
- •Розділ 16. Історичні етнотопоніми й етноніми
- •Українські заробітчани в зарубіжжі
- •Етнічна історія як галузь історичної науки
- •Основні терміни та дефініції етнічної історії людства
- •Предметні сфери етнічної історії людства
- •Український народ серед етнічних спільнот світу
- •Літописання XII—XVII ст. Про походження народу і держави “Русь”
- •Питання самобутності українців та окремішності їх історичного життя в історіографії
- •Минуле українського народу в інтерпретації істориків Галичини XIX — початку XX ст.
- •Писемні джерела і тис. Н. Е. Про розселення, культуру та побут слов’янських племен
- •Археологічні культури і тис. Н. Е. На території України та питання про їх етнічну віднесеність
- •3.3. Сучасний стан проблеми прабатьківщини слов’ян в історичній літературі
- •Поява на історичній арені народу і держави “Русь”
- •Слов’янські етноси давньоруської держави
- •Консолідаційні процеси в межах слов’янських етносів за умов руської державності
- •Золотоординське поневолення України та російська історіографічна інтерпретація його етнодемографічних наслідків
- •Польські загарбання Галицько- Волинського князівства у XIV ст. Етнічні процеси на західноукраїнських землях у складі Польського королівства
- •5.3. Соціально-політичне становище
- •Козацтво як нова соціальна і військова верства українського суспільства
- •Люблінська та Берестейська унії, їх вплив на національну самоідентифікацію українських елітних верств
- •Етнокультурні риси українців XVI—XVII ст.
- •Соціальні та національні причини, зміст і цілі визвольної війни українського народу середини XVII ст.
- •Занепад національних форм державності XVII—XVIII ст.
- •Відмінні особливості розвитку етносоціальних організмів Лівобережжя і Правобережжя у другій половині XVII—XVIII ст.
- •Історичні відомості про українсько-польську межу в X—XX ст.
- •Історичні відомості про українсько-словацьку д українсько-угорську етнічну межу в XIX—-XX ст.
- •Українсько-волоське міжетнічне контактування в XIV—XX ст. І етнічна межа
- •Вплив політичних чинників XX ст. На українсько-білоруську етнічну межу
- •Виникнення Слобідської України і встановлення українсько-російського адміністративного кордону в 1923-1925 рр.
- •Господарське освоєння південних нижньодніпровських просторів запорозькими козаками
- •Російське державно-політичне просування в Північному Причорномор’ї. Демографічний розвиток краю у XVIII—XIX ст.
- •Етнокультурні риси українців за джерелами XVIII—XIX ст.
- •Українці у світі на межі XIX—XX ст.
- •Природний і механічний рух населення підросійської України у 1897—1914 pp.
- •Динаміка етносоціального руху населення західноукраїнських земель у 1900-1914 рр.
- •Перша світова війна та її вплив на населення України
- •Населення українських земель
- •Трагічний вплив колективізації сільського господарства срср і голоду 1932—1933 pp. На народонаселення України
- •Польська політика полонізації Західної України та румунська — румунізації Північної Буковини
- •Початок війни і приєднання Західної України до Української рср. Радянські репресивні акції 1939—1941 pp. У західних областях Української рср
- •Втрати населення, пов’язані з військовими діями та німецьким окупаційним режимом в Україні
- •Взаємна евакуація українського і польського населення у 1944—1946 pp.
- •Національні меншини України
- •Українці інших радянських республік
- •Етносоціальна характеристика населення України за матеріалами перепису 2001 р.
- •Антропологічний поділ людства
- •Антропологічне вивчення українців у другій половині XIX — на початку XX ст.
- •Праця Федора Вовка “Антропологічні особливості українського народу”
- •Антропологічні риси українців у висвітленні Василя Дяченка
- •15.5. Предметна сфера антропології українців у дослідженнях Сергія Сегеди
- •4 Подана інтерпретація результатів антропологічних досліджень в. Дяченка була ним особисто апробована і схвалена.
- •Поява, поширення й утвердження етнотопоніма “Україна” та етноніма “українці”
- •Інші українські історичні етноніми та політоніми
- •380 Розділ 16
- •Українська діаспора на пострадянському просторі
- •Українці в сусідніх державах Польщі, Словакії, Угорщині, Румунії
- •Українська діаспора країн Америки
- •Українці в країнах Центральної та Західної Європи й інших частинах світу
- •Українські заробітчани в зарубіжжі у 1990 — 2000 рр.
- •01034, Київ-34, вул. Стрілецька, 28.
32
Розділ
1
Ця
картина дуже мозаїчна і не всіма
авторами, які її характеризують,
трактується однаково. Людство
поділяється, залежно від біологічних
ознак людей, на раси і підраси. Однак
існують різні погляди навіть на те,
скільки налічують основних рас. Одні
називають три раси: європеоїдну білу,
негроїдну чорну та монголоїдну
жовту. Інші вважають, що аборигени
Австралії та Полінезії перебувають на
однаковій віддаленості й від негроїдної,
і від монголоїдної рас, а отже, становлять
окрему австралоїдну расу, а не підрасу
негроїдів або монголоїдів. Окремі
антропологи так само розглядають
аборигенів Америки і виділяють їх в
окрему американоїдну расу. Згаданий
уже Лев Гумільов вважав, що з огляду на
особливу відмінність біологічних рис
готтентотів і бушменів, які відрізняються
від загальної маси сучасних африканських
негрів, нібито прибульців періоду
пізнього палеоліту з Європи (раса
Гримальді), вони становлять окрему
койсанську расу. Від “раси Гримальді”
готтентоти і бушмени “відрізняються
тим, що вони не чорні, а бурі; у них
монголоїдні риси обличчя, сильно
виступаючі повіки, в них інакше влаштована
гортань, розмовляють не так, як ми на
видиху, а на вдосі, тобто дуже відрізняються
і від негрів, і від європейців, і від
монголоїдів” [4, с. 14].
Усередині
рас існує свій підрасовий поділ і
антропологічні відмінності окремих
груп людей у межах одного етносу.
Наприклад, лише серед європеоїдів
виокремлюють п’ять підрас:Український народ серед етнічних спільнот світу
Предмет
етнічної
історії
33
середньоєвропейську;
індо-середземноморську;
балкано-кавказьку;
атланто-балтійську;
біломоро-балтійську;
Певні
антропологічні зони виділяються серед
корінного населення в межах української
етнічної території (Ф. Вовк, В. Дяченко,
С. Сегеда).
Вже
йшлося про поділ людства за мовною
відне- сеністю. У тісному зв’язку з
мовною віднесеністю людство поділяється
на окремі етноси. В літературі подаються
різні відомості про те, скільки у світі
існує окремих етносів: від 3 тис. до 6
тис. Така розбіжність пояснюється
легко. Як уже зазначалось, існують
етноси та субетноси, існують просто
етноси-родичі, яких одні дослідники
приймають за один, інші — за два
(наприклад, мордва-єрзя і мордва-єкша;
татари казанські й татари кримські;
німці Німеччини й австрійці Австрії).
Крім того, у багатьох географічних
зонах світу ні етноси, ні субетноси ще
досі не вивчені як слід, отже, не
ідентифіковані. Це стосується Африки,
Індії, Америки та ін.
Етноси
світу дуже різняться між собою за
чисельністю носіїв етнічності. Одні
налічують сотні мільйонів людей:
китайці — 1 млрд 300 млн (у всьому світі
— близько 2 млрд) і гінді — понад 500 млн,
японці та росіяни — понад 100 млн. Інші,
наприклад, юкагири, нганасани чи
негідальці, — менше 1 тис.
Етноси,
чисельність носіїв етнічності яких
дорівнює 1 млн і більше, в етнологічній
науці називають великими.
Таких етносів не так уже й багато. За
підрахунками двадцятирічної давності,
їх налічувалося 224. Етноси, число
носіїв яких становить менше
2
Етнічна історія України
34
Розділ
1
50
тис., називаються малими
народами.
Безперечно, неоднаково великі етноси
за числом носіїв етнічності. Є такі, що
налічують 100—50 млн: німці, пенджаб- ці,
біхарці, яванці, італійці, мексиканці,
корейці, телугу, маратхі; є й такі, що
налічують 50—40 млн: англійці, таміли,
в’єти, французи, українці. Тобто з
урахуванням державно-політичних націй
— американців, бенгальців, бразильців
— українці серед етносів і націй світу
за чисельністю носіїв етнічності
перебувають на 21 місці у світі. Очевидно,
що цей порядок розташування етносів і
націй за чисельністю їх носіїв відносний
і змінюється в часі, думаємо, не на
користь українців, росіян, німців,
іспанців й інших європейських
народів, народжуваність у яких за
останні півтора десятиріччя менша від
смертності.
За
українцями в порядку зменшення
чисельності були турки, араби Єгипту,
поляки, гуджаратці, іспанці, каннара,
колумбійці й ін. В Європі після іспанців
(28 млн осіб) були румуни (20 млн), угорці
(14,5 млн), голландці (12,5 млн), португальці
(12 млн), греки (11 млн), чехи (10,5 млн),
білоруси (10 млн), серби, шведи, австрійці,
болгари, каталонці, ірландці,
фламандці, татари, шотландці, данці,
хорвати таін.
Безумовно,
не лише чисельність носіїв етнічності
визначає місце народу в колі народів
світу. Однак вона творить важливу
об’єктивну основу можливості здобуття
високого політичного, економічного,
культурного, наукового, військового
та в інших сферах становища нації та
національної держави у світі. Держави,
сформовані на основі великих народів,
мають кращі об’єктивні можливості для
забезпечення благополучних умов
життя людей, здобуття ви
Предмет
етнічної
історії
35
сокого
авторитету на міжнародній арені.
Звичайно, не все автоматично залежить
від того, великий чи малий народ, велика
чи мала держава. Тут вагомого значення
набуває також суб’єктивний фактор,
власне народ, його еліта, їх здатність
поборювати всі виклики сучасного світу.
36
Розділ
1
Список
використаної літератури
Бромлей
Ю.
Этнос и
этнография. —
М., 1973.
Брук
С.
Население мира: Этнодемограф. справок.
— М., 1981.
Грушевський
М.
Вступні
замітки //
Історія
Укра-
Їни-Руси:
В 11 т.,
12 кн. — К., 1991. — Т. 1.
Гумилев
Л.
География этноса в исторический период.
— Ленинград, 1990.
Етнографія
України /
За ред. С. А. Макарчу- ка. — Вид. 2-ге. —
JL, 2004.
Липинсъкий
В.
Листи до братів-хліборобів
про ідею
і організацію українського монархізму.
— Відень, 1926.
Савчук
Б.,
Кафарський В.
Вступ до етнології. — Івано-Франківськ,
2003.
Тиводар
М.
Етнологія. — Ужгород, 1998.
Тишков
В.
Реквием
по этносу.
— М.,
2003.
Предмет
етнічної
історії
37
Контрольні
запитання
Які
процеси і події минулих часів вивчає
етнічна історія?
В
чому спільний і в чому відмінний зміст
дефініцій “етнос”, “субетнос”,
“суперетнос”?
У
чому спільний і в чому відмінний зміст
дефініцій “етнічна група”,
“етнографічна група”, “локальна
група”?
Які
нації прийнято називати етнічними?
Які
нації прийнято називати державно-політичними?
Який
зміст вкладають у поняття “етногенез”?
Назвіть
основні варіанти відомих історії
етнічних процесів.
Назвіть
кілька європейських народів, авто-
етноніми й аллоетноніми яких різні.
Які
Ви знаєте мовні групи, що входять до
індоєвропейської мовної сім’ї?
До
яких етносів за чисельністю носіїв
етнічності відноситься український
народ?