Інформація як об’єкт правового регулювання.
Інформаційна сфера (середовище) – сфера діяльності, що пов’язана із створенням, розповсюдженням, перетворенням та споживанням інформації [14]. Як сфера правового регулювання, вона представляє собою сукупність:
суб’єктів права, які здійснюють таку діяльність,
об’єктів права, по відношенню до яких або у зв’язку з якими ця діяльність здійснюється,
соціальних відносин, що регулюються правом або підлягають правовому регулюванню.
З правової точки зору двоєдність інформації (відомостей та матеріальних носіїв) дає можливість захищати інформацію з використанням одночасно двох інститутів - інституту інтелектуальної власності та інституту речової власності.
Інтелектуальна власність на документовану інформацію як на твір і речова власність на неї розділяються процесом тиражування. Тому оригінал твору – це об’єкт, з приводу якого виникає право інтелектуальної власності його автора, а примірник тиражу твору, який придбано на законних підставах, - речова власність його володаря.
З появою нових інформаційних технологій набула актуальності проблема встановлення доказової сили машинного документу, проблема електронного підпису.
Склад та зміст інформаційної сфери.
Інформаційна
сфера підрозділяється на три основні
предметні області (1-3 на мал.) і дві, що
забезпечують їхню діяльність (4 та 5):
Розвиток нових технологій створив нові можливості, нові матеріальні носії інформації і нові відносини з приводу:
права інтелектуальної власності на результати творчості в умовах телекомунікацій
права авторства і власності на документовану інформацію на машинних носіях
права авторства і власності на інформаційні технології і засоби їхнього забезпечення
права на створення і застосування автоматизованих інформаційних систем і банків даних для обробки інформації
захисту інформації в автоматизованих інформаційних системах, банках даних, мережах тощо
Застосування нових технологій мало і негативні наслідки – появу комп’ютерної злочинності (комп’ютерні віруси, логічні бомби, несанкціоновані проникнення у системи з метою крадіжки грошей та промислового шпигунства), неконтрольоване розповсюдження порнографії тощо.
Категорії права у інформаційній сфері:
право
обмеження права
обов’язок
відповідальність
Законодавство у сфері інтелектуальної власності включає:
законодавство про авторське право та суміжні права
патентне законодавство
законодавство про “ноу-хау”
Державне управління інтелектуальною діяльністю в Україні
Основні засади науково-технічної політики держави визначає Верховна Рада України. Безпосереднє керівництво інтелектуальною діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України, який визначає державну політику у різних галузях і утворює державні органи управління.
Так, питання, пов’язані з правовою охороною об’єктів авторського права і суміжних прав, покладено на Державне агентство з авторського права і суміжних прав при Кабінеті Міністрів України (ДААСП України). Тобто до повноважень ДААСП України належить регулювання прав у гуманітарній сфері.
Управління науково-технічною діяльністю покладено на Міністерство України у справах науки і технологій. Цьому Міністерству підпорядковані:
Державне патентне відомство України (Держпатент України), що було створено постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 1992р., №411. Держпатент здійснює функції центрального органу влади в сфері правової охорони об’єктів промислової власності;
Науково-дослідний центр патентної експертизи (НДЦПЕ) та Патентний фонд Державної науково-технічної бібліотеки.