2. Дослідження дріжджеподібних грибів

Дріжджі є великими (до 10-15 мкм) грибними організмами із класу Аскоміцет (Ascomycetes), що існують у фазі росту переважно у вигляді окремих клітин. Вивчення морфології дріжджів проводять при мікроскопії прижиттєвих, як незабарвлених, так і пофарбованих препаратів при середніх і великих збільшеннях мікроскопа. При мікроскопічному вивченні дріжджів необхідно звернути увагу на наступні особливості морфології.

Зустрічаються кругла, овальна, циліндрична, серповидна й інші форми.

Клітини мають досить складну структурну організацію: чітко диференційовані оболонки, ядро й інші клітинні функціональні структури, запасні живильні речовини, вакуолі. У несприятливих умовах можливе утворення спочиваючих форм - хламідоспор, заповнених резервними речовинами, наприклад ліпідами.

Морфологічні властивості дріжджової клітини мають вікові особливості: у старих клітинах оболонка стає більш товстою, збільшується зернистість протоплазми, з'являються великі жирові включення. Тому дослідження морфології дріжджів є одним із способів визначення технологічних властивостей дріжджів - їхньої функціональної активності й життєздатності. Найбільш типовий спосіб розмноження, що виявляють в клітинах дріжджів у мікроскопічних препаратах, - це брунькування (вегетативний спосіб). Бруньки, тобто дочірні клітини, мають вигляд горбка на материнській клітині.

У спороутворюючих видів дріжджів можна спостерігати під мікроскопом спори різної форми: округлі, овальні й ін. Звичайно в дріжджах міститься декілька спор.

Визначення розмірів мікробної клітини

Розміри мікроорганізмів вимірюють під мікроскопом, користуючись окулярною лінійкою (мікрометром). Мікрометр являє собою скляну круглу пластинку, у центрі якої вигравірувана шкала з розподілами (50 або 100). Окуляр-мікрометр поміщають в окуляр розподілами вниз, попередньо відгвинтивши очну лінзу. Після загвинчування лінзи окуляр вставляють у монокулярну насадку мікроскопа.

Робота починається з визначення ціни розподілу окуляра-мікрометра при даному збільшенні мікроскопа. Для цієї мети служить додатковий пристрій - об'єкт-мікрометр, що являє собою скляну пластинку (іноді в металевій оправі) з лінійкою в центрі. Ця лінійка має довжину 1 мм і розділена на 100 розподілів, кожне з яких дорівнює 0,01 мм (10 мкм). Об'єкт-мікрометр поміщають на предметний столик і фокусують з тим об'єктивом, при якому будуть визначати розміри клітин. Обертаючи окуляр і переміщаючи об'єкт-мікрометр, сполучають нульову рису окуляра-мікрометра з будь-якою рисою об'єкта-мікрометра, після чого знаходять наступне сполучення. Обчислюють, скільком розподілам об'єкта-мікрометра відповідає один розподіл окулярного мікрометра. Припустимо, два розподіли об'єкта-мікрометра (20 мкм) відповідають п'яти розподілам окуляра-мікрометра, отже, величина (ціна) розподілу окуляра-мікрометра дорівнює 4 мкм (20:5). Знаючи величину розподілу окуляра-мікрометра, приступають до визначення величини мікроорганізмів при тому ж збільшенні. З цією метою вимірюють, якому числу розподілів окуляра-мікрометра відповідають довжина й ширина клітини, і множать отримані числа на ціну розподілу окуляра. Для вірогідності результату необхідно виміряти не менш 20 клітин й одержати середні розміри.

Матеріали та обладнання: 1) мікроскопи; 2) предметні та накривні скельця; 3) спиртівки; 4) чашки Петрі; 5) бактеріологічні петлі; 6) промивалки; 7) сусло-агар; 8) чисті культури дріжджів.