Лабораторна робота № 8 Аналіз антимікробної дії факторів зовнішнього середовища

Умови проживання впливають на мікробну клітку.

Зовнішнє середовище є могутнім чинником мінливості й еволюції мікроорганізмів. Знання результатів впливу зовнішніх факторів на мікроорганізми дозволяє прискорювати вирощування корисних форм, підвищувати інтенсивність мікробіологічних процесів, використовуваних у промисловості, здійснювати ефективні заходи профілактики і лікування інфекційних захворювань мікробної природи, подовжувати терміни збереження харчових продуктів шляхом придушення розвитку збудників мікробного псування.

Вплив того чи іншого фактора вивчають шляхом вирощування мікроорганізмів під час впливу чи після впливу досліджуваного фактора; результат впливу визначають за інтенсивністю росту мікроорганізмів у живильних середовищах, а в ряді випадків — за їх ферментативною активністю в порівнянні з контрольною культурою.

Варто підкреслити, що результат зовнішніх впливів на мікробну клітину залежить від механізму і тривалості дії фактора, видової стійкості мікроорганізмів, інтенсивності впливу (дози, концентрації), а також від фізичних і хімічних умов середовища.

У мікробіологічній практиці інтенсивність росту мікроорганізмів часто виражають орієнтованими візуальними показниками: на рідких середовищах - ступенем помутніння, на агаризованих - щільністю росту культури. Для більш точної оцінки користуються кількісними методами: підрахунком числа клітин в одиниці об'єму середовища (безпосередньо під мікроскопом чи за кількістю колоній, які виросли), а також визначенням загальної біомаси культури в одиниці об'єму середовища.

1. Температура середовища

Температура середовища, несприятлива для росту мікроорганізмів,— один з факторів, що широко використовуються на практиці для придушення життєдіяльності мікроорганізмів. Найбільша температура, при якій можливий розвиток мікробів, називається максимальною.

Більшість мікроорганізмів погано переносить підвищення максимальної температури розвитку. Вже при 56—60⁰С можлива теплова коагуляція білка, при якій клітка гине. Термостійкість мікробів різна в залежності від видових особливостей і форми життєдіяльності: вегетативні клітки гинуть швидше, спорові зберігаються довше. Так, безспорові бактерії, вегетативні клітини спорових бактерій, міцеліальні гриби і дріжджі гинуть при температурі 60—70°С протягом 15—30 хв, а при 80— 100⁰С — протягом декількох секунд чи 1—3 хв. Спори мікроскопічних грибів гинуть при 65 – 80⁰С, спори багатьох бактерій значно більш стійкі: вони гинуть при нагріванні до 80—100°С на протязі декількох годин, а при обробці в автоклаві при температурі 120°С — протягом 20 хв. Термостійкість мікроорганізмів, крім особливостей виду, залежить від віку клітин, хімічного складу середовища, кислотності й інших факторів.

Ознакою антибактеріальної дії високої температури в даному досліді є зниження інтенсивності чи відсутність росту бактерій на щільному середовищі МПА в залежності від тривалості теплової обробки культури. Про дію температури на мікроскопічний гриб судять за величиною колоній і ступеня спороносіння.

Матеріали та обладнання: 1) мікроскопи; 2) предметні та накривні скельця; 3) спиртівки; 4) чашки Петрі; 5) бактеріологічні петлі; 6) сусло – агар та МПА; 7) культури грибів та бактерій; 8)термостат; 9) пробірки; 10) фуксин; 11) розчин повареної солі.

Проведення роботи.

1.1. Безспорові і спорові бактерії.

Водяну баню нагрівають до температури 80 ⁰С. Чашку Петри з застиглим м’ясопептонним агаром надписують з боку дна на три сектори, що позначають за часом прогрівання культури (0—10—30). Роблять посів заготовленої заздалегідь суспензії безспорових і спорових бактерій (у фізіологічному розчині — розчин NaCl 0,85%) бактеріологічною петлею на сектор 0, тобто без прогріву. Посів проводиться методом штриха на поверхні агару. Пробірку з культурою поміщають у водяну баню і прогрівають 10 хв, після чого роблять посів культури на сектор 10. Знову поміщають пробірку у водяну баню, прогрівають додатково 20 хв і висівають культуру на сектор агару 30 (загальний час прогріву культури). Чашки поміщають у термостат для вирощування при температурі 37 ⁰С.

Для визначення безспорових і спорових бактерій переглядають сектори чашки, виявляють відсутність чи наявність росту; визначають інтенсивність росту орієнтовним візуальним методом по щільності і по площі шару, при цьому користуються наступними позначеннями: - (відсутність росту), + (слабкий ріст), + +(помірний ріст), +++(рясний ріст). Для контролю однорідності культури готують препарати, пофарбовані фуксином, з культури всіх секторів (кілька мазків на одному предметному склі), мікроскопують і роблять замальовки.

Результати досліду записують до протоколу.