Питання для самоконтролю

1. Основні положення концепції міжнародного інформаційного суспільства.

2. Еволюція ООН в галузі інформації та комунікації.

3. Стратегія ЮНЕСКО відносно інформаційного суспільства.

4. Основні напрямки діяльності по втіленню стратегії ЮНЕСКО.

5. ЮНЕСКО: компоненти інформаційного суспільства .

6. Основна Програма IV “На шляху до комунікаційного та інформаційного суспільства для всіх”: структура програми, регіональні та тематичні пріоритети, джерела фінансування.

7. Електронна доктрина Європейського Союзу “eEurope: An Information Society For All”: пріоритетні напрямки діяльності.

II. Основні поняття міжнародної комунікації та інформації

Комунікація як об’єкт дослідження. Моделі комунікації. Етапи розвитку комунікації. Науки, що вивчають комунікацію. Методи комунікативного аналізу. Елементарні складники комунікативного процесу. Комунікативні дискурси.

Комунікація як об’єкт дослідження може бути систематизована в різний спосіб [6]. Наприклад, відрізняють принципово різні типи комунікації: вербальну (мовну) і невербальну (міміка, жести, пози, одяг тощо). Можливі й інші види класифікації комунікації: усна та письмова, формальна та неформальна. За кількістю співрозмовників відрізняють:

• внутрішню комунікацію

• особистісну (участь беруть дві особи)

• комунікацію у малих групах (3 – 5 осіб)

• публічну (20 – 30 осіб з функціональним розподілом на активного промовця і пасивну аудиторію),

• організаційну (від 100 осіб)

• масову (1000 і більше)

Комунікація – складний процес, тому різні фахівці підкреслювали у своїх визначеннях різні її аспекти. Наприклад, Дж.Фіске поділяв всі теорії і моделі комунікації на два загальні класи: 1)передача повідомлення і 2) виробництво значень та обмін ними.

Моделі комунікації

Модель Якобсона

Р.Якобсон виділив такі 6 чинників комунікації:

	Контекст
Адресант	Повідомлення	Адресат
	Контакт
	Код

Реальна комунікація може актуалізувати один з чинників, і, залежно від цього, існує 6 функцій комунікації:

1. емотивна (при опорі на адресанта, наприклад, вправа за системою К.Станіславського, коли потрібно вимовити фразу із 40-ка або 60-ма інтонаціями);

2. референтна (денотативна, при підкресленні контексту);

3. конативна (при опорі на адресата, наприклад, наказ);

4. поетична (при опорі на повідомлення, коли на перший план виходить форма, а вже потім - зміст);

5. металінгвістична (при опорі на код, наприклад, вихід за межі бесіди);

6. фатична (при опорі на контакт, коли важливо не те, про що саме говориться, а те, щоб контакт не перервався; наприклад, це відбувається при проведенні будь-яких переговорів).

Модель К.Шеннона-В.Вівера

Джерело інформації

Передавач

Сигнал

Канал

Одержувач

Місце призначення

Джерело шуму

Отриманий сигнал

Порівняно з іншими моделями, новим у моделі Шеннона-Вівера є складова «джерело шуму». Наприклад, різні мови мають різний ступінь передбачуваності, англійська – 50%, тобто при наявності сторонніх ефектів, що заважають, половини слів достатньо для розуміння змісту повідомлення.

Модель Т.Ньюкома

Ця модель має такі складові: комунікатор, адресат та об’єкт, про який йдеться.

Графічно модель Т.Ньюкома має вигляд трикутника:

Знаки «+» або «–» означають ставлення комунікатора та адресата до об’єкта, і, якщо воно протилежне, виникає конфлікт, і це відображає незбалансованість трикутника.

Наприклад, ситуація на Близькому Сході за допомогою наведеної моделі може бути описана таким чином: К – уряд Ізраїлю, А – представники Палестини, О – спірні території, знаки «+» та «–» в цьому випадку свідчать про протилежне ставлення сторін до статусу територій. Таким чином, модель Ньюкома палестино-ізраїльського конфлікту має вигляд незбалансованого трикутника:

Всі незбалансовані варіанти прагнутимуть вирівнювання. Таким чином, головне у моделі Ньюкома – аспект: позитив/негатив.

Модель Ю.Лотмана

Ю.Лотман звернув увагу на такі особливості і неповноту моделей комунікації:

• моделі не враховують той факт, що комунікація зорієнтована щонайменше на дві мови (зображальну та словесну)

• модель Р.Якобсона не моделює нові якості, які створюються (або втрачаються) в процесі комунікації

• модель Р.Якобсона підміняє поняття «мова» «кодом» (хоча код не зберігає власної історії, як мова; наприклад, в слові graphic в англійському правописі залишається історичний зв’язок з латиною, оскільки сполучення ph не замінюється літерою f відповідно до вимови)

Запропонована Ю.Лотманом модель комунікації має такий вигляд:

Адресант	Мова1	Текст	Мова3	Адресат
	Мова2		Мова4

Ця модель підкреслює, що при перекладі (не лише з однієї мови на іншу, а також в широкому розумінні цього терміну – при переході до нових жанрів) створюються нові повідомлення (наприклад, при екранізації творів, постановці балетних вистав тощо).

Модель знака

Ф. де Соссюр першим звернув увагу на знакову сутність мови. Він започаткував нову науку - семіотику, науку про знакові системи.

Знак – це об’єднання в одній одиниці елементів змісту та форми.

Знак (за Соссюром) має дві основні риси:

1. зв’язок між формою і змістом має умовний характер, тобто прийнятий в тому чи іншому суспільстві

2. форма знаку будується лінійно, тобто це послідовність звуків/букв, слів тощо.

Знаки за Ч.Пірсом поділяються на «ікони», «індекси» та «символи».

«Ікони» характеризуються певною схожістю з об’єктом (наприклад, малюнок). Знаки-індекси фактично суміжні об’єкту (знак диму над лісом як знак вогнища). Знак-символ не має ніякого зв’язку з об’єктом, але закріплений у свідомості суспільства.

За допомогою моделей комунікації дослідники різних часів намагалися проаналізувати особливості процесу комунікації, отримати інструмент для прогнозуванні мовних процесів. Але процес комунікації виявився настільки різнобічним й багатогранним, що жодна з запропонованих моделей не описує всіх його сторін та особливостей. Поява і швидке розповсюдження нових засобів та форм передачі інформації дозволяє очікувати на нові моделі комунікації, як врахують нові властивості та особливості комунікації міжнародного суспільства.