5.4. Аналіз ритмічності та рівня організації виробництва

Ритмічність виробництва — це насамперед чітка, стійка і зба­лансована діяльність підприємства, яка дає змогу рівномірно ви­пускати продукцію і виконувати свої зобов'язання перед спо­живачами. Ритмічна робота — це випуск продукції однакови­ми частками за будь-які однакові проміжки робочого часу.

Розрізняють два поняття ритмічності:

• ритмічність випуску продукції (товарної);

• ритмічність виробництва (як завершеного, так і незавер­шеного).

Існує багато способів розрахунку показників ритмічності (аритмічності) роботи підприємства, однак навіть і найпростіші з них надійно характеризують це явище. На підставі даних табл. 7.4 проведемо розрахунок коефіцієнта ритмічності спосо­бом найменшого числа.

Таблиця 7.4.

Дані для розрахунку коефіцієнта ритмічності

Отже, коефіцієнт ритмічності дорівнює 0,85, що свідчить про неритмічну роботу підприємства в цьому місяці.

Якщо потрібно проаналізувати ритм роботи за квартал або рік, відповідно знаходять обсяги виробництва у перші, другі та треті декади, а потім діють, як при аналізі даних за місяць. За відсутності планових показників ритму їх можна самостійно розрахувати, спираючись на саме визначення поняття ритміч­ності. Наприклад, за декаду має бути виконана третина місячно­го плану тощо.

Після того як буде з'ясовано ступінь ритмічності роботи, слід перейти до вивчення основних факторів, які зумовлювали мож­ливі порушення ритмічності (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Фактори, які впливають на ритмічність випуску продукції

Неритмічність роботи притаманна багатьом підприємствам. Тому треба ретельно вивчати не лише причини цієї хронічної виробничої "хвороби", а й її наслідки, а саме:

• збільшення кількості браку і відходів сировини й ма­теріалів;

• погіршення якості продукції;

• подорожчання собівартості продукції;

• порушення у ритмі відвантаження, а отже, затримка реалі­зації продукції;

• посилення плинності кадрів;

• виникнення інших небажаних проблем. Ритмічність тісно пов'язана з комплектністю виробництва.

Це поняття може бути визначено як пропорційність, збалансо­ваність виробництва окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів. Комплексне виробництво забезпечує нормальний процес збор­ки готових виробів і запобігає затримкам у зв'язку з відсут­ністю якихось деталей. Засобом, який забезпечує необхідний темп збірних робіт при деяких неузгодженнях поточного ви­робництва деталей, є незавершене виробництво. Тому, аналізу­ючи комплектність виробництва, треба звертати увагу і на ком­плектність залишків деталей і вузлів у незавершеному вироб­ництві. Водночас треба пересвідчитись, наскільки фактична наявність деталей у залишку відповідає даним обліку і пла­новій потребі.

Тема 8. Аналіз використання трудових ресурсів

8.1. Аналіз стану і забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.

Під час аналізу фактичну середньооблікову кількість працівників у цілому і за окремих категоріях порівнюють з плановими даними та даними за попередній період, знаходять абсолютні відхилення і причини змін кількості. Вивчають також можливі зрушення у структурі працюючих і дають оцінку стану загальної забезпеченості підприємства робочою силою.

Після цього слід докладно проаналізувати забезпеченість кадрами окремих виробничих підрозділів та якісні показники наявної робочої сили. При цьому особливу увагу треба при­діляти показникам кваліфікаційного рівня робітників, стажу роботи, професійному складу.

Аналізуючи питання забезпеченості робочою силою, потрібно пам'ятати, що в сучасних умовах внаслідок помітних скорочень обсягів виробництва підприємства більше стикаються не з проб­лемою недостачі, а з наявністю зайвої робочої сили, необхідністю скорочення робочих місць і водночас — збереження кваліфіко­ваних кадрів на майбутнє. При цьому треба позитивно оціню­вати вимушені заходи щодо скорочення тривалості робочого тижня, впровадження додаткових відпусток, сприймати з відпо­відним розумінням регулювання рівня заробітної плати і навіть затримки її сплати.

Із питанням забезпечення робочою силою тісно пов'язане питання закріплення кадрів на підприємстві. При цьому вивчають загальні показники прийняття та звільнення робітників і служ­бовців, розраховують коефіцієнти обороту, змінюваності та плин­ності кадрів. Останній показник заслуговує на найбільшу увагу, оскільки вважається, що він уособлює надмірний оборот робочої сили. Надмірним вважають звільнення за порушення трудової дисципліни, у разі невідповідності кваліфікації, за власним ба­жанням, а також самовільне залишення роботи без поважних причин. Для обчислення коефіцієнта плинності загальну кількість звільнень без поважних причин відносять до середньооблікової чисельності працівників.

Під час аналізу слід вивчити конкретні причини звільнення за власним бажанням (низькі заробітки, тяжкі умови праці, відсутність перспектив професійного зростання, незадовільний психологічний клімат та ін.). За високої плинності кадрів обо­в'язково визначають її негативні наслідки на основні показни­ки підприємства. Нарешті, необхідно розробити дійові заходи, спрямовані на закріплення кадрів.

Треба звернути увагу і на зворотне явище — недостатній обо­рот робочої сили, коли з будь-яких причин уповільнюється при­родне оновлення складу кадрів підприємства чи установи. Про це досить красномовно свідчить показник зростання частки працюючих похилого віку на підприємстві, або висока частка осіб пенсійного віку. Особливо часто це зустрічається у підроз­ділах службовців і у складі вищих керівників підприємств і держави. Для боротьби з цим негативним явищем використо­вують дуже прості й надійні заходи. Наприклад, прийняття на роботу тільки молодих чи відносно молодих працівників, при­мусове звільнення з посади осіб, які досягли пенсійного віку тощо. Справа тільки в тому, щоб не робити постійних винятків з цих правил.

Слід також зазначити, що пристойні показники руху кадрів у цілому на підприємстві можуть приховувати серйозні недо­ліки з оновленням кадрів в окремих його підрозділах.