- •1.Формування та розвиток філософської думки Стародавньої Індії.
- •2. Ортодоксальні філософські системи Стародавньої Індії
- •3.Неортодоксальні філософські системи Стародавньої Індії
- •4. Філософія конфуціанства у Стародавньому Китаї
- •5. Філософія даосизму у Стародавньому Китаї
- •6. Основні риси й етапи розвитку античної філософії
- •Особливості античної філософії
- •7. Мілетська школа філософії та її основні представники.
- •8Філософія Геракліта Ефеського
- •9.Елейська школа в античній філософії.
- •10 Філософія Демокріта
- •11 Філософія Сократа
- •12. Вчення про ідеї та теорія пізнання Платона.
- •14. Філософія Аристотеля.
- •16.Стоїцизм в античній філософії
- •18. Неоплатонізм в античній філософії.
- •19. Апатія, атараксія, евдемонія в елліністичній філософії.
- •20 Основні риси й етапи розвитку філософії Середніх віків.
- •21 Апологетика: примат віри у пізнанні істини.
- •22. Патристика: віра для розуміння.
- •23. Схоластика та проблема універсалій (номіналізм і реалізм).
- •24. Томізм і проблема гармонії віри з розумом.
- •25. Основні риси філософії Відродження.
- •26. Діалектика доби Відродження (Нікола Кузанський).
- •27 Натурфілософія доби Відродження (м. Копернік, д. Бруно).
- •28. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження.
- •29. Філософія Реформації (м. Лютер, ж. Кальвін).
- •30. Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- •31. Емпірична філософія ф. Бекона.
- •32 Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта.
- •33. Натуралістичній пантеїзм б. Спінози.
- •34. Філософія Просвітництва.
- •35. Теорія пізнання і. Канта.
- •36. Етичні погляди і. Канта (“категоричний імператив”).
- •37. Метод і система філософії г. Гегеля.
- •38.Філософія історії г. Гегеля.
- •39.Антропологічна філософія л. Фейєрбаха.
- •40. Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм).
- •41. Позитивізм.
- •Теологічний етап (релігійний)
- •Метафізичний етап (філософський)
- •42. Прагматизм.
- •43.“Філософія життя” (а. Шопенгауер, ф. Ніцше).
- •44.Екзистенційна філософія.
- •45.Фрейдизм.
- •46.Неофрейдизм.
- •47.Філософська герменевтика.
- •48.Неотомізм.
- •49.Філософська антропологія.
- •50.Філософія постмодернізму.
- •51.Філософська думка Київської Русі.
- •52.Філософія у Києво-Могилянській академії.
- •53.Українська філософська думка доби Відродження (хіv-хvi ст.).
- •55.Університетська філософія в Україні хviii-хiх ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- •56.“Філософія серця” п. Юркевича.
- •57.Філософські ідеї у творчості Лесі Українки.
- •58.Філософські ідеї у творчості і.Я. Франка.
- •59.Філософські погляди в.І. Вернадського.
- •60.Українська філософія хх ст.
- •1.Формування та розвиток філософської думки Стародавньої Індії.
60.Українська філософія хх ст.
.Філософська думка України після 1917 р. пережила суворі історичні випробування. її основними творчими центрами виявились Київ та Харків. Соціально-політичні та економічні перетворення спонукали зміни у філософській культурі. Громадянська війна розкидала українську інтелігенцію до різних політичних об'єднань, розірвала її на корінну інтелігенцію діаспори. За межами України опинились багато представників філософської культури. І все ж в Україні формується потужна, суперечлива, революційно-романтична течія, що об'єднувала учених, поетів, письменників, філософів, громадсько-політичних діячів (Михайло Грушевський, Павло Тичина, Остап Вишня, Микола Куліш, Іван Микитенко, Володимир Винниченко, Микола Хвильовий, Микола Скрипник та ін.). Історіософія Михайла Грушевського Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934 рр.) - видатний учений і політичний діяч, прихильник історико-соціологічного методу, розробленого Емілем Дюркгеймом, Максом Вебером та іншими європейськими соціологами. В основу методології дослідження історичного процесу поклав метод індукції на базі теорії факторів - біологічного, економічного, психічного. Суб'єктом історичного процесу вважав народ як національну індивідуальність і національну цілісність. Предмет історичного дослідження - народ. Глибинні фактори людської життєдіяльності визначають смисл історії народу і видатної особи. Потреба у національному самовизначенні зумовлює характер міжнаціональних відносин: вони мусять будуватися на принципах свободи і суверенітету кожного народу. Кожний народ має свою історію. Виходячи з цієї історіософської концепції, Михайло Грушевсь-кий виробляв концепцію українського народу, що об'єднаний у національну цілісність психофізичними та культурними факторами. Однодумцем Михайла Грушевського був Володимир Винниченко. Світове значення національної філософії пов'язує з появою в ній великого філософа, котрий створює філософську систему світового значення. Таких філософів в Україні ще не було, вважає Дмитро Чижевський, певно недооцінюючи Григорія Сковороду, Памфіла Юркевича, Льва Шестова та ін. Іван Мірчук (1891—1961 pp.) — основну увагу приділяє вивченню національного світогляду слов'яно-українського народу. В 'ячеслав Липинський (1882-1931 pp.) ~ розробляє проблеми історіософії, національної еліти, ролі християнської релігії в об'єднанні українського народу. Отже, історія української філософії - потужний потік в українській культурі,- який відбиває суперечності буття українського народу.Філософські
