- •Михайло грушевський історія україни-руси том і. До початку XI віка
- •Екскурси
- •Передмова
- •Передмова до першого видання
- •Розділ I. Вступні замітки
- •Термінологія, українське імя, затемненнє понятія української національності, звичайна історична схема, спори про самостійність
- •Примітки
- •Примітки
- •Примітки
- •Розділ II. З перед-історичних глубин Археолоґічні слїди житя на українській території:
- •Українська територія в останїх ґеольоґічних формаціях, клїматичні зміни, ледова доба, розпросторннє ледівця і його вагання, впливи ледової доби на житє.
- •Примітки
- •Початки людського житя, слїди ділювіального чоловіка на заході, його побут, слїди палєолїтичної культури на україні, важнїйші стації, палєолїтична культура.
- •Примітки
- •Примітки
- •Початки металїчної культури: мідь і бронза, питаннє про бронзову культуру на українї, її переходовий характер
- •Примітки
- •Примітки
- •Справа етноґрафічної приналежності людности:
- •Примітки
- •Примітки
- •Перші історічні звістки про словянство, імена; діференціація словянства; східно-словянська правітчина, словянська кольонїзація на нашій території перед міграцією.
- •Примітки
- •Культурна еволюція сеї теріторії, культурна еволюція словянської правітчини.
- •Примітки
- •Розділ III. Історичні дані з часів перед словянським розселеннєм Грецькі колонії:
- •Чорноморські торговельні факторії й грецька кольонїзація; мілєт і иньші метрополії, розвій кольонїзації.
- •Примітки
- •Значнїйші грецькі осади: тіра й її околиця, березань і ольбія, каркіна і керкініт. Херсонес, понтійська і римська протекція, візантійська доба.
- •Примітки
- •Примітки
- •Степова людність:
- •Перші звістки; перекази про кімерійцїв; скити і їх мандрівка, геродотова скитія; національність скитів, сарматів і алянів, культура й побут скитів, релїґія, похоронний обряд, державний устрій.
- •Примітки
- •Нескитські народи античних джерел: неври, андрофаґи-амадоки, мелянхляйни, будини.
- •Примітки
- •Упадок скитів; мандрівка сарматів, їх племена, побут. Аляни і їх побут, їх останки.
- •Примітки
- •Примітки
- •Бастарни. Слїди кельтизма в карпатських і дунайских краях.
- •Примітки
- •Східно-ґерманська міграція:
- •Перші симптоми, мандрівка ґотів, ґоти на чорноморю, їх розселенне і племена, ґоти в дакії, їх походи на римскі землї; германаріх і германаріхова леґенда, „дніпровий город“ ґотів.
- •Примітки
- •Турецько-фінський похід:
- •Примітки
- •Розділ IV. Словянська кольонїзація і турецький натиск Велике словянське розселенне:
- •Примітки
- •Українська кольонїзація: анти і словени, значіннє сих назв, історія антського імени, значінне подїлу на словен і антів, тотожність антів з українськими племенами
- •Примітки
- •Історія антів, їх походи, війна з словянами, боротьба з аварами, останні звістки, про антів
- •Примітки
- •Східно-словянська кольонїзація IX-XI в.:
- •Наші відомости. Північна ґрупа: кривичі і новгородські словене, дреговичі, радимичі й вятичі.
- •Примітки
- •Полуднева ґруппа: поляне, їх територія, руське імя, літописна теорія про русь; сїверяне, кольонїзація подоня, теорія великоросизма полян і сїверян, її нестійність.
- •Примітки
- •Деревляне, уличі, їх мандрівка, тиверцї.
- •Примітки
- •Дулїби, бужане і волиняне, червенські городи, лїтописні „хорвати", „біла хорватія" і хорватське питаннє.
- •Примітки
- •Примітки
- •Турецький похід і кольонїзацийні утрати х в.:
- •Турецька міґрація, хозари, хозарська держава, її характер і культурне значіннє, турецький натиск.
- •Примітки
- •Мандрівка угрів, їх побут на чорноморї, напади на словян.
- •Примітки
- •Печенїги, їх мандрівка і напади, ослабленнє української кольонїзації на чорноморю, боротьба з печенїгами в X-XI в., скріпленнє границь, останки словянської людности в степах.
- •Примітки
- •Розділ V. Матеріальна культура українських племен в часах розселення і по нїм Господарство:
- •Торговля:
- •Розділ VI. Люднїсть і її суспільний побут Чоловік:
- •Примітки
- •Родина і суспільна органїзація:
- •Розділ VII. Початки Руської держави Завязки полїтичного устрою українських племен:
- •Початки Київської держави:
- •Сформованне Київської держави:
- •Святослав:
- •Справи другої половини Володимирового князювання:
- •Примітки.
- •1. Грецька кольонїзація північного берега Чорного моря.
- •4. Антське питаннє.
- •5. Лїтература східно-словянського розселення.
- •6. Теорія старої великоросийської кольонїзації на Поднїпровю.
- •8. З української антропольоґії й етнольоґії.
- •9. Непевні або хибно до Руси прикладані звістки VII — IX вв.
- •10. Похід Руси на Царгород в 860 роцї.
- •11. Грецько-болгарські війни Святослава і хронольоґія 960 і 970-х рр.
- •12. Охрєщеннє Володимира і Руси.
- •Екскурси і. Найдавнїйша київська лїтопись.
- •II. Норманська теорія.
- •Пояснення скороченних цитат.
Примітки
1) Лїтературу див. в примітках (5).
2) Kreews — Росиянин, Kreewu seme — Росия, Krewu tizziba — руська = православна віра. Значіннє слова Кривичі зістаєть ся невиясненим.
3) Виразно говорить се лише одна з пізнїйших лїтописних компіляцій (Архангелогородський лїтоп.), її поясненнє може бути і простою комбінацією пізнїйшого книжника. Але й комбінація звісток Повісти не залежно від неї промовляє теж за кривицькою основою Псковської землї — див. Барсов Географія2 с. 178, Голубовскій Исторія Смолен. зем. с. 46.
4) Кольонїєю Кривичів уважали новгородських Словен напр. Соловйов (І с. 47), Бєляєв (Разсказы II с. 215), Барсов Географія2 с. 85 і 303 (обережно), Голубовский op. c. 45 (рішучо). Недавно арґументи за приналежністю новгородських Словен до одної ґрупи з Кривичами зібрав Шахматов (Къ вопросу объ образованіи рус. нарЂчій с. 15-6). Уважаючи на подібности новгородського вокалїзму до українського, рівнож на деякі відгомони в пізнїйшій книжній лїтературі про прихід Новгородцїв з полудня, Костомаров висловив був здогад, що Новгородцї буди кольонїєю полудневої, української Руси. Він покликував ся в тім і на лїтопись, але лїтопись не дає в сїм нїякої опори. Скритиковав сей погляд Гідьфердінґ в статї. „Древній Новгородъ“ (Собраніе сочиненій II с. 407 і далї), з фільольоґічного становища. Одначе серед українських фільольоґів досї підносять ся гадки, що паралєлї в вокалїзмі українськім і новгородськім так важні, що не можуть уважатись попросту припадковими; добре було-б, аби се питаннє раз було вже вияснене.
5) с. 73-4.
6) Головна лїтература для сеї північної словянської кольонїзації Барсовъ Географія2 гл. III і VIII, Корсаковъ Меря й Ростовское княженіе гл. І і II, Голубовскій Исторія Смоленской земли гл. I Данилевичъ Очеркъ исторіи Полоцкой земли гл. II; популярна статя проф. И. Смирнова Значеніе урало-алтайскихъ племенъ въ образованіи исторіи русской народности — ВЂстникъ и библіотека самообразованія; 1903. Археольоґічні помічення в статї Спицына Владимірскіе курганы, 1905 (Изв. арх. ком. XV).
7) Гадку сю піднїс Барсов2 с. 124, і до сього погляду прилучили ся потім і декотрі иньші дослїдники (нпр, Багалїй Исторія СЂверской земли с. 10, Мілюков в Рус. Мыслі 1888, VIII, пор. мапку в його Очерках по исторіи рус. культуры т. І). Проти неї виступив проф. Завитневич в статї: Область Дреговичей, де між иньшим для означення дреговицької території ужив археольоґічних спостережень, піддержаних потім пізнїйшими його розвідками — Формы погребальнаго обряда Минской губерніи (Труды IX зъЂзда т. І) і комунїкати в IV і VI т. Чтеній київ. істор. товариства. Він показав, що такий похороний обряд, де небіжчика клали на поверхнї землї й засипали, типовий для дреговицької території (таких похоронів Завитневич рахує на 70% між Днїпром і Припетю), переходить і в басейн Березини (див. про се ще в новітній праці Ол. Грушевського Пинское ПолЂсье с. 10-1). Але сей дреговицький похоронний тип не виріжняєть ся виразно від похоронів сусїднїх територій і типи находок та форми похорону зближають його з деревлянсько-волинським, розповсюдненим на полудень від Припети; з другого боку дреговицькі типи переходять в кривицькі й радимицькі, і поки що відріжнити м і ш а н н є типів від переходів їх майже неможливо (пор. Спицына Разселеніе древнерус. племен с. 325-7 — він в похоронах басейна Березини бачить мішанину похоронів дреговицьких і кривицьких). Хіба масова статистика похоронних типів могла б нам щось сказати. Деякі иньші арґументи за дреговицькою кольонїзаціею в басейні Березини вказує ще Шахматов (ор. с. 10-1).
8) Тут можна зазначити факт, що похоронні типи середнього Побужа (в околицях Дорогичина) вповнї відріжняють ся від припетсько-березинських. Се потвердило-б гадку, що середнє й нижнє Побуже належало вже иньшому племени, та поки що археольогічного матеріалу для сих країв дуже небогато і з виводами треба почекати; див. Авенаріуса Дрогичинъ Надбужскій — Матеріалы по археологіи Россіи N. 4, і Краткія извЂстія о БЂльскомъ у. — Труды VIII съЂзда т. III, Завитневича op. c. в Трудах IX зїзда, Спицынъ op. c. с. 337-8, Ол. Грушевський op. c. с. 11.
9) Лїтературу див. вище, нотку на с. 74 і низше с. 220.
10) Про Українцїв і Білорусинів на Припети окрім лїтератури вичисленої в прим. 5 ще статя М. Карпинського в Р. Филол. ВЂстнику 1888 і М. Довнар-Запольського БЂлорусское ПолЂсье, 1895.
11) Про се племя крім загальнїйших праць — реферат Антоновича в Трудах IX арх. зїзду, Спицына Разселеніе, монографіи Голубовского і Багалїя й Карского БЂлоруссы І с. 71-4.
12) Чи не виходило воно з якої небудь созвучности в назві, в родї того як нові фільольоґи спорили ся, чи виводити назву Підляша від ,,лїсу“ чи від ,,Ляхів“? Пор. сучасне призвище ,,ПолЂхи“ для східнїх Білорусинів. Недавно польський ботанїк-етнольоґ Ростафіньский, розслїджуючи значіннє слова „Лях“, поставив гіпотезу, що се назва господарська, означає людей, що палять лїс і розробляють під „лядини“, lendy; сею назвою сусїднї українські (ruskie) племена називали своїх західнїх сусїдів, польські племена, і північних-Радимичів і Вятичів, зовсїм незалежно одних від других, а лїтописець наслїдком того вивів Радимичів і Вятичів від польських Ляхів.
13) Барсов2 гл. VII, Багалїй Исторія СЂверской з гл. І, Голубовский Исторія СЂвер. з гл. І, йогож Исторія Смолен. з. с. 52, Иловайский Исторія Рязан. княжества — Сочиненія (1884), Шахматовъ op. c. і новійша статя: Южныя поселенія Вятичей, 1907, Городцовъ Древнее населеніе Рязанской области, 1908 (Изв. отд. рус. яз.). Мої замітки до сих праць: До питання про розселеннє Вятичів, Записки львівські т. 98.
14) „Вятичи еже єсть РЂзанци“ — поясненнє цїлого ряда пізнїйших лїтописних компіляцій (див. у Шахматова ор. 1. с.).
15) Шахматов, 1. с., висловив сей здогад на підставі дотепної, але довільної інтерпретації лїтописного оповідання про похід Святослава на Вятичів; все сказане ним в сїй справі може мати цїну тільки гіпотези.