Елементарні складники комунікативного процесу

Комунікатор ініціює початок комунікації і може виступати у трьох різновидах:

• аніматор (озвучення тексту)

• автор (той, хто обирає, що і якими словами необхідно сказати)

• принципал (виступає від соціальної групи).

Повідомлення визначає реакцію на процес комунікації.

Канал. З фізичного боку основними каналами отримання інформації є вокальний і візуальний, з технічного – всі технічні канали передачі інформації.

Адресат – це аудиторія, для якої призначено повідомлення.

Зворотний зв’язок – реакція на повідомлення з боку адресата. У масовій комунікації зворотний зв’язок моделюється за допомогою телефонів, листів, соціологічних опитувань, електронної пошти, мережі Internet.

Фільтри – способи відбору інформації, які враховують інтереси адресата, допомагають уникнути нецікавих тем. У масовій комунікації фільтри спираються на цензуру (юридичну, психологічну тощо), з боку адресата – це фільтри типу недовіри до певного видання (наприклад, оцінка повідомлення з так званої “жовтої” преси).

Контекст дає певне забарвлення повідомленню і може активно впливати на нього (наприклад, іронічний контекст у пародії). Найчастіше з метою аналізу використовують такі три різновиди контекстів, як нейтральний, негативний та позитивний. Прийоми створення певного контексту лінгвістичними засобами значно відрізняються в різних мовах (використовуються певні сполучення окремих частин речень, їхній порядок тощо) і активно використовуються в літературі, політиці та журналістиці.

Код – система відповідностей між формою та значенням. Припускаючи умовно тотожність мови та коду, можемо вважати конкретну мову кодом.

Знак – елементарна одиниця коду (для мови – це символ алфавіту, літера).

Мотивація визначає приховані або явні причини появи повідомлень і очікування певної реакції на них.

Стереотипи – типові сценарії, моделі соціальної поведінки.

Роль – людська поведінка у запропонованих комунікацією обставинах. Порушення норм рольової поведінки - це порушення норм суспільства, в якому ці ролі розподілені та закріплені.

Головні комунікативні канали

Комунікативні канали передачі інформації розраховані на фізіологічні можливості людини сприймати її. Тому головні комунікативні канали за фізіологічними ознаками – це аудіоканал (слуховий), зоровий, тактильний, нюхальний та смаковий. Домінують зоровий та аудіоканал, що значною мірою впливає на переважний розвиток технічних засобів, які визначають пропускну спроможність саме цих каналів передачі інформації.

Комунікативні дискурси

Дискурс – важливе поняття процесу комунікації. Голландський дослідник Т.ван Дейк розглядає дискурс як складне комунікативне явище, що включає в себе соціальний контекст, інформацію про учасників комунікації, знання процесу виробництва текстів та сприйняття текстів. Таким чином, дискурс поєднує соціальні вимоги з мовними, це – соціолінгвістичне явище.

Приклади дискурсів: теле- і радіодискурс, газетний, театральний, кінодискурс, літературний, дискурс у сфері “Паблік Рилейшнз”, рекламний, політичний, тоталітарний, неофіційний, релігійний, фольклорний тощо.