44.Екзистенційна філософія.

Екзистенціалізм (філософія існування). Ця течія сформувалась під впливом ідей «філософії життя» та «феноменології». Його засновником вважають датського мислителя 19 ст. Сьорена К,єркегора, який основою свого філософствування обрав християнський світогляд у поєднанні з власними релігійними переживаннями віри в Бога та аналізом сенсу людського існування.Представники екзистенціалізму: Мартін Гайдеггер, Карл Ясперс, Габріель Оноре Марсель, Альберт Камю, Жан-Поль Сартр. Філософи-екзистенціалісти спрямували свою увагу на пошук сенсу життя, існування окремо взятої людини в замкнутому індивідуальному просторі. Суспільство інтерпретуються як певна сила, що пригнічує людську індивідуальність і неповторність, воно веде до втрати особистого «Я», власної екзистенції як буття, яке усвідомлює свою скінченність.Екзистенціалісти вважають, що одного інтелекту недостатньо не лише для повноцінного життя, а й для розуміння істинної картини світу; домінуючим чинником у житті є метафізичний страх, що виявляється в побоюваннях не знайти своє місце в світі;кожна людина повинна постійно обирати свій шлях між істинним та неістинним існуванням.Екзистенціалізм характеризується активним прагненням філософського аналізу кризових ситуацій, які притаманні сучасній цивілізації. Екзистенціалізм пропонує перший крок виходу з кризи суспільства через подолання кризи особистості.Французькі екзистенціалісти Марсель, Камю, Сартр від професійного філософського аналізу перейшли до художнього зображення різних форм екзистенції й, навпаки – від художніх форм екзистенції до її філософського осмислення та аналізу. Вони вважали, що література й мистецтво найбільш точно відображають сутність людського буття.

45.Фрейдизм.

Фрейдизм (кінець 19-20 ст.) – філософсько-соціологічне вчення Зігмунда Фрейда, що пояснює роль несвідомого у суспільних процесах та в діяльності й учинках людини.Головні ідеї фрейдизму:

Існує несвідоме – особлива психічна реальність, що намагається контролювати свідомість людини її дії та вчинки.

Є спосіб психологічного захисту від впливу несвідомого – механізм витіснення негативних емоцій, які деформують здоров’я та життя людини.

Існує психотерапевтичний спосіб проникнення в несвідоме – психоаналіз.

Є механізм трансформації витіснених у несвідоме бажань, думок – їх перетворення в соціально прийнятну діяльність та індивідуальну творчість – сублімація.

У своєму вченні Фрейд доводив що, на рівні свідомості існує постійна боротьба між свідомим і несвідомим. Походження несвідомого:

Згідно з першою психоаналітичною системою (1905-1920) в основі несвідомого лежить сексуальний інстинкт – лібідо.

Згідно з другою психологічною системою (1920-1939) в основі несвідомого лежить взаємодія між інстинктом життя – еросом й інстинктом смерті – танатосом.

Фрейд побудував дві моделі психіки, які пояснювали суперечливу взаємодію між свідомим і несвідомим:

1)Топографічна модель

2) Динамічна модель. Згідно з нею психіка складається з трьох сфер:

«Воно» - несвідоме, що вміщує думки і бажання людини.

«Я» - свідомість людини.

«Над-Я» - зовнішня реальність.

За Фрейдом в основі психіки людини лежать такі головні фактори:

задоволення, витіснення, сублімація.

Праці Фрейда: «Тлумачення сновидінь», «Три нариси психологічної сексуальності», «Психологія мас та аналіз людського Я», «Я та Воно» та інш.