29. Правові засади протидії злочинності (профілактика і протидія злочинності ототожнюються в питаннях часто)

Правову основу загальної профілактики злочинів становлять: Конституція України, міжнародні Конвенції та протоколи до них, що ратифіковані Україною (наприклад: Конвенція ООН "Про наркотичні засоби", "Про психотропні речовини" тощо); закони України, що регулюють діяльність правоохоронних органів, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також участь підприємств, організацій, об'єднань громадян у сфері профілактики злочинів (наприклад: "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про прокуратуру", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про органи й служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", "Про захист суспільної моралі", "Про попередження насильства у сім'ї", "Про охорону дитинства", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про засади запобігання та протидії корупції в Україні", "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів", "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", "Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону" тощо); Укази Президента України (наприклад, від 11.09.2006 р. № 742 "Про Концепцію подолання корупції в Україні "На шляху до доброчесності"" тощо); постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України (наприклад, від 20 грудня 2006 року № 1767 "Про Комплексну програму профілактики правопорушень на 2007-2009 роки" тощо); та інші нормативно-правові акти, що регламентують профілактичну діяльність органів державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), органів місцевого самоврядування, прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, інших правоохоронних та контролюючих органів, закладів охорони здоров'я, освіти, засобів масової інформації, громадських організацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, окремих громадян, які беруть участь (або можуть брати) у профілактиці злочинів.

Матеріальна, організаційна та правова база загальної профілактики злочинів значно розширилась, якби було прийнято проект Закону України "Про профілактику злочинів", який розроблений і до цього часу не прийнятий Верховною Радою України. Цей законопроект визначає коло суспільних відносин у сфері профілактики злочинної поведінки, систему заходів загальної та індивідуальної профілактики злочинів, надає їм обов'язкового характеру і регулює порядок їх здійснення державними органами, установами та організаціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, об'єднаннями громадян, а також права та обов'язки суб'єктів, що реалізують профілактичну функцію.

Сукупність розроблених загальнопрофілактичних заходів визначена у Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767. Ця Програма спрямована на забезпечення ефективності здійснення узгоджених заходів щодо профілактики правопорушень та усунення причин, що зумовили вчинення протиправних дій. Мета Програми полягає у запобіганні виникненню умов, що сприяють вчиненню правопорушень, удосконаленні методів роботи з їх профілактики, забезпеченні захисту конституційних прав та свобод людини на основі чітко визначених пріоритетів, створенні умов для проведення ефективної правової та виховної роботи серед населення, поступового нарощування зусиль у цій справі правоохоронних органів, центральних і місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та громадськості.

Основними завданнями Програми є:

• o удосконалення нормативно-правової бази з питань правоохоронної діяльності та профілактики правопорушень;

• o оптимізація структури органів, установ та організацій, що здійснюють заходи з профілактики правопорушень;

• o підвищення рівня фахової підготовки посадових і службових осіб, що здійснюють заходи з профілактики правопорушень;

• o розроблення нових форм і методів профілактики правопорушень та запровадження їх у практику;

• o посилення контролю за дотриманням законодавства під час провадження господарської діяльності, набуття та реалізації майнових прав;

• o усунення причин виникнення тіньового сектора економіки та створення умов для його ліквідації;

• o забезпечення захисту прав інтелектуальної власності та збереження історико-культурних цінностей;

• o запобігання вчиненню злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, виявлення та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, причетних до їх вчинення;

• o удосконалення роботи із соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

• o забезпечення розвитку мережі соціальних закладів, зокрема для бездомних громадян і безпритульних дітей;

• o забезпечення захисту законних інтересів неповнолітніх, зокрема захисту від жорстокого поводження, експлуатації та насильства;

• o виконання інформаційно-пропагандистських та культурно-виховних програм профілактики правопорушень;

• o удосконалення форм і методів профілактики правопорушень та підвищення ефективності оперативно-розшукових заходів у сфері протидії організованій злочинності та корупції;

• o удосконалення інформаційно-аналітичного та матеріально-технічного забезпечення профілактичної діяльності.

Додаток до Програми включає заходи профілактики правопорушень, що поділені на розділи. У цих розділах Програми значне місце приділяється заходам непрямої дії, що створюють організаційну та інформаційну базу для їхньої реалізації: виявленню й аналізу причин і умов злочинів, організації (плануванню, координації, взаємодії) процесів профілактики злочинів.

Як бачимо, сфера профілактики злочинів надзвичайно широка і вона не може залишатися полем діяльності тільки для правоохоронних органів. У ній мають брати участь усі державні органи, громадські формування і громадяни.