4.8 Скорочення

Слова в тексті магістерської роботи і в таблицях скорочувати не допускається. Виняток складають скорочення слів і словосполучень, установлені в державних стандартах або загальноприйняті в українській мові.

Дозволяється застосовувати скорочення слів і словосполучень, характерні для професійної сфери знань. Записувати такі скорочення можна одним з двох таких способів: 1) якщо кожне з них повторюється у подальшому не менше трьох разів, - безпосередньо в тексті (у дужках після повного найменування при першому згадуванні); 2) або в переліку умовних позначень.

4.9. Перерахування

Перерахування певних однорідних об'єктів чи положень в тексті магістерської роботи позначають арабськими цифрами з дужкою. У випадку необхідності допускається подальша деталізація перерахувань. Для цієї мети використовують маленькі літери українського алфавіту з дужкою. Перед кожною позицією перерахування слід ставити цифру з дужкою, або, не нумеруючи їх, - тире (перший ступінь деталізації).

Для подальшої деталізації перерахування слід використовувати маленькі літери українського алфавіту з дужкою (другий ступінь деталізації).

Приклад. Чинники середовища, які впливають на мотиви трудової поведінки Герцберг поділив на дві групи:

1) ті, що сприяють задоволенню працею;

2) ті, що перешкоджають задоволенню від праці:

а) трудові успіхи;

б) визнання заслуг;

в) сам процес праці;

г) міра відповідальності;

д) просування по службі;

є) професійне зростання.

Переліки першого ступеню деталізації друкують маленькими літерами з абзацу, другого ступеню - з відступом відносно до місцезнаходження переліків першого ступеню.

4.10. Оформлення “Списку використаних джерел”

Список використаних джерел – це обов'язкова складова частина, важливий елемент наукового апарату магістерської (курсової) роботи, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний апарат є своєрідним ключем до використаних автором джерел, ознакою наукової етики і культури наукової праці. Крім того, він є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи.

Описи джерел у “Списку використаних джерел” повинні бути повними і точними з дотриманням встановленої послідовності розміщення окремих бібліографічних відомостей. Орієнтуватися тут слід насамперед на бібліографічні каталоги та покажчики. Але якщо виникає необхідність самостійно описати джерело, то слід звертатися до чинних державних стандартів: ГОСТ 7.1-К-1 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові та бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила."

Джерела у “Списку використаних джерел” слід розміщувати в порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті або в алфавітному порядку початкових букв бібліографічного опису.

5.8.4. Кожне джерело має бути пронумероване арабськими цифрами. Якщо використано дві чи більше робіт одного автора, то вони вказуються у хронологічній послідовності їх публікації.

Найбільш типові випадки бібліографічних описів наведені в додатку Г.