11. Поняття та завдання Державної кримінально-виконавчої служби України

Державна кримінально-виконавча служба України — орган, на який покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Основними завданнями ДКВС є:

1) реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

1-1) реалізація державної політики у сфері пробації;

2) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації;

3) забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту;

4) контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту.

12. Види органів та установ виконання покарань

Побудова системи органів та установ виконання покарань безпосередньо залежить від тих видів покарання, які передбачені діючим законодавством.

Статті 51 і 52 КК України встановлюють класифікацію системи покарань, розташовуючи їх у певній послідовності І поділяючи на основні і додаткові. Перелік кримінальних покарань складає фундамент системи органів і установ виконання покарань, але критерії класифікації у даному випадку інші.

В юридичній літературі зустрічаються різні варіанти такої класифікації. Органи і установи, що виконують покарання поділяються на ті, що виконують покарання, пов’язані і не пов’язані з виправним впливом; на ті, що створені спеціально для виконання покарання, і на ті, для яких ця функція не є головною, тощо.

Чинний кримінально-виконавчий кодекс України передбачає два варіанти класифікації органів і установ виконання покарань, які розрізняються один від одного залежно від того, що лежить у їх основі – вид покарання, чи вид органу і установи, які його виконують.

Виходячи з першого варіанту, органи у установи виконання покарань поділяються на:

1) виконуючі покарання, не пов’язані з позбавленням волі, - штраф, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

2) виконуючі покарання у виді позбавлення волі;

3) виконуючі покарання у виді довічного позбавлення волі.

Виходячи із структури Кримінально-виконавчого кодексу України та Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 р., перевагу слід віддати другому варіанту класифікації (залежно від органу чи установи, що виконує покарання). Виходячи з цього, органи і установи, що виконують покарання, можна поділити на наступні групи.

1. Державна кримінально-виконавча служба, яка утворюється, реорганізується та ліквідується Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України. До його завдань входить реалізація єдиної державної політики у сфері виконання криміналістичних покарань, координація та контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби.

2. Територіальні органи управління центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань. До них слід віднести управління (відділи) в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі. Територіальні органи управління здійснюють керівництво оперативно-службовою та фінансово господарською діяльністю підпорядко­ваних їм органів і установ.

3. Кримінально-виконавча інспекція є структурним підрозділом Державної кримінально-виконавчої служби України. На цей орган покладається виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі таких як: позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадських робіт, виправних робіт. На кримінально-виконавчу інспекцію також покладається здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнення від відбування покарань з випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Крім цього, з 01.01.2009 р. КВІ здійснює контроль за особами звільненими умовно-достроково згідно п.4 Прикінцевих положень КВК України.

Відповідно до ст. 57 КВК України, кримінально-виконавча інспекція, згідно з вироком суду також направляє засуджених до обмеження волі, до місця відбування покарання – виправний центр.

4. Згідно ч. 6 ст. 11, ст. 12 КВК України до органів, що виконують покарання, слід віднести Державну виконавчу службу, яка виконує покарання у виді штрафу і конфіскації майна. Це положення знаходить своє підтвердження у Законі України «Про державну виконавчу службу від 24 березня 1998 р. № 202/98 – ВР із змінами, внесеними Законами України від 10 січня 2002 р. № 2921. Так ст. 3 цього Закону визначає, що до органів державної виконавчої служби відноситься Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції України, в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районні міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державного виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.