залежно вiд мети, яка перед ними поставлена, на такi види:

а) повноваження, спрямованi на виявлення i запобігання випадкiв порушень законностi персоналом установ i органiв виконання покарань, а також їх причин i умов;

б) повноваження, спрямованi на усунення вказаних вище порушень законностi, причин, що їх породжують, i умов, якi їм сприяють